Дороги в АТО

( 0 Votes )

 

Мого двоюрідного брата, кухаря  прикордонного загону на західних рубежах, призвали служити на Схід. Два місяці тому у брата народилось третє дитя, донечка. Двоє старшеньких ще й десяти рочків не мають.

На заставі служать троє кухарів, і у кожного по трійко малих діток. Командир не знав, як розсудити, кому саме з них їхати на Донбас, тому запропонував тягнути сірники. Доленосна мітка випала братові.

Братова за дві тисячі гривень дитячих грошей накупила чоловікові спорядження: спальний мішок, каремат, наплічник. Дядько серед домашнього начиння віднайшов залізну кружку і миску, тітка наклала у трилітрову банку засоленого сала, сестра зі свого магазину нанесла шкарпеток, шнурівок до берців.

Родичі оббивали пороги військових та державних установ, просили хоч на трохи відкласти  призов. Не послухали, мовляв, він військовозобовязаний, мусить йти у перших рядах.  Але молитви дружини й матері почув Бог: брата відправили на Черкащину, охороняти ще не цілком демаркований кордон із Росією. В окопах серед поля. Як не як, а не в АТО…

Тим часом у зону АТО зібралися знайомі активісти. Добровільні помічники армії везли  гуманітарну допомогу, продукти. Разом із собою запросили вокально-інструментальний ансамбль і місцеву журналістку – з прицілом на піар, бо ж війна війною, а вибори вже на носі.

Вчора бачила газету: на першій шпальті крупне групове фото цивільних мандрівників на лінію фронту. У центрі – пані журналістка з модними накладними нігтями. Усі чоловіки в «хакі», усміхнені й задоволені собою. А поряд… жодного солдата.

Телефоную братові, запитую, чи й до них приїздять артисти з концертами. «Найкраща пісня – голос моєї новонародженої донечки у мобільному, а  найкращий концерт буде у новий День Перемоги. Сподіваюсь, він настане набагато раніше, ніж 9 травня», – відказує кузен, доварюючи солдатську кашу. Без тушонки. Бо закінчилась і немає кому підвезти. «То не біда. От би так АТО швидко завершилась, як ми тушонку зїли!», – намагається жартувати брат. 

А Росія тим часом продовжує стягувати війська до українських кордонів. І тушонки у них «нємєряно». Як і «БУКів», «ГРАДів», ПЗРК. І підвозять усю цю смертоносну машинерію та харчі далеко не волонтери.

 Світлана ФЕДОНЮК.

 

У вас недостатньо прав для коментування.