HomeНаше життяПро те, що хвилюєЗростає кількість покусаних жителів району

Зростає кількість покусаних жителів району

( 0 Votes )

«Собака – друг людини». Подібні вислови про домашніх тварин нагадують нам одну істину: хоч вони й позбавлені можливості говорити, та потребують уваги і захисту не менше, ніж люди. Або навіть більше, адже вони не можуть самі відстоювати власні права.

Але є й інша сторона: коли люди потребують захисту від бродячих собак, які інколи становлять смертельну небезпеку. Так, станом на 15 жовтня з початку нинішнього року до лікарів уже звернулося 118 осіб з укусами, подряпинами та обслиненнями тваринами, з них 38 особам призначено профілактичні щеплення.

Як розповіла помічник лікаря-епідеміолога Кузнецовського міськрайонного управління ГУ ДСЕС у Рівненській області Любов ВАШКО, ситуація справді досить складна. Щороку в нашій області близько трьох тисяч людей страждають від укусів різних тварин. Зокрема, у 2012 році по Рівненській області за допомогою звернулося 2659 осіб. Профілактичні щеплення від сказу призначаються щорічно 600-800 людям, завдяки чому вдалося уникнути захворюваності на сказ серед людей.

У нашому районі торік за антирабічною допомогою звернулося 84 особи з покусами, із них 6 було призначено профілактичні щеплення. Зокрема, по Володимирцю зафіксовано 34 випадки. Більшість собак, котрі кусалися, мають своїх господарів. Ще частина людей контактували з хворими на сказ псами, лисицями, бобрами, і зверталися за антирабічною допомогою (проходили обстеження лікарем-рабіологом). І хоча загальна цифра покусаних досить висока, це більше доводить, що люди турбуються про своє здоров’я. На щастя, на наших вулицях поменшало бродячих псів і котів (можливо, через сувору минулу зиму?), та й агресивних бійцівських порід жителі району тримають менше.

У райцентрі за бродячих собак відповідає Володимирецька селищна рада. Ми звернулися до голови Олександра Григоровича Осмоловича за коментарями. Ось що він розповів:

У той час, коли по району було встановлено карантинні обмеження у зв’язку із ускладненою ситуацією по сказу (січень-березень нинішнього року), єгерям та мисливцям було надано дозвіл на відстріл бродячих собак. Тільки наші працівники застрелили 30 собак (згідно статті 17 закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» умертвіння тварин допускається, коли вони хворі на сказ чи на інше особливо небезпечне захворювання або є носіями особливо небезпечного захворювання). Після зняття карантину відстріл бродячих тварин заборонили. Наразі у повноваження наших комунальників входить відлов безпритульних собак і передача їх по акту у ветлікарню. При потребі ми готові вирішувати ці питання з відповідними органами. Але на даний час у нашому селищі бродячих тварин небагато і звернень щодо їх агресивності від людей не було.

Також у законі України в статті 15 прописано, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин. Притулки для тварин можуть створюватися органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин проводять свою діяльність за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності. Положення про притулок для тварин затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

У великих містах, зокрема у Рівному, діють організації волонтерів: завдяки ним безпритульні тварини знаходять домівку в благодійних притулках, де їх можуть пізніше забрати нові власники. Але таких притулків катастрофічно не вистачає. У нашому селищі на подібні акції коштів немає. Залишається лише надіятись на порядність наших людей. Адже коли приручив тварину, ти за неї відповідаєш. Та у нас часто буває так, що взяв собаку, а коли вона привела цуценят, то вигнав на вулицю. Те ж стосується і котів, яких багато по під’їздах багатоповерхівок. Саме вони в дорослому віці іноді спричиняють смертельну загрозу для населення, адже людина найчастіше заражується сказом від бездомних собак.

Помічник лікаря-епідеміолога Кузнецовського міськрайонного управління ГУ ДСЕС у Рівненській області Любові ВАШКО застерігає: людям, покусаним скаженими або невідомими тваринами, місцеву обробку рани необхідно проводити негайно або якомога раніше після укусу або пошкодження. Рану рясно промивають водою з милом і обробляють 40-70 градусним спиртом або настойкою йоду. При наявності симптомів вводять антирабічний імуноглобулін углиб рани і в м'які тканини навколо неї, а після місцевої обробки рани негайно проводять специфічне лікування антирабічною вакциною.

Ні в якому разі не потрібно припікати рани. Відразу ж зверніться до найближчого травмпункту, адже успіх вакцинопрофілактики сказу напряму залежить від того, наскільки швидко ви звернулися за допомогою до лікаря. Далі слід провести курс щеплень, призначений лікарем. Сорок уколів у живіт давно ніхто не робить; вам введуть вакцину і відпустять додому. І так п'ять або шість разів. У стаціонарі можуть залишити укушеного, якщо його стан особливо важкий, а також осіб, які мають захворювання нервової системи чи алергічні захворювання, вагітних та осіб, щеплених іншими щепленнями протягом останніх двох місяців.

На час вакцинації та через 6 місяців після неї необхідно утримуватися від вживання спиртних напоїв. Крім того, якщо ви проходите курс вакцинації від сказу, не можна перевтомлюватися, переохолоджуватися чи перегріватися. Потрібно пам'ятати: сказ – небезпечне смертельне захворювання, вилікувати його не можна. Але в разі укусу чи обслинення тваринами захворювання можна попередити своєчасно проведеним курсом лікувально-профілактичної вакцинації. Ефективність специфічного лікування знаходиться в прямій залежності від часу звернення за допомогою після укусу.

А власникам тварин необхідно проводити щеплення домашнім улюбленцям, бо тільки це може убезпечити їх від захворювання сказом.

Начальник управління ветеринарної медицини у Володимирецькому районі Олександр Петрук додає: насправді ситуація з відловом собак більш складна, ніж це здається на перший погляд. Справа ветеринарів – лікувати тварин, проводити їх вчасну вакцинацію. А щоб їх стерилізувати, треба відповідні умови: персонал, приміщення, де прооперовані собаки проходитимуть курс відновлення, кошти на їх утримання. Найкраще для цього слугують притулки, які вже створюються за кошти місцевих бюджетів при багатьох містах. Подібний притулок є в Кузнецовську, однак через брак коштів він так і не працює. У райветлікарні ж навіть ліцензії на снодійно-наркотичні препарати для стерилізації немає через надзвичайно суворі умови їх зберігання та десятки погоджень із контролюючими службами. Однак проблема з бродячими тваринами справді існує, і з часом її загострення потребуватиме кардинального вирішення. В тому числі і через сезонні спалахи сказу серед диких тварин.

Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. Характеризується гострим перебігом, ураженням нервової системи і закінчується летально. Головна ознака хворих тварин – зміна поведінки. Дикі тварини втрачають обережність, з`являються в населених пунктах, місцях випасу та утримання худоби, нападають на людей та тварин. Домашні тварини не приймають звичайної їжі, стають неспокійними, агресивними, кусають людей. Слина хворої тварини містить у собі вірус сказу ще за 10 днів до появи перших ознак захворювання, тобто інфікуватись людина може і від тварин, які зовні виглядають здоровими.

 Враховуючи природне поширення сказу тварин, заходи по боротьбі з ними здійснюються комплексно органами державної ветеринарної медицини, охорони здоров’я і лісового господарства, товариствами мисливців під керівництвом надзвичайних протиепізоотичних комісій та органів державної влади на місцях.

З метою своєчасного виявлення і недопущення захворювання тварин на сказ органи лісового господарства, охорони природи, мисливського господарства заповідників зобов’язані систематично обстежувати угіддя, де мешкають дикі тварини, і при виявленні їх трупів або вбитих за підозрілою поведінкою негайно повідомляти працівників державної служби ветеринарної медицини і надсилати матеріал у ветеринарну лабораторію для дослідження на сказ. Не можна допускати до полювання не вакцинованих проти сказу собак, про що у мисливців мають бути відповідні документи.

 Власники тварин, керівники господарств незалежно від форм власності та спеціалісти ветеринарної медицини зобов’язані дотримуватись діючих правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України. Доставляти собак (а в необхідних випадках і котів) треба у строки, встановлені органами державної влади, в установи ветеринарної медицини для клінічного огляду і профілактичного щеплення проти сказу. Всі собаки (а в зонах постійного неблагополуччя, за рішенням органів держветмедицини, і коти) підлягають обов’язковому щепленню проти сказу. Тварин, не щеплених проти сказу, вакцинують з профілактичною метою незалежно від пори року.

Для охорони тваринницьких ферм, гуртів, отар і табунів слід використовувати лише вакцинованих проти сказу собак.

Про кожен випадок укусу свійських тварин дикими хижаками, бродячими чи здичавілими собаками або котами, а також при підозрі на захворювання тварин сказом треба негайно повідомляти ветеринарного спеціаліста, який обслуговує господарство, населений пункт, та одразу ізолювати таких тварин. Собак, котів та інших тварин, які покусали людей чи тварин, власники повинні негайно доставити у найближчу установу державної ветеринарної медицини для огляду та карантинування (воно триває 10 днів).

То ж, як бачимо наша безпека у наших руках. Зрештою, ні тварини, ні природа не мають дару мовлення, аби розказати, що їм болить та розповісти про свої проблеми. Але якщо ми не навчимося чути без слів, не станемо по-справжньому цивілізованими, природа буде «розмовляти» з нами іншою мовою. Бо скаженство і милосердя – вони не тільки в крові; часто вони у нашій свідомості. Недарма кажуть: який хазяїн, такий і пес.

Лише від нас, господарів собак і котів, залежить, чи будемо ми безпечно ходити по вулицях, а чи боятимемося найменшого укусу і ослинення братами нашими меншими. Ми відповідальні за тих, кого приручили. Пам’ятаймо про це, виховуючи кицьку чи собаку щоб через нашу байдужість четвероногі друзі не стали нам смертельними ворогами.
 
Леся ГАВРИЛЮК
 

У вас недостатньо прав для коментування.