HomeНевидумані історіїЖитіє наше...Обережно: язикаті терористи!

Обережно: язикаті терористи!

( 18 Votes )

Сьогодні всі люди і скрізь тільки про те й говорять, що війна на Сході. І ніхто не каже: на східній Україні! Обговорюють цю біду усі. Бо всім болить.

Та не всім!!! Є ще категорія громадян, які вірять політиці і чужому голосу. А той «голос» сіє таке, що в ніякі ворота не входить. Сіє брехню. Наведу вам приклади.

…Заходжу в касу. Сидить розкішна гарна жіночка і російською емоційно рече:

– Как нам нє вєзьот! Жилі в Киргістанє. Дом двухетажний імєлі. Всьо било своьйо. І вдруг іслам (релігія – примітка авт.) начал дєлітся на іслам да ісламістов. Точно как у вас здєсь на Українє – московській і києвской патріархат. І началась война. Ми оттуда єлє ногі унєслі…Тєпєрь в Крим пєрєєзжаєм. Дом в Канонічах продаю…

– У Крим? Всі з Криму сюди їдуть, а ти у Крим? Чию ж ти хату, Тамаро, продаєш? – запитую напряму.

– Я нє Тамара. Я – Іріна. В Россєї жить намного лучшє. Там пєнсії вишє. Вот взялі мою пєнсію родствєннікі, пєрєвєлі на русскую. Так в два раза у вас на Украйнє ніжє, чєм в Рассєє. Больніци, здравохранєніє бєсплатниє по всій Россєє. Куда би ти нє заєхал, тєбя в мєдучрєждєнії прімут. А здесь, в Українє, дєнєг нєт – помірай. Я єзділа в Воронєж, вєздє к нам, с Украйни, относятся состраданієм і поніманієм. Много наших людєй с Данєцка в Рассєю убєжало…

– І ти вже біжиш? Тебе хтось у Каноничах обідив?

– Я отцовскій дом продаю. А уєзжаю с мамой. Там у нєйо родствєннікі в Криму. І здєсь война будєт. Єслі би українци нє стрєлялі, всьо тіхо-мірно било би. А то пошлі с орудіямі на Восток. Что там долається?! Рєбята українскіє грабят, старіков убівают, дєвушєк насілуют…

– І ти у них в ногах стояла і свічку держала? Я від сестри двоюрідної знаю, що чеченці в Станиці Луганській жінок, не дивлячись на вік, мордували. А молоденьких дівчат, яких вивезли за дім інвалідів, знайшли мертвими в яру. То місцеві чоловіки почали відловлювати чеченців і їм дещо відрізувати, щоб той пил і страсть осадити.

А щодо українців, то хочу тобі, Ірино, сказати. Не Україна пішла на Москву, а Москва всунулася і захопила Крим. Це хіба по-чесному, щоб якесь бидло кацапське, обижайся-не обижайся, по твоїй спальні лазило, в кухні твоїми каструлями колотило і командувало на моїй території, як мені жити і що робити? Мені особисто не треба польського пана і російського «братка». Бо то не брат, що в одну церкву зі мною ходить, одному Богу молиться і мені ножа в спину встромляє. Це по Божому?

Ти наші церкви порівняла з ісламом та ісламістами. Маєш рацію. Сьогодні тільки сліпий не бачить різниці. А ви, «чисті росіяни», дійсно краще бачите. Бачите те, що кожен народ має мати все своє: мову, територію, церкву. Як ви поясните людям, родичам і сусідам, коли «святійший» московський Кирил у Петро-Павлівському соборі благословив бандита Гіркіна і його рать йти вбивати в Донецьку жителів України, які ходять в одну з ними церкву, підпорядковані юридично саме Московському патріархату?.

Ти, Ірино, права! Нам, українцям давно треба було думати і добре слухати кожне слово, мовлене чи то зліва, чи то справа. З трибуни верховної Ради чи з пастирського амвону.

Сьогодні прихожани – не ті бабоньки, яким священик сказав так робити, за того голосувати – а вони все точно так і виконали. Після церкви більшість із них сідають за комп’ютер і виходять в мережу Інтернет. А там вже нічого не заховаєш. Можеш повернутися в минуле, коли Крим був ще наш і туди Московський патріархат направив Мощі Святих… Ой-ой-ой! Придивіться краще. Там збоку для Святих молей тулиться вже знайоме нині обличчя. Добре придивіться, хто їх супроводжує? І прикро нині, що йде відкрита війна. Вбиває Росія своєю зброєю наших дітей. Розбиває хати. А їхні телевізійники брешуть, що то з боку російського Ростова-на-Дону стріляють … українці. В Москві править «святійший» і відкрито закликає російських солдат нищити «ворога» в Луганську і Донецьку, а у наших церквах у хорі жіночки і сьогодні співають за здравіє цього «святішого» Кирила?

От вам підкоп і відкрита ворожа пропаганда на місці.

Далеко ходити не треба. Попала я в Кузнецовську до своїх старих знайомих. Розговорилися. І що я почула?! Що дві «старі кадри» надумали? Написати лист Владіміру Путіну, щоб допоміг їм у місті Кузнецовську. Ці жінки мають все: квартири, машини, солідні пенсії. Мало? І я не витримала, кажу: «Вас тут ніхто не тримає. Кордони відкриті. Чемодан. Рафалівка-станція – і в Магадан». Засердилися.

А ви послухайте, що говорять люди на базарі? Обов’язково знайдеться такий тип, що скаже: Путін правильно робить. Бо так в приході, у храмі батюшки сказали, і він має так казати. Хоча сам думає зовсім інакше.

Розвідка ворога добре працює. То тут, то там з’являються подорожні, які наче випадково зачіпають тему війни, бо вона болюча. І так, лихі, перекрутять праведне з грішним, що додому дійдеш і ще думаєш над сказаним.

Ми з Ірою поспорили ще за одне. Вона каже, що особисто у Львові чула заклики про кров. Кажу їй, що ти не знаєш добре української мови і могла деякі слова переплутати. А потім махнула рукою: «Кожен чує те, що хоче почути». Ми ж маємо сьогодні слухати свого серця. А до серця є старі настанови – бути пильними.

Наприклад, із Кузнецовська половлівським автобусом їхав до рідні молодий хлопчина. І він так відкрито «гнав чорноту» на все українське, що декілька пасажирів підійшли до нього і запитали: «Чого ти сюди приїхав?» Він, як і Ярина, «котив бочку» на українських воїнів. Ледь не побили.

Як не прикро констатувати, а правителі імперської Росії з Дня підписання договору у Біловезькій пущі обрали шлях контролю над всіма колишніми республіками. Всі 23 роки нашої Незалежності вели тотальну ідеологічну війну. Взявши без жодного пострілу Крим, путінська кліка замахнулася на промислові райони східної частини України. І диво! Народ зібрав Армію. Не дивлячись на національність, на мову, на захист кордону і цілісності України встали всі, хто щось має. Бо голодранцю втрачати нічого – він піде тобі в Африку, Сірію, Абхазію, Придністров’є воювати за гроші.

В Україні пішли відстоювати цілісність держави люди середнього статку і великі бізнесмени. Люди високопатріотичні, молоді і старі, батьки і матері. Вчора непримиренні вороги – футбольні ультраси – сьогодні разом служать у батальйоні «Азов», охороняючи Маріуполь від диверсійно-розвідувальних ворожих груп. Дехто з них пішов на фронт одразу після школи. Вісімнадцятирічні юнаки виявилися більш свідомі, аніж наші язикаті державотворці у Верховній Раді…

Завтра ідеологічна тактика Путіна зміниться: з’являться у нас язикаті терористи із числа уродженців нашого краю. Слухайте і думайте!

Будуть дзвінки до родичів пригріти когось на хуторі чи в селі, у пустій хатині. Село має теж дивитися, хто до нього добирається з великим рюкзаком і що несе у тому рюкзаку. І якщо впустили когось у селянську хату, яка опалюється дровами, то не полінуйтеся записати показники на лічильнику електроенергії. Один квартиронаймач, молодий хлопець, електроенергії «накрутив», більше ніж пилорама. То чим він займається там?

Галопуючі ціни. Подорожчання буквально усього удвічі, а то й утричі. Порівняння пенсій і зарплат «у них» і «в нас». Це теж ідеологічна тема наших ворогів. Свого не бачить під носом, а чуже видить під лісом. Будьте пильні. Якщо ні з того, ні з сього починає хтось верещати прокльони на українську владу, надзвичайно голосно говорити, щоб на нього звернули увагу – ця людина може бути вже куплена ворогом. Важкі часи мусимо витерпіти, пережити. Новий рік буде ще важчим за попередній 2014-тий, але він теж закінчиться. Тож не забуваймо, що після чорної смуги невдач і потрясінь завжди починається біла миру і процвітань…

Продаються зараз майже всі: людям треба виживати. Але якщо вам запропонують якісь гроші, подумайте: за що вам платять? Даремно сьогодні ніхто і гривні не дасть. Значить, ви «злили» якусь важливу для цієї людини інформацію, або вас вороги вербують. До речі, й долари вже появилися фальшиві, на них «влетіли» бурштинщики.

Увага. Пильність. Обережність. Ці категорії мають стати для кожного із нас пріоритетними. Не забувайте: йде війна. Велика війна. І те, що ми спокійно спимо, ще не ознака мирного часу. Чули? Олександр Лукашенко відновив митні пости на кордоні з Росією. А це мудрий правитель, він знає, що робить.

Це – далеко не повна розповідь про язикатих терористів. Цю тему продовжимо. Бо є й економічна розвідка, і розвідка корисних копалин в нашому районі. Наприклад, між Володимирцем і Дубівкою геологи шукають поклади бурштину. Що, інших копалин в природі не існує? Є, але всі вони економічно затратні, потребують тривалого часу і величезних інвестицій. А бурштин – високоліквідний товар при відносно низькій собівартості видобутку. Простіше кажучи, це швидкий засіб для збагачення, в тому числі і для потенційних терористів та сепаратистів…

Галина Тєтєнєва
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити