Авторизація

HomeСвіт цікавогоСвіт цікавогоТисяча і один кілометр… автостопом! (+фото)

Тисяча і один кілометр… автостопом! (+фото)

( 0 Votes )

 

Ось і розпочався чарівний святковий період з вогниками, мерехтливими ілюмінаціями, тематичними дзвіночками у всіх радіомелодіях.

Хтось проводитиме ці довгоочікувані святкові дні у родинному колі, а хтось заздалегідь планує захопливу мандрівку. І якщо хтось пакує чемодани, ретельно продумуючи кожну дрібничку та весь час тримаючи перед очима розклад походів у ті чи інші місця, формуючи під це й свій бюджет, то переважна більшість студентської молоді скаже таким людям: «скукота!».

Бо у таких мандрівках мало несподіванок, а значить – і непередбачуваних емоцій на межі захоплення та сплеску адреналіну.

А як щодо автостопу? Коли ви дістаєтесь необхідного вам місця призначення автомобілями, причому абсолютно не витрачаючи кошти на проїзд?

Із цим поняттям дуже добре грати в асоціації, бо досвід у кожного різний. Але певна, що у всіх, хто хоч раз наважувався на самостійну подорож автостопом, спільне одне – враження. Бо це не лише смілива мандрівка невідомими шляхами із зовсім незнайомими людьми за просто так, а ще й випробування на силу характеру, прийняття людей та широту світогляду.

Юрій Базака з Володимирця проїхав автостопом багато кілометрів не лише українських доріг, а тому точно знає, як воно – мандрувати майже на халяву та ще й різних куточках світу. Про це – далі у розмові.

 

- Юрію, то як почався для тебе автостоп? Якими були перші враження та емоції? Чого ти очікував і що в результаті отримав?

 - Автостоп почався для мене у студентські часи. Коли ти студент, у тебе обмежені фінанси та необмежений час. Подорожувати тоді хотілося багато, потрібно було знайти максимально бюджетний спосіб. В моєму колі спілкування не було жодної людини, яка практикувала автостоп, тому кілька прочитаних статей в інтернеті та роздрукована карта були достатніми для старту.

Перші емоції - це страх перед недослідженим, але в результаті реальність приємно перевершила очікування.

Кожна подібна поїздка -- потужний культурний досвід. Адже всю дорогу доводиться спілкуватися з людьми різного характеру, соціального класу, менталітету та національності. Відчуття авантюрності також додає адреналіну.

- Чи бували якісь курйози у твоїх поїздках автостопом?

- Негативних не було ніколи. Хіба-що колись нас підібрали хлопці на викраденому авто. А позитивних моментів достатньо завжди. Наприклад, дивно було зустріти справжніх кількаметрових страусів на АЗС в Одеській області.

- А як у мандрівці автостопом із часом та грошима?

- Сама концепція автостопу має на увазі відсутність оплати. Краще одразу дати водію зрозуміти, що ти пересуваєшся автостопом. Також при плануванні таких подорожей краще переконатися, що після заходу сонця ти точно не лишишся стояти на дорозі.

- За чи проти автостопу: як досвідчений користувач, розкажи, будь ласка, про плюси та мінуси таких тревелів.

- Плюси:

+ їхати у зручному авто на порядок комфортніше, ніж в душних купе, або на "зручних" кріслах автобусів;  

+ кожна наступна поїздка не буде схожа на попередню;

+ добре розвивається комунікабельність та вміння вести розмови на будь-які теми;  

+ часом це доволі швидкий засіб пересування. З Києва до Одеси я заїжджав за 4 години;

+ можливість зустріти дуже цікавих людей.

Мінуси:

- є ризик застрягнути посеред траси;

- автостоп втомлює;

- з віком бажання подорожувати автостопом потроху зникає: часу стає менше, витрати на дорогу перестають бути принциповими.

- Стопити в Україні та за кордоном: які нюанси?

- За кордоном автомобілям заборонено зупинятися на магістралях і, відповідно, стопити там теж заборонено. Тому там подорожувати трохи складніше. В деяких країнах автостоп є не дуже прийнятним, що трохи ускладнює рух. Іноді доводилось бувати в таких місцях, де навіть знання англійської не допомагають у комунікаціях. Також бажано підключати роумінг або купувати сім-карти місцевих операторів.

В Україні лояльне відношення до автостопу. Більшість водіїв, які мені зустрічалися, самі займалися автостопом, або мають таких людей у близькому оточенні.

 - Чи можна стопити компанією, удвох чи варто одному? Які шанси на успіх?

- Стопити одному простіше, більша ймовірність зловити вільне авто. З компанією значно веселіше. Найбільш підходящий варіант: хлопець та дівчина. Молода пара викликає довіру, тому водії зупиняються частіше.

Хоча у свій час ми успішно ловити авто компанією з 4 х чоловік.

А ще подорожували автостопом навипередки: 5 компаній по 2 людини, хто першим добереться до кінцевої точки.

- А як з речами у такій неординарній подорожі?

- В авто зазвичай достатньо місця навіть для великих туристичних рюкзаків. Тому про це не варто хвилюватися.

- Що, на твою думку, отримує водій, підбираючи незнайомців на дорозі? Є якісь історії з досвіду?

- Водіям насамперед теж цікаво познайомитись з подорожуючими. На цьому і заснована вся концепція автостопу. Тож багато водіїв зупиняються тільки для того, щоб урізноманітнити дорогу, познайомитися з новими людьми і скрасити поїздку. Спілкування і стає платою за те, що вони вас підвозять безкоштовно.

- Що допоміг тобі зрозуміти і побачити автостоп?

- Напевне, австостоп допоміг краще розуміти людей та природу їхніх вчинків. При поїздках за кордон доводилося багато комунікувати з місцевими, що допомогло краще дослідити країну.

- Як далеко ти дістався з його допомогою?

- Встиг я відвідати майже всі регіони України, а також Польщу, Прибалтику та Голандію.

- А що б ти порадив тим, хто наважиться на подорож автостопом саме у новорічно-різдвяний період?

- Одягайтеся тепліше!

 

Спілкувалася Вікторія Черпак.

Фото з особистого архіву Юрія Базаки.

 

 

Автостоп: правило чи виняток?

Ми розпитали у жителів Володимиреччини, чи доводилось їм хоч раз у житті користуватися автостопом заради цікавості чи просто з необхідності. І ось які відповіді отримали.

Ірина Супрунець: «Автостопом... Було діло. Їхала так за маршрутом Острог-Здолбунів у студентські часи. Трішки лячно було. Так подорожувала переважно з кимось, щоб не самій. Так їздила декілька разів, але на незначну відстань – до 30км. Після деяких подорожей робила висновок, що автобусом простіше доїхати. А деколи переконувалась, що ще є добрі люди».

Юрій Білик: «Не подорожував. Кілька разів, навчаючись на інтернатурі в 2002-2004 році, пробував з Рівного добратись автостопом у Львів і навпаки. На жаль, не вдалось, тож з того часу не пробував. Але є друзі, які багато подорожують так. Кажуть, в Україні і східній Європі це проблема. Тоді як в Америці і західній Європі легше».

Оксана Романенко: «Автостопом не подорожувала, не вистачило сміливості, хоча задля цікавості дуже хотіла б спробувати! Шансів на таку мандрівку було багато, але ж це ще й дуже ризиковано, тому не наважувалась. А так однокласник розповідав, як їздив в Одесу таким способом, але вже дуже давно».

Міша Гайдиш: «Бувало, подорожував автостопом, проте на короткі відстані, кілометрів з 50.  Це було цікаво. Особливо нові знайомства. Стопив зазвичай сам, і це зовсім нещодавно було, на роботу ледь встиг… Страшно не було. Мабуть, страшніше було спізнитись на роботу!»

Олена Волошина: «Подорожувала автостопом. Рівне-Володимирець – це максимальна відстань. Спочатку зазвичай тривожно, а потім цікаво і весело. Іздила сама, проблем у подорожах автостопом не було».

Євгенія Дуліпа: «На далекі відстані не доводилось подорожувати таким способом, але їздила по району і на Волинь. Сподобалось, так їхати - дуже швидко і комфортно. Тож тим, хто ніяк не наважиться спробувати, скажу: подорожуйте автостопом!».

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 33 гостей на сайті