Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало,
два важных правила запомни для начала:
уж лучше голодать, чем что попало есть
и лучше быть одним, чем вместе с кем попало.
О.Хайям
П’ятниця. Вечір. Площа в центрі міста. Гучна музика, велика швидкість, звук гальм. Гума аж шипить. Із старенької німецької автівки повилазило кілька пацанчиків з пивом. Двері настіж. Ну щоб вже точно чутно було баси їхньої моднявої музики про нелегке «чесне» життя пацанчика «на районі».
І ж галасують. В одній руці цигарка, в інший пиво. Звісно, обговорюють не теорію відностості і навіть не «як дістали ті викладачі». А щось на кшталт «А ось батя мій вчора літруху за раз випив», або «ти в World of Tanks на якому вже рівні? Ти бачив, там хтось за сотку танка собі купив. Тра й собі замутити цю фішку»... Дівчаточка проходять мимо і аж давляться від голосного сміху. Сміятися треба – бо круті пацанчики не помітять їх і буде, як –то кажуть, облом з женіхами...
Давно відома всім фраза: діти - квіти життя. Але ж справа в тому, що квіти різними бувають. Будяки теж квітнуть.
І ось воно – цвіт нації. Пиво, матерщина, цигарка і алкоголь. А у великих містах ще й щось «посолідніше» - наркотики, що є вже невід’ємним атрибутом відпочинку більшості молоді.
Перша пляшка, друга, третя...обговорюється популярність серед «тьолок» (пробачте за лексикон, намагаюся не виходити з контексту атмосфери). Хто стерва, хто дура, хто ціну набиває, а хто корова. Хто кого відлупцював, хто скільки випи’є, хто скільки скурить, один перед одним вихваляються, ніби на виставці королівських доберманів. (здається, в тих самих доберманів честі і гідності більше, ніж у вас)....
Ви бачили ці очі??? Ні, пробачте, не так. Ви звертали увагу на ці очі? Вдумувались в них?
Кров бурлить, хочеться зробити щось таке, що вразить всіх. Що буде визивати повагу серед однолітків. Вияснити стосунки як справжні мужики – чому б і ні. Адже це, звісно, по-дорослому, саме по-чоловічому – застосувати кулаки. А якщо ще й виграєш у сутичці – то взагалі пройдеш обряд ініціації – посвяти у місцеві ряди «реальних пацанів».
Хтось сказав слово не так, хтось глянув не так. І ти будеш не ти, якщо не відстоїш свою честь. Що ж ти за мужик ( в твої-то 15-16 років!!!!), коли тебе не поважають (під неповагою може розумітися і просто прохід мимо тебе незнайомого тобі хлопця з приводом «а що він тут ходить?»)
І ось воно. Ну нарешті, а то ж, щось, дуже довго чекалося.
Перші голосні претензіі «тичонна?», «та ти знаєш, хто я?», «що, розумний дуже?». Перша розбита пляшка. Десь якийсь хруст (можливо, чийогось носа). Люди збігаються половити витрішки, хтось починає знімати на камеру місцеві розваги, щоб в понеділок прийти до школи/технікуму та бути популярним через те, що в тебе є речовий доказ того, як Вася побив Вітю...
І це все входить в норму. Кожні вихідні – вихідні за одним сюжетом. Тут і театру не треба. Лише б встигнути побачити, хто швидше кому носа розчавить.
Чому наша молодь стає такою? Чого вона все більше і активніше асоціюється лише з будяком? Перш за все – це брак освіченості, знань і здоров’я. І частіше за все, це діти з неблагополучних сімей.
«Зачекайте, – скажете ви, - як сім’я може бути неблагополучною, коли хлопці з вашого прикладу ось, по-перше, на якісній німецькій автівці....». А що ви маєте на увазі під благополучною сім’єю? Забезпечити матріальними благами дитину може і дурний. Духовно її збагатити – це вже питання інше. Звісно, проблема «сутички» поколінь – вона одвічна. Кожне покоління критикує наступне з отим «а от в нааааааші часииииии...».
Та напевно не варто закривати вуха від того «а от в наші часи» і не треба сприймати ці слова несерйозно з причини «то були ви,а це ми, часи йдуть, о tempora, o mores!». Просто задумайтесь: що може взяти за приклад дитина, коли її батько каже «алкоголь – то ніззя, то погана штука», а сам чи не щовечора приходить додому «тепленький»? Який приклад дає дитині мати його, коли щовечора вона дивиться високоінтелектуальний серіал про Букіних і тому подібне?
Так, батько п’є, але заробив на машину. Так, мати дивиться домогосподарьскі банальні серіальчики, але вчасно готує, прибирає і пере. Та чи це все, що потрібно дитині для розвитку? Знаєте, є хороший вислів: «Не виховуйте дітей. Вони все одно завжди будуть брати з вас приклад. Виховуйте себе»
І от з такої сім’ї виростає «крутий пацццанчик на районі» - без бажання до освіченості і без розуміння НОРМАЛЬНОГО, ЗДОРОВОГО ОБРАЗУ ЖИТТЯ, без принципів моралі, які виспівувались ще давніми греками. А вони, повірте, були не дурними.
Опитування Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка, проведеного за підтримки Дитячого фонду ООН у 2011 році показало, що понад 63% українських дітей в свої 15 років вже мають досвід куріння, 91% - вже вживали алкоголь, а 14% - курили марихуану. Можна додати до цього й погане здоров'я (величезна смертність людей від захворювань системи кровообігу, раку), відсутність мети в житті, неосвіченість, розпусність, відсутність вихованості, легковажність, несерйозне ставлення до безпеки - все це призводить до росту кількості «поголовних» курців, пияків, інвалідів, надалі - легковажних до безпеки на виробництві, безвідповідальних.
Так, ви зауважите, мол, та це ж діти, всі ми були в їхньому віці, побавиться і кине.
У віці, коли юнацький максималізм зашкалює по саме «німагу», будується світосприйняття, внутрішня картина світу, моралі і уяви про життя. Пробачте, але таки так, раніше такого не було, ми вже живемо в епоху інформаційних технологій. Чи не кожна друга дитина може без проблем через інтернет отримати доступ до будь-якої інформації і вона не буде розбиратись, що серед всього цього отриманого - з аморальними акцентами. Це ті ж бойовики з кров’ю і насиллям, це рекламні роліки з пропагандою пияцтва, куріння. Бо виробнику потрібні гроші, тому в рекламі свій товар асоціює з тим, на що купиться населення. А кожному з маси дуже актуальна чужа думка про себе: я смалю – то я крутий, дорослий, мені море по коліна.
Підлітки намагаються стати скоріше дорослими, вони самі знають, як краще, у них в їхні 15 років ну вже точно є свій досвід , бо «я вже дорослий, відчепись». Вони мають певні авторитети. І найчастіше ті авторитети – не ті. Ну як би вам сказати. Думка оточуючих. І частіше – не тих оточуючих.
Я виросла чемною, зразковою дитиною. Але на дискотеці ( в місцях скопичення крутої «правильної» молоді) завжди була білою вороною. Бо – не пила, не смалила цигарки. Не «шлялася». Не тому що «мама казала, що то погано». А тому що самій було гидко від того. Завжди презирала тих самовпевнених задир, які ну вже точно –таки знають смак життя, ну бо ж он смалять. Ходять півнями з обличчям «дєтка, ти же мразь, а ось я життя пізнав. Ось ще вип’ю і жизнь удалась». А багато хто ламається від тих підліткових стереотипів, багато хто боїться бути білою вороною серед своїх однолітків. Багато хто береться «на понт», боїться стати «чучелом» (кіно з К.Орбакайте пам’ятаєте?). І легше піти, можливо, проти себе, проти своїх принципів, аби бути як всі, щоб одобрили. Такий «похід» проти себе мені схожий на блюзирну собаку, яка лащиться, аби її погладили. Та чи на тих ви орієнтуєтесь? І тут ось велика чорна пляма у вихованні. Багатьом не талдичили, на жаль, Омара Хайяма «...уж лучше бить однім, чем вмєстє с кєм попало».
Соціологи в ході вже згаданого дослідження опитували підлітків, і кажуть, що у багатьох з самого раннього віку деформована вся система життєвих цінностей. Їм хочеться самоствердитися, щось вчинити, знайти у оточуючих визнання, придбати друзів, але це погано виходить. Прагнення до творчості чи бажання щось створити немає: суцільний «комплекс Герострата»: намагання прославитись і заслужити повагу через хоча б безглузде й нещадне руйнування, бо іншим шляхом не можуть. І порожнеча. Збираються «на районі», п'ють пиво чи горілку, пробують наркотики, а потім усією юрбою йдуть, наприклад, бити скло в припаркованих машинах (що в крупних містах трапляється). Їм хочеться «красивого життя», багатого, забезпеченого і незалежного, але докладати до цього довгі зусилля нецікаво, та й нелегко. Значить, залишається найпростіший шлях: відняти мобільник у перехожого, викрасти машину, пройтися по вулиці компанією, від якої жахаються перехожі, - «щоб поважали чітких пацанів!»
Ну про які принципи моралі і яку соціальність подібних підлітків можна говорити? Те ж саме ставлення до власності у них «полегшене»: тобто моє - це моє і його не чіпай, а чуже добро не гріх і запозичити. Підлітки з легкістю йдуть на крадіжки та розбійні грабежі: подумаєш, «віджав мобільник», та ще й власнику дав по голові, що такого-!При цьому підліток часто ще й підводить під свої дії теоретичну основу - а, мовляв, «чого вони самі!» Він щиро впевнений в тому, що нічого поганого не робив, що жертви «самі винні» і взагалі це «погані люди» (в основному тому що «занадто багаті та успішні»). Для них це дрібниця, куплять ще, а у мене грошей мало. До того ж, каже підліток, «у нас в країні всі закони несправедливі», а я «цих законів навіть не читав», «у мене життя дуже важке, мене взагалі-то жаліти треба». Хуліганство вони вважають безневинними «пустощами», викрадення машини - відновленням справедливості, як у Робін Гуда, бійку – «чоловічим» з'ясуванням стосунків і так далі. Підліток підміняє поняття: себе він бачить месником, а жертву «лиходієм», якого треба «покарати».
Чого у неблагополучних підлітків більше, ніж у нормальних, звичайних дітей – так це вільного часу. Найчастіше опитані підлітки у свій вільний від занять час гуляють з друзями на вулиці, спілкуються «віч-на-віч» або слухають музику, про що повідомили 73%, 65% та 59% респондентів відповідно.
Для 37% опитаних популярними (1 раз на тиждень або частіше) способами проведення дозвілля є комп’ютерні ігри й розваги в барі або дискотеці.
Бували випадки у відповідях, коли респонденти нічого особливого не роблять, просто «зависають» з друзями. Раз на тиждень або частіше нічим не зайнятою виявилася третина учнів 10–11-х класів, студентів ПТНЗ і ВНЗ (від 32% до 35%, залежно від типу навчального закладу). А однією з небезпечних сторін беззмістовного дозвілля є можливість залучення підлітків до шкідливих звичок. За даними опитування, у свій вільний час вживають з друзями алкогольні або слабоалкогольні напої один раз на тиждень або частіше 25% студентів 14% учнів. Хлопці в усіх вікових групах дещо переважали дівчат.
І ось воно отаким росте. Оточення те ж саме. Орієнтирів ніяких, окрім «підхалтурити на пиво». Дійсно, коли є досвід крадіжки, то вчинок повторюється. А ви кажете – переросте. Читати книжки – то смішно і для ботаніків, вчитися – то для ботаніків, спорт – то нудно.
Це не пафос, любі друзі, це орієнтири більшості молоді – без майбутнього в тому його розумінні, яке достойне називатися майбутнім. Ну як, страшно?
Треба вміти радіти життю на тверезу голову. Мріяти без наркотиків і цінувати те оточення, яке сприймає тебе таким, яким ти є, а не таким, яким тебе хочуть бачити. А хочуть вони саме так, хтозна, чому – чи насолити тобі, чи принизити тебе, чи гальмувати тебе лише для того, щоб ти не став кращим за них.
Але ж і тут палка з двума кінцями – у кожного своє, іноді, занадто вузьке розуміння категорій «оточення», «мораль», «мрія», «орієнтир».
І це дійсно справа виховання – надати орієнтири. Аби навіть серед авторитетних в чужих очах «паццанчиків» не перетворитись на них же, не дати себе зламати.
У групи «Сплін» є хороша фраза у пісні «Гні свою лінію».
Нинішня молодь стає все більш інфантильною. Знаєте, що то таке? У силу досягнень НТР, в силу доступності інформації сьогодні вже спостерігається більш рання економічна акселерація дітей та інфантилізація дорослих. Насправді це дві сторони одного глобального процесу - розмиття вікових меж. Дитина сьогодні прагне і нерідко має можливість раніше отримати свободу і самостійність в тих рамках, які їй зручні, а потім все довше не бажає дорослішати і з кожним роком збільшувати тягар відповідальності або починати вести «дорослий» спосіб життя в тому розумінні, яке має місце серед представників більш старших поколінь. У результаті проблема виникає в тому, що з'являється такий собі дорослий з дитячими рисами, з дитячим рівнем мислення і з дитячою безвідповідальністю.
Підліток намагається дорослішати, але в цьому він бере приклад нашої фізичної дорослості, а не розумової. Та що тут вже скажеш, якщо і багато хто з дорослих ведуть себе також інфантильно. Замкнене коло.
Є така притча. Англійця запитали: чи складно виростити газон? – Дуже просто, – відповів той. – Потрібно обробити землю, посіяти хороші сорти, регулярно поливати і підрізувати траву. – І все? – В основному все. Мине триста років – і вийде відмінний газон...
Виправити цю покривлену параболу нашого покоління – це справа часу. Років триста? Чи, може, менше, якщо почнемо усвідомлювати, що ми сидимо на гілці дерева і самі її пиляємо?
Та ж не все від нас залежить. Насправді, шлях людини – то її вибір. Навіть якщо вона цього не усвідомлює. Відомий філософ ХХст. Ж.-П. Сартр пропагандував думку, що «існування передує сутності»: ми самі задаємо темп своєму життю, самі його наповнюємо смислом, значенням, надаємо глибини своєму життю. Так, це відносні поняття, суб’єктивні і абстрактні. Та погодьтесь, навряд чи смисл життя заключається в отих алкоголях і цигарках, пафосних «наєздах» при братві на менш сильного. Не це – смисл. Не це – глибина. Глибина - в тому, що для багатьох – смішно і ботанічно – я кажу про освіченість. І ось тут ми всі - люди як книги: хтось як Достоєвський, а хтось як Донцова. хтось як «Ідіот», а хтось - щоб грубку топити. Хтось із засаленими пошарпаними, але такими безцінними сторінками, а хтось глянцевий і ванільний. Хтось з підкресленими рядками і з закладками. А хтось навіть без сторінок всередині.
То невже вам, нинішня молодь, так начхати на те, що ви важите? Максималізм з вас, дай бог, вивітриться. Те лише життя поважне, яке принесло користь людству або найменшій його частині. А що ви даєте людству, коли живете тим життям, яким ви живете?
Невже вам так і хочеться залишатись тією книгою, що без сторінок всередині?...
Просто факти:
· За рік в Україні помирає від алкоголізму близько 40 тис. чол., Серед яких близько 5% - неповнолітні. Деякі експерти пропонують оголосити в країні алкогольну пандемію.
· Майже 22 тис. дітей та підлітків на рік скоюють злочини, більшість - у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.
· За даними генпрокурора України Віктора Пшонки, озвученим в кінці 2011 року, серед тих, хто стоїть на обліку в міліції підлітків до 18-річного віку 1800 - наркомани. На їх совісті - близько 700 злочинів тільки з розповсюдження наркотиків. І з кожним роком дитяча злочинність зростає.
· Дослідження Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні показали, що за п'ять років, з 2007 по 2012 рр.., наші діти приблизно на два роки раніше почали вперше пробувати алкоголь і наркотики.
· Експерти припускають, що кількість українських школярів, які регулярно вживають алкоголь і наркотики, за 10 років зросла вдвічі.
· За даними МОЗ, протягом останнього десятиліття стан здоров'я неповнолітніх українців загалом значно погіршився. Зокрема, захворюваність дітей до 14 років хронічними хворобами становить 32%.
· Близько 40% українських підлітків ніколи не відвідували і не відвідують жодних гуртків та секцій. Тільки кожна третя дитина молодшого шкільного віку ходить у спортивну секцію, а кожен десятий - в музичну школу.
ВАСИЛЬЄВА Олена
< Попередня | Наступна > |
---|