Суботнього вечора телефонує знайомий офіцер, запитує, чим займаюсь. Його військова частина розташована за метрів триста від мого дому на Волині…
- Ніяк не можу прибрати в квартирі, а взавтра - велике релігійне свято, Різдво Івана Хрестителя. Як подивлюсь по телебаченню новини, то замість віника у руки проситься автомат, - буркаю. Може, ти на чай напрошуєшся?- питаю далі.
- Залюбки, та не можу, бо теж займаюсь прибиранням. Під Донецьком. Облаштовуємо блокпост на підступах до міста, - каже мій знайомий.
Обоє хвильку мовчимо у мобільному режимі. Щойно у теленовинах передали: бойовики зі звільненого Нацгвардією Слов’янська утікли в Донецьк, а у соцмережах повідомляють про впритул розстріляний блокпост, де наче б загинуло і важко поранено 32 українських військових. Проте по телевізору про це – нічичирк, лише гучно про першу значну перемогу в АТО. Писали у Мережі й про взяття під варту генерала-зрадника, який передавав диверсантам відомості про рух наших підрозділів.
- Знаєш, цей генерал служив колись у нашій дивізії, - сумно зауважив офіцер.
«Служив, але кому? Бенджаміну Франкліну на стодоларовій купюрі? І скільки їх таких, перевертнів, у нашій армії?», - бились запитання у скроні. «А чаю ми за кілька років знайомства так ніколи й не випили», - знову майнула думка. Якось не довелось – перетинались лише інколи, по роботі, коли щось писала про «показуху», організовану до дня дивізії спеціально для преси. Тоді, до війни, нам, журналістам, здавалось, що бідна, обідрана і тричі обкрадена армія тільки й придатна для шоу на плацу…
- Обіцяю, якщо повернусь, обов’язково почаюємо. До сьогодні навіть не здогадувався, що це так важливо – ходити з дівчиною у кав’ярню, просто гуляти містом, прибирати у домі, смажити картоплю, грати у футбол, - каже мій співрозмовник.
- Наразі маєш важливіше завдання – вимести з країни диверсантську нечисть, - відповідаю.
Якби ж ще й з усіма зрадниками на усіх ділянках фронту і влади! Але це вже задача не для звичайного офіцера, це генеральне прибирання мусить провести верховний головнокомандувач. Бо 24 серпня - найбільше державне свято - вже не за горами.
Світлана ФЕДОНЮК.
< Попередня | Наступна > |
---|