Авторизація

HomeПоетична клуняГромадянська поезіяНеоголошена війна. Європа мовчала...

Неоголошена війна. Європа мовчала...

( 3 Votes )

На початку 30-х років минулого століття, коли Україна опинилася в лещатах московських більшовиків, Європа мовчала, і Олександр Олесь написав ці рядки. У 2010 році Остап Кіндрачук поклав їх на музику.

У 2014 році, коли російські бойовики окупували Крим та схід України, українці взяли до рук зброю, щоби захищати свою країну, не надіючись ні на кого...

 

Пам'ятай

Коли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.

Коли Україна в нерівній борьбі
Вся сходила кров'ю і слізьми стікала,
І дружної помочі ждала собі,
Європа мовчала.

Коли Україна в залізнім ярмі
Робила на пана і в ранах орала,
Коли ворушились і скелі німі,
Європа мовчала.

Коли Україна, криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала…


Олександр Олесь, 22.08.1931.

 

 

 

РАССКАЗ БЫВШЕГО РУССКОГО

Стыдно быть русским!

Александр Герцен

В своей стране я словно иностранец.

Сергей Есенин

 

Быть с толпой мне до рвоты обрыдло,

И тошнит от лоснящихся ряс.

Торжествует здесь пьяное быдло.

И вокруг лишь одно – "Одобрямс!"

 

Кнут и стадность – вот черни истоки.

Запах крови приводит всех в раж.

Машут флагом в свинячьем восторге

И ревут во всю глотку: "Крым наш!"

 

В их глазах только зависть и злоба.

И мерещатся козни врага.

Костью в горле им стала Европа.

Нужен Сталин -– и вся недолга!

 

Своего дождались они часа.

Никогда ярость в них не умрёт.

И орёт миллионная масса:

"Бей "укропов"!  Россия, вперёд!"

 

Всласть чекистскую славят державу.

И чуть что – получай по зубам.

С вольнодумством быстры на расправу –

Ненавистна свобода рабам.

 

Як обрид цей мерзенний звіринець –

Край нелюдський гидот і гризні!

Відтепер я навік українець.

Русь, ти більше не мати мені!

 

С уважением и наилучшими пожеланиями

Александр БЫВШЕВ,

Россия, Орловская область, пос. Кромы, 42 года, автор 3 поэтических книг, член Союза писателей 21 века, обвиняемый по 2 уголовным делам за стихи в поддержку территориальной целостности Украины.

 

Листи до солдата

(від учнів Володимирецької школи № 1, уривки) 

«Пише учень 8-Б класу Дуляницький Назар.

Дорогий Євген Осмолович! Я хочу вам побажати багато сил та здоров’я. ви і ваші бійці – дуже сміливі люди. Вся Україна, а особливо Володимирець і 1-ша школа, бажає Вам вернутися додому живими та не раненими.

Для всього Володимирця Ви гордість. Я знаю, як Вам важко. Я теж дуже хочу в АТО, щоб Вам допомогти. Наша школа збирає гроші для всіх бійців. В Росії хоч агато зброї, але в них немає такої сміливості та бойового духу, як у Вас. Коли Ви всі повернетеся додому, на вулиці кожна людина буде Вам аплодувати»…

 

«Дорогий солдате Євгеній!

Для мене велика честь писати до Тебе, до солдата, якого любить вся Україна. Ти найхоробріший чоловік на Землі! Саме Ти продовжуєш майбутнє нашої україни. Ти захищаєш наші робини, бережеш наш сон. За Тебе, солдате, просять у Бога наші бабусі і матусі.

Ми віримо в Тебе! Нехай Твоє гаряче серце, світлий розум та міцні руки вбережуть нашу Україну.

Учениця 5-Б класу».

 

«Дорогий солдате!

Дуже Вам співчуваємо. В той час, коли ми лежимо на дивані, Ви спите на сирій землі. Ми дивимось телевізор в той час, як Ви нас захищаєте від ворога. Нехай поранені скоріше видужують, кулі пролітають мимо Вас і падають снаряди мимо Вас.

Вигрівайте скоріше! Щоб дітки з Донбасу змогли ходити в школу як і ми.

Слава Україні!

Героям слава!

Тобі писали учні 4-го класу»

 

 

«Звертаюся до Тебе, вояче!

Вибач мене за те, що я тут, під мирним небом. Я не поряд з Тобою, під вогняними язиками обстрілів, не закриваю своїм тілом друга, родича, чужу людину. Мені жаль і соромно, що я посміхаюся і радію життю, а Ти, вояче, не спиш через гучний грім гармат. Мені соромно.

Тримайся. Я обіцяю стати Людиною, я обіцяю Тобі не зганьбити держави, яку борониш Ти. Ти тільки повертайся живим, Ти тільки повертайся додому. А ми чекаємо. Усі чекаємо. Твоя школа пам’ятає Тебе.

Дякую за моє життя.

Надія ШВИРИД».

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 85 гостей і 1 користувач на сайті