HomeНаше життяПро те, що хвилюєЧорна галич налетіла...

Чорна галич налетіла...

( 0 Votes )

 

Людей, що це вчинили, інакше, як галиччю, назвати не можу. Чорною, жорстокою, жадібною, яка, налетівши, не лишає за собою живого сліду.

…У ніч на 22 червня невідомі зловмисники вчинили аж ніяк не тверезий дебош на майдані Шевченка. Тріскалися під камінням, запущеним безтямною рукою, світильники. Прощалися з обжитим куточком на клумбі квіти – їх виривали з коренем і байдуже кидали на всіяну лузгою, битим склом і конфетними обгортками тротуарну плитку. Молодчиків із затуманеними  вином очима не цікавило, що топчуться по чиїйсь праці, що у когось від побаченого заниє серце, а хтось прорветься гнівним прокльоном на їх адресу.

Втім, доки цим невігласам бути невідомими? Невже міліція настільки безсила і безвольна, що досі, поіменно, не знає любителів нічного майдану? Довелося почути, як недоросток-мажорчик вздовж і впоперек прокатався по клумбі мотоциклом. Слід мотоциклетних коліс – широкий, аж надто широкий! – досі перед очима моєї оповідачки. Жінка давно видивилася «молодця», що ганяє бульваром мотоцикл із такими колесами. А люди при погонах, яким, як кажуть, і карти в руки? Невже їм не вистачає службового досвіду, щоб провчити нічних розбишак? На квіти, посаджені для краси, на ліхтарі, встановлені для зручності, і сміттєві урни, прилаштовані з думкою про чистоту, нічний невіглас повинен боятися й глянути, а не вдаватися до підлуватих розваг. На жаль, усе поки що навпаки: гаснуть від злої волі ліхтарі, по-живому, «з м’ясом» викручуються металеві сміттєві урни і поруччя оздоблених гнутим металом лав.

Воістину – чорна галич налетіла на бульвар Шевченка у переддень пам’ятної шевченківської дати. І не тільки смуток, а й сльози відчаю бриніли в очах квітникарки-прибиральниці Ніни Григорівни – так часто та Галич глумиться над її трудом. До речі, як нерідко буває, Ніна Григорівна квітникарка не за дипломом. Сам Всевишній наділив її напрочуд гарним умінням – творити квітковий розмай на головній вулиці райцентру. Але вона вже стомилася від отої галичі, якій подобається краса лиш у власних кігтях. Вона вже не знає, як уберегти цю рукотворну красу, якою радує всіх, хто сам і з дітками шукає тут душевного затишку.

Що ще привернуло увагу? Більш виховані гості нічного бульвару залишали спорожнілі пляшки біля сміттєвих урн. Ті ж, кому море по коліна, у звірячому азарті трощили їх об бруківку. То були пляшки з-під пива і з-під шипучих напоїв. І виходить, пресловуту заборону розпивати алкогольні напої у громадських місцях прийнято не для Володимиреччини. Тут, схоже, свої неписані правила, якими нахабно (і часто-густо безкарно) керується місцева шантрапа.

Біля понівеченої клумби зібрався гурт людей. У всіх на устах – осуд і невдоволення ліберальною позицією влади, яка не забезпечує належний громадський порядок навіть у райцентрі. На жаль, вирвана з клумби квітка – то вже не просто втрата, а й символ інших разючих втрат, яких зазнали в останні десятиліття. Згадаймо хоча б завод «Ситал», і комбікормовий завод, і консервні заводи при держлісгоспах, і розграбовані поклади бурштину, і розорені потужні сільгосппідприємства. На їхньому тлі втрата, якої зазнали на бульварі Шевченка, незначна. І все ж – кожної понівеченої квіточки жаль. Пропала жива краса, яка ще довго могла всіх радувати. І все тому, що кожний правду знає, та не кожний про неї дбає. А декому вона – як колючка у п’яті.

 

 
 
 
 

 

Олексій ГОРОДНИЙ.

Фото автора.

 

У вас недостатньо прав для коментування.