HomeНаше життяПро те, що хвилюєЩе раз про дороги Володимиречини

Ще раз про дороги Володимиречини

( 0 Votes )

Ці дороги, що в нашому районі, вже всіх замучили. Вони стали притчею во язицех. Бо ось уже два десятиліття дороги і шляхи з кожним роком крушаться і рушаться, а представники влади оперують одним і тим  аргументом: дорогами опікуються, дороги ремонтуються, але на ці дороги не передбачена така кількість потужних автомашин з лісом, піском, щебенем та каменем.

Це, читачу, приказка була. А ось і казка підійшла.

… Було це при депутату Верховної Ради від нашого краю Іванові Полюховичу. Поїхали вчительки з Цепцевич у Київ  добиватися  «хорошої дороги» від Бережниці та й через своє село. Повезли фотографії шосейного путі: вибоїни і ямки на фото. А з Зарічненського району у той же час виїхала інша делегація, теж переважно з педагогів, виясняти щодо «гробових».

 Депутат, як і годиться, поводив земляків, і вони вияснили, що «гробових» мали б одержувати не по 1,6 грн., а по 15. А ще їм пояснили, що недоплата пішла… на покращення  доріг.

А от із нашими ходаками сталася справжня колізія. У міністерстві перед ними розгорнули карту Рівненщини і, як документ, показали, що від Бережниці Дубровицького району через Великі Цепцевичі Володимирецького пролягає… заасфальтована сучасна дорога. Показали і документи, і хто ту дорогу спорудив, і які суми перечислила на це держава.

Щось подібне можна сказати і про  дорогу від Володимирця до села Біле. Кожна влада обіцяє «відшліфувати» і воронківську та більськовільську дороги. А в кінці року від райцентру через Красносілля  до села Зелене тернопільські і чернівецькі дорожники потужною шляховою технікою клали асфальт. Попрацювали до першого снігу і морозу. А що далі? Ви всі знаєте, яка дорога через Зелене у Радижево, Хиночі і Степангород…

Та найбільше сьогодні у всіх на слуху дорога від Городця до Володимирця. Міжрайонне автосполучення під знаком запитання: маршрутники жахаються одного вислову «Антонівка-Володимирець». Бо вже більше 20 років усе піднімається  питання  про  реконструкцію  цієї траси, а от сам благоустрій цієї віточки шляху чомусь «не піднімається».

 

З осені 2013 року траса Антонівка-Володимирець  майже не оновилася…

 

Скільки проклять роздають водії наліво і направо, доки обминуть оті колдобини. І скільки тем піднімають, допоки не вирвуться з клятого провалля. І куди ідуть транспортний збір та відрахування з кожного спожитого літра бензину та солярки. І в чиїх кишенях ці гроші  осідають. А ще ж платимо транспортний збір при реєстрації машини. Куди спрямовуються і ці кошти? Питань більше, ніж ви думаєте. А днями вже  нова влада в особі голови РДА  Володимира Савоніка ставила питання перед   обласною владою про дороги Володимиреччини.

Перше, чим поцікавилися люди: «якою дорогою  до Володимирця їхав новий губернатор: через Антонівку чи Полиці?». Якщо через Антонівку, то питання може зрушитися з мертвої точки. Коли ж через Полиці, то на ньому можна ставити крапку і починати чекати нового губернатора, який розпочне… з тих же самих обіцянок.

 Усіх, хто змушений користуватися трасою Володимирець-Антонівка, «заїдає» ота нова висока красива вимощена дорога, що веде петлею  зліва по лісі. Люди запитують: «На лісову дорогу в обласному бюджеті кошти знайшлися, а  на міжрайонну трасу, в якій зацікавлені пасажири і перевізники, – одні нулі. Чому?».

Як не прикро  констатувати, область цілеспрямовано розкрадала районні структури. З чотирьох асфальтних  заводів на сьогодні – жодного, тож по асфальт треба їхати аж у Луцьк. Машина асфальту коштує 25 тисяч гривень. А доставка? Помножте кілометраж на 16 гривень (пальне, мастила, амортизація, заробіток водія). Весело?..

Немає належної підтримки в районі дорожним службам. Що в області «свиснуть», те в районі «під козирьок» виконують. Накажуть скоротити  «фірму» – вже й скорочують. Накажуть провести недолугу оптимізацію – оптимізують (виганяють людей з роботи). І ніхто не задумується над реальним станом справ,  що скорочення – це не економія і не вихід з економічної сутуги.

Якщо ви думаєте, що наш район у плані дорожніх служб був  ніяким, то грубо помиляєтесь. У нашому районі ще понині діють дві шляхово-будівельні організації: райавтодор та  ПП «Володимирець-Агрошляхбуд» (колишня ШБД-2). 356,7 км доріг обласного, районного і  місцевого значення обслуговував райавтодор. Це була одна з кращих структур обласної шляхової організації. Але чому перспективна (дороги завжди треба ремонтувати), потужна (71 одиниця техніки, 2 асфальтні заводи та більше 100 чоловік штату) організація за неповних чотири роки скотилась у прірву? Три роки тому у райавтодору почалися складні часи: йому  зовсім обмежили обсяги замовлень і робіт. «Латати» наші шляхи присилали, кого  треба і не треба, тільки – не місцевих. За пенсійні борги описали останню техніку. І ніхто не подумав, що район може замести снігом і не буде чим прочистити дорогу до лікарні (не кажу вже про школи, дитсадки і віддалені поселення).

Якщо вірити документам, у 2012 році райавтодору область дозволила взяти… 5 машин асфальту. І де б ви думали? У Любомирці під обласним центом! Всі районні асфальтні заводи  знищено. Останнього, що  тримався при ШБД-2, господарі збули у червні цього року. І в моїй присутності (я брала інтерв’ю у керівника ПП «Володимирець-Агрошляхбуд») «рейдери» з інспектуючих структур цікавилися, чи є дозволи на котли асфальтного заводу і зразу називали  п’ятизначну цифру штрафу. Цікавились і ділянкою землі під асфальтним заводом (приватизована чи неприватизована), і всякими дозволами, лякаючи шляховиків прокуратурою та кримінальною справою. І як же розчарувалися, почувши, що заводу вже не існує! Мовляв, чого не попередив і зразу не виклав останню інформацію? Вони ж так багато часу потратили… в пусту!

Автодор і колишній ШБД-2 чіпляються за кожен об’єктик і кожен кілометр дороги, аби заробити копійку і втримати досвідчені кадри. Знайдіть сьогодні хорошого бульдозериста чи кранівника. Тож обидві шляхові структури району йдуть на все, аби вижити і працювати. Приміром, згідно з довідкою від 10 липня 2014 року заборгованість держбюджету перед ПП «Володимирець-Агрошляхбуд» склала 931186 гривень. Борг за 2012 рік по Службі автомобільних доріг у Рівненській області – 317190 гривень. А за 2013 рік Департамент з питань будівництва та архітектури заборгував 613996 гривень за ремонт вуличного покриття у Володимирці, Бишляку, Великих Телковичах, Луко та Більській Волі…

Народ вимагає хороших доріг. Менталітет наших людей різко змінився. І сьогодні всі хочуть прозорості у роботі як маленького колективу, так і влади. І в роботі такого колективу ми всі зацікавлені – він платить податки до бюджету, а це пенсії і соціальні виплати населенню. Ці гроші треба заробити. Ось чому ми вітаємо такі необхідні і незамінні на терені району виробничі структури, які вміють працювати і які завжди під рукою  у районної влади.

Галина ТЄТЄНЄВА.

На фото автора: З осені 2013 року траса Антонівка-Володимирець  майже не оновилася…

 

 

У вас недостатньо прав для коментування.