HomeНаше життяПро те, що хвилюєХай вдавляться своїм газом!

Хай вдавляться своїм газом!

( 0 Votes )

Росія перекрила українцям газовий кран. І нехай. Трохи маємо у сховищах, ще трохи обіцяє підкинути реверсом Європа, а далі час покаже. Тепер головне - уникнути аварій, терактів, спланувати роботу в опалювальний сезон, передбачивши усі ризики. А ще - скласти детальні інструкції для конкретних кризових ситуацій. І, звісно, економія і ще раз економія.

Пригадую свою подорож Кавказом років десять тому. У Тбілісі з вікон виглядали труби «буржуйок», на вулицях майже не було дерев, у квартирах – паркету… Кажуть, подібне трапилось у 1997 році в Єревані. Нещодавно лапа «російського ведмедя» погасила голубий вогник й нам. Тому вже зараз, терміново, треба визначити потреби населення у твердому паливі, особливо серед малозабезпечених верств. Кожному сільському голові варто обійти село, з’ясувати, що треба зробити у кожній хаті, аби люди взимку не замерзли. Підготовка до опалювального сезону буде одним із основних критеріїв оцінки роботи місцевої влади. Бо якщо населення залишиться без тепла, то почне топити не газом і не дровами, а… чиновниками.

За часів Радянського Союзу в Україні спустошили надра. Як не дивно, коли масово газифікували Москву, газ туди надходив з Дашавського родовища, що на Львівщині. У 1960 році УРСР забезпечувала більше 30 відсотків видобутку газу в СРСР, аж поки Росія не знайшла запаси на Півночі. У 1975 році Україна досягла піку газовидобутку – 68,7 млрд.куб.м за рік, й експортувала свої енергоресурси у Росію, Білорусь, Литву, Латвію, Польщу, Чехословаччину та Австрію. І якби цього не сталося, можливо, сьогодні ми не мали б аж настільки серйозних енергетичних проблем. Попри усе, газотранспортна система України , найпотужніша у світі за об'ємом транзиту природного газу через свою мережу, виконує дві основні функції: забезпечення споживачів та транзит російського блакитного палива у Європу. Пропускна спроможність на вході складає 290 млрд. куб. м, на виході – 170 млрд. куб. м на рік.

А от поліщуки тисячоліттями виживали без газу. Його на Володимиреччині ніколи не було, хіба «бутильований», і, можливо, ніколи вже й не буде. Тут віками топили дровами, хмизом, соломою, мохом, навіть бурштином. Лише не газом. Тому люди надіються лише на себе, а не на владу. З якої б політичної сили вона не була.

Усе ж вирішила пройтись кабінетами місцевих керівників з єдиним запитанням: що робиться для того, щоб громадяни цієї зими не топили чиновниками? І ось що почула.

Володимир Савонік, голова Володимирецької райдержадміністраціїВолодимир Савонік, голова Володимирецької райдержадміністрації:

-            Упевнений, громадяни обізнані з ситуацію і розуміють: винувата політика Росії, а не місцева влада. Район наш опалюється грубками та котлами, у тому числі й понад чотири десятки шкіл. Лише новіші з них мають котельні. Тепер ті, що топлять дідівським способом, у чомусь виграють, адже можна розпочинати опалювальний сезон як тільки настануть холоди. Є й недоліки: як от велика витрата палива, мала безпека. Одна котельня здатна обігріти кілька великих приміщень, а грубка – лише одну-дві кімнати.

Школу у Мульчицях збудували не так давно, там стоїть котельня на щепу та крупну тирсу (тим часом із однієї тонни соломи отримують 800-900 кілограмів пелетів. За калорійністю, як підрахували фахівці, дві тонни пелетів дорівнюють тисячі кубометрів газу – авт.). В середньому собівартість опалення у районі становить 65 гривень за квадратний метр, а у Мульчицькій ЗОШ виходить лише 24 гривні. Суттєва економія. Тобто у перспективі району варто перейти з вугілля на місцеве паливо – торф, щепу.

Воронківська ЗОШ маленька, опалюється грубками, і тут, як не дивно, вартість тепла обходиться у 22 гривні за квадратний метр. А в ДНЗ «Берізка», що в Жовкинях, цей показник становить аж 170 гривень, бо тепломережа стара, тепло «вивітрюється». У ДНЗ «Калинонька», що в Полицях, працює старий котел на вугіллі та дровах, тут вже витрачають на опалення 160 гривень за квадратний метр. Нові котли, які зараз встановлюються, досить потужні, тому до них варто приєднувати декілька обєктів, так буде економніше й ефективніше.

Чимало громадян нарікають на низьку якість вугілля. У райдержадміністрації вивчають цю проблему. На жаль, нині немає можливості замінити усі старі котли, тому рекомендуємо відмовитись від вугілля, більше використовувати місцеве паливо, так буде хоч трохи дешевше. Щось у цьому питанні залежить від місцевої влади, а щось – ні. Інфраструктура району ще радянська, зношувалась десятиліттями. Не можна встановлювати нові котли на гнилі труби, бо тепло піде у землю. Маємо виробити комплексний підхід, а це питання не одного дня.

 

 

Василь Лосінець, виконувач обов’язків володимирецького селищного головиВасиль Лосінець, виконувач обовязків володимирецького селищного голови:

-            У власності нашої територіальної громади є центральна котельня, що стоїть на балансі комунального підприємства «Аква». Вона опалює державні установи та три багатоквартирних житлових будинки у центрі селища. Три роки тому рішенням селищної ради ми здали цю котельню в оренду ТзОВ «Регіон Теплопостачання», чим дуже задоволені. Тепер отримуємо щомісяця 5520 гривень орендної плати до бюджету, а раніше мали лише проблеми, постійні заборгованості за паливо й зарплатню працівникам.

- А як саме вдається заробляти ТзОВ «Регіон Теплопостачання», якщо попередники були «у мінусі»? - запитую Василя Лосінця.

- Підприємство отримує прибуток за рахунок встановлення новітніх, економних котлів піролізного горіння. Його суть полягає в тому, що під впливом підвищеної температури і в умовах браку кисню деревина починає розкладатися на твердий залишок і летючу частина - піролізний газ. Піроліз деревини відбувається при температурі, що знаходиться в межах від 250 до 750 градусів. Цей процес характеризується виділенням тепла, завдяки чому підвищується підсушування і прогрів палива в котлі.

Надалі змішання кисню з піролізного газом при значній температурі призводить до згорання останнього, який застосовується з метою отримання теплової енергії. Піролізний газ активно взаємодіє з вуглецем, за рахунок чого на виході з котла димові гази майже не містять шкідливих домішок, складаючись із суміші водяної пари і вуглекислого газу. Численні дослідження показали, що викиди двоокису вуглецю до трьох разів менше, ніж від звичайного дров'яного і, тим більше, вугільного котла. Потім догоряють і рештки дров. Виходить подвійна користь, адже виділяється удвічі більше тепла.

Частина приватного сектора Володимирця топить грубками, частина – електрикою. Електроенергії у нас вдосталь, а от з новими правилами приєднання електроустановок населення маємо клопіт. Наша селищна рада навіть зверталась до Верховної Ради з проханням скасувати ці правила, запроваджені у березні минулого року. На жаль, отримали звичайну відписку; у високих кабінетах далекі від проблем звичайних громадян. Тепер за приєднання електролінії людям треба сплатити від 5 до 25 тисяч гривень, а це далеко не кожному по кишені. РАЕС виробляє багато електроенергії, але існуючі лінії не можуть забезпечити її передачу, замало потужності, їх треба реконструювати. Необхідно збудувати ще одну підстанцію, а право та ліцензія на такі роботи є лише в енергопередаючої організації – РЕМ. А взагалі, майбутнє, як на мене, за атомною енергетикою.

Так сталось, що у скрутні 90-ті минулого століття володимирчани масово від’єднувались від центральної тепломережі селища. Тому нині маємо менше проблем – котельню здали в оренду відповідальним підприємцям, а приватний сектор завжди дбає про себе сам.

-            Як плануєте «пережити» можливі затяжні снігопади?

-            У нас стара комунальна техніка, часто виходить з ладу. Маємо намір купити хороші лопати на машини для чищення доріг, вже й кошти виділили, та гроші затримують у казначействі. Є й позитивні новини: вже заготовили двісті тонн піщано-сольової суміші для посипання доріг. Треба ще тонн сто – і буде «квітка». Звісно, при умові, що прийдешня зима не засипле нас снігом, як попередня.

 

директор Кузнецовського міського комунального підприємства Роман СаушкінЗ районом і селищем більш-менш стало зрозуміло. А як цього річ зимуватиме «комунальний рай», місто атомників Кузнецовськ? Щоб зясувати це, записалась на прийом до директора Кузнецовського міського комунального підприємства Романа Саушкіна. У підпорядкуванні Романа Юрійовича 860 чоловік та кілька ЖЕКів, тому довелось трохи зачекати у приймальні. За півгодини, коли керівник вирішив нагальні проблеми колективу, ставлю вже традиційне запитання: чи не топитимуть люди чиновниками цієї зими?

-            Категоричне ні. Кузнецовськ опалюється централізовано, тепло й гарячу воду нам дає атомна станція. Вона також забезпечує цим і приватний сектор. Скільки існуватиме станція, стільки тут буде «комунальний рай», хоч у нас і немає газу. Їжу готуємо на електриці, – по військовому чітко відрапортував очільник КМКП.

Відразу назріло запитання: чи він часом не з родини у погонах?

-            Я росіянин, народився у Пензі, в сімї військових лікарів. У молоді роки познайомився з дівчиною-українкою, закохався, назавжди залишився тут. До речі, моя дружина теж носить погони, – зізнався Саушкін.

Тут я не стрималась і поцікавилась його думкою щодо українсько-російських геополітичних відносин, вже рясно окроплених кровю наших земляків-поліщуків.

-            Моя позиція така: я поза політикою. Моє завдання – забезпечити безперебійну роботу комунальної сфери міста, щоб людина прокинулась вранці, відкрила кран, а звідти тече чиста, тепла вода, і в квартирі тепло, і світло не гасне… Тим більше, що наше підприємство єдине таке в Україні. Кузнецовськ – 1973 року «випуску». Порівняно з іншими українськими населеними пунктами міські мережі у задовільному стані. Звісно, є й проблемні ділянки, але не катастрофічні. Робимо усе для того, щоб зима нам була не страшною. Страшною є лише війна, смерть, усе решта можна вирішити, полагодити, замінити.

-            А що є найстрашнішим для комунальної сфери?

-             Сильні снігопади, тоді треба цілодобово прибирати вулиці. Цьогоріч ми використали новий вид посипок доріг під час ожеледі – суміш гранітної крихти, піску та солі. Серйозних аварій не було, лише кілька прикрих випадків з необережності.

Упевнена: жителі відносно молодого Кузнецовська поділяють оптимізм Романа Саушкіна, адже вартість квадратного метра опалення тут складає усього 2,65 гривні, усі установи мають лічильники, за показниками яких сплачують за отримане тепло. Та найбільшим здобутком, як на мене, у роботі КМКП є прозорість і гласність у спілкуванні з громадськістю. Здійснюється це не лише завдяки безпосередньому спілкуванню, а й через власний інтернет-сайт, де чітко вказано тарифи, розміщено телефони аварійної служби, декларації про доходи чиновників, щотижневі звіти про проведену роботу. Словом, кузнецовські комунальники живуть і мислять на рівні сучасних технологій. Не вірите? Переконайтесь самі, відвідавши http://www.kmkp.in.ua/ Єдине зауваження до сайту – деяка інформація чомусь оприлюднена не державною мовою, а російською…

Повернувшись у редакцію, зробила висновок: хай путінська Росія вдавиться своїм газом! Дасть Бог, ми на Володимиреччині і без нього виживемо. Як наші діди та прадіди. При умові, що чиновники за усі свої слова відповідають і банально не піарились.

Світлана ФЕДОНЮК.

Фото Анни Логвиненко.

 

P.S. З липня у півтора-два рази зросла ціна на воду та водовідведення. Зростання вартості комунальних послуг є однією з вимог МВФ. Однак проблема тарифоутворення є в Україні вже давно, просто влада побоювалась соціального вибуху і піднімала тарифи поступово. Відсоток підвищення залежить від індивідуальних проблем місцевих водоканалів. Наприклад, в Івано-Франківську вода подорожчає на 41,7 відсотків, у Чернівцях — на 14,6. У Києві холодна вода – на 110, гаряча — на 70.

У Володимирці, за словами Василя Лосінця, лише чекають на економічно-обгрунтовані пропозиції від комунального підприємства «Аква». Наразі вартість води для населення становить 3,7 гривні за куб. Це середній показник серед інших населених пунктів Рівненщини.

Подорожчає й тепло, на 25% для квартир і будинків із центральним опаленням, на 40-45% для квартир з індивідуальним опаленням. Попри це, урядовці обіцяють «соціальний парашут» від тарифного удару, тобто субсидії малозабезпеченим верствам. У Володимирецькій селищній раді кажуть, що лише починають вивчати це питання. Коли точно підніматимуть тарифи на теплопостачання – ще невідомо.

 

У вас недостатньо прав для коментування.