На території Антонівської сільської ради є невелике поселення. Воно називається Будіща. Сьогодні це – цивілізоване сучасне село із новими ошатними будинками, комунікаціями, селянськими дворами, живністю.
У господі Михайла Федоровича і Марії Василівни Тарасюків – велике господарство. Дружина Марія Василівна закохана у птицю. Тут і кури, і качки, і різні бройлери та індики. Розповідає Михайло Тарасюк:
– Оце в нас трапилася чудасія, не повірите! Занадився до наших курей шулячок. І весь час прилітає, як нас немає на подвір’ї. А різної птиці у нас багато, є з чого вибрати.
Оце прилетів той шуляк недавно знову, і з ним у двобій вступила … індичка. Вона індичат погодувала, але й досі їх захищає.
Скільки билися між собою мати-індичка і хижак – не скажу. Моя Марія почула ґвалт на городі і поспішила туди. Коли дивиться, наша індичка впіймала нападника і тримає під своїм крилом.
Так вона його держала в полоні до приходу людей. Шулячок виявився молодим яструбом. З гарним темним і сизим оперенням, міцними кігтями і до без тями сміливий. Нашу індичку він також добряче порвав. Але ми її залишили в хазяйстві, тепер підліковуємо.
Марія Василівна із сусідським хлопцем Дімою Дуляницьким хижака зв’язали. Хлопці із ним по фотографувалися і повезли у село, в Антонівку.
А наша індичка тепер – героїня. Собаки так не захищають рідну територію, як вона. Материнський інстинкт завжди кличе на подвиг і самопожертву…
Г. Штерн
< Попередня | Наступна > |
---|