Я не можу повірити у те,
Що діється навколо.
Люди скаженіють або думають,
Що все це просто приколи.
Наша країна тріщить по швах. Як це вам?
На ній і так залишився величезний шрам.
Нас зрадили свої ж герої,
Заради яких ми готові були
Класти власні життя
І брати до рук зброю.
Президент…
Хіба не він – та людина,
Яка дбає про всіх,
А не поводиться, як дворічна дитина?
Коли на стривоженому Майдані
Пролилася кров,
Він сидів у своїй чорній машині –
Для нього було це, як шоу.
Та тепер зрозуміло:
Президент – лиш маріонетка,
Кероване створіння, в якого є власне тіло.
Вище нього стояла людина,
Яка, прагнучи влади й грошей,
Збільшувала свої володіння.
Це його війська біля кордонів України.
Куди наш путь?
До солдатських могил і в бездушні руїни?..
Микола К., 12 років,
учень Володимирецького колегіуму
< Попередня | Наступна > |
---|