HomeНаше життяПро те, що хвилюєПро подвиг чорнобильців людство пам’ятатиме вічно

Про подвиг чорнобильців людство пам’ятатиме вічно

( 0 Votes )

Багато випало на долю багатостраждального українського народу трагічних, скорботних дат, пам’ять про які до глибини душі пронизує серце сльозами…

До однієї з них належить 26 квітня 1986 року… Дня, коли на Чорнобильській атомній електростанції сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа планетарного масштабу. Катастрофа, що скалічила життя й долі багатьох мільйонів людей колишнього Радянського Союзу і стала страшною пересторогою для усіх жителів Землі.

 

Катастрофа, що вплинула на свідомість людей всієї Земної кулі сильніше, ніж руйнівні землетруси, епідемії, репресії, голодомори, табори ГУЛАГу, Бухенвальду, Треблінки, вибухи в Хіросімі та Нагасакі. 

У грудні 2003 року Генеральна асамблея ООН вітала рішення Ради глав держав СНД щодо проголошення 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф і закликала всі держави – члени ООН щороку вшановувати пам’ять про цю трагедію.

Людство вперше в таких великих масштабах зіткнулось з таким невідомим досі страшним явищем, як радіація. Явищем, що не має ні запаху, ні кольору, ні кордонів розповсюдження.

Чорнобиль… Весняної недільної ночі о першій годині 23 хвилин 44 секунди “мирний атом” вийшов з-під контролю людини, і стався вибух на четвертому ядерному реакторі Чорнобильської АЕС. Розпочався трагічний відлік історії. Мирний реактор перетворився на смертоносний.

Непомітно, як вода у річці, спливають роки, забираючи з собою радощі і печалі, біль та страждання, але залишається головне – пам’ять про Чорнобиль! Пам’ять - найболючіша рана… Саме пам’ять повертає нас знову і знову до тих трагічних днів.

Здається, що це сталося вчора. Ті, хто був тоді дітьми, сьогодні вже стали дорослими. Незабаром ми будемо вшановувати двадцять сьомі роковини з тієї трагічної дати.

Наслідки трагедії величезні: постраждало 3,2 млн. чоловік, серед них – понад 1 мільйон дітей; небезпечні дози опромінення отримали більше мільйона громадян України, радіаційного ураження зазнала 1/12 частина території всієї України, із 76 забруднених населених пунктів евакуйовано близько 90 тисяч людей. До зони обов’язкового відселення потрапили 92 населених пункти. Від радіації постраждали не тільки мешканці України, Білорусі (постраждали 55% білоруських земель), Росії, радіаційні дощі пройшли країнами Прибалтики, Фінляндії, Швеції, Німеччини.

На “чорнобильську трагедію” відгукнулися усі республіки колишнього Радянського Союзу. У ліквідації наслідків аварії брали участь не тільки вогнеборці України, але й Підмосков’я, працівники Курської, Ленінградської, Смоленської АЕС. Увесь колишній Радянський Союз, світова громадськість допомагали українському народу в цей важкий час. Це був справді інтернаціональний приклад дружби, єднання, взаємодопомоги перед страшним “ядерним лихом”. 

Загалом, у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи брало участь близько 800 тисяч чоловік.

Найпершими, хто мужньо, героїчно вступив у двобій з ненаситним ядерним жерлом реактора, були пожежники… Це вони в умовах смертельної, непомітної, але разючої радіації встали на захист своєї Вітчизни від смертоносного атому. Це вони врятували не тільки Україну, але й усю Європу від загрози жахливого ядерного лиха.

Приклад безмежної мужності, героїзму, відданості виконання до кінця службового обов’язку показали вогнеборці під час гасіння пожежі на 4-му енергоболоці Чорнобильської АЕС. У ту рокову, “пекельну ніч” – 26 квітня 2006 року, 28 бійців-пожежників першими стали наперекір атомній біді, побувавши у самому епіцентрі ядерної катастрофи. Це вони, не шкодуючи свого життя, здоров’я, не побоявшись невидимої, але разючої радіації першими стали наперекір атомній біді.

Вони йшли на смерть заради майбутнього, як солдати на передовій…

Найнебезпечніше і найважче було на даху реактора. Коли вогнеборці за допомогою пожежних драбин та автодрабини піднялись на розтрощений вибухом дах реактора - перед ними постала страшна стіна вогню і чадного задушливого диму… Від високої температури розплавився і капав на землю поліуретановий утеплювач, горів бітум, металеві конструкції розкалилися, чоботи бійців в’язли у липкій бітумній масі.

Смерть чатувала на них з усіх сторін, але вони мужньо, героїчно вистояли до кінця в запеклому двобої з вогняною лавиною. Своєчасно подані пожежниками лафетні стволи запобігли розвитку пожежі в машинному залі, захистили металеві конструкції даху. І ненажерливий вогонь відступив перед ними. Небезпечна загроза розповсюдження вогню далі на працюючий 3-й енергоблок станції була ліквідована.

Ці сміливі, відважні бійці знали, за кого і на що ідуть. За плечима у вогнеборців були їх сім’ї – дружини, маленькі діти, батьки, рідні, Вітчизна. Вони добре знали, що зазнають сильного радіаційного ураження, але у них не було іншого вибору! І вони врятували від ядерної загрози атомну станцію, врятували Київ, Україну, Європу, нас з вами!

Шестеро з них, отримавши надвисоку дозу опромінення, положили на вівтар власне життя – Володимир Правик, Віктор Кібенок, Микола Ващук, Василій Ігнатенко, Володимир Тимура, Микола Титенко.

Шестеро молодих, красивих хлопців, найстаршому з яких було всього лише 26 років… Вони тільки розпочинали жити, але доля розпорядилися інакше… Кажуть, Герої ніколи не вмирають, вони ідуть у безсмертя! Світла пам’ять про подвиг молодих хлопців-пожежників назавжди залишиться в наших серцях!

Загалом, через “пекло Чорнобиля” пройшли 6217 вогнеборців з усієї України. З них 83 з Рівненщини. Досі в Головному управлінні ДСНС у Рівненській області працює двоє співробітників.

Під час “чорнобильської вахти” вогнеборці Рівненщини і в їхньому числі і Володимирецького району цілодобово забезпечували пожежну безпеку на станції - виконували роботи по запобіганню та гасінню виникаючих пожеж, виконували відновлювальні роботи по своєчасному запуску 2 і 3-го енергоблоків, об’єкта “Укриття”, дезактивації будинків міст Чорнобиля Прип’яті та інших населених пунктів.

Краяни можуть по праву пишатися ними!

На превеликий жаль, з кожним роком все менше і менше стає учасників тих трагічних подій. За двадцять сім минулих років, смертельно небезпечна радіація забрала тисячі життів, призвела до втрати здоров’я сотень тисяч ліквідаторів.

Схилімо свої голови перед тими, кого немає в живих! Вічна пам’ять тим, хто віддав своє життя заради майбутніх поколінь!

Низький Вам уклін - ліквідатори Чорнобильської трагедії!

Героїчний подвиг “чорнобильців” назавжди залишиться в душах і серцях усіх людей!

28 серпня 2003 року в Києво-Печерській лаврі, у день Успенія Пресвятої Богородиці, Митрополитом Київським і всія України, Блаженнійшим Володимиром була освячена Ікона Чорнобильського Спаса, написана іконописцем Владиславом Горецьким.

Під час її освящення на небі творились чудесні явлення… Над іконою пролетів голуб, а високо в небі без каплі дощу виникла “веселка”. А потім з’явилося зображення Хреста з сонцем усередині. Ця ікона була прийнята не тільки людьми, а й самим Господом Богом!

До цього часу людину з Богом на іконах ніколи не зображували. Це зробили тому, що чорнобильці до кінця виконали заповідь Господню – чужої крові не пролили, а своєї не пожаліли. Вони по праву заслужили такої Великої Честі!

 

Володимир Симонюк

Начальник служби цивільного захисту

в Володимирецькому районі

ТУ МНС у Рівненській області

підполковник служби цивільного захисту

 

 

У вас недостатньо прав для коментування.