HomeНаше життяДолі людськіСекрет милосердя Ганни Єгорової

Секрет милосердя Ганни Єгорової

( 0 Votes )

Нині навіть здоровим важко знайти дружню підтримку, щиру пораду чи просто порозумітися з людьми. А хворий і старий взагалі нікому не потрібен. Добре, що не перевелися такі, як Ганна Єгорова, – соціальна робітниця, що обслуговує десяток самотніх і немічних людей в Антонівці. Її підопічні кажуть: «Завдяки нашій золотій Ганнусі ми не почуваємося такими самотніми».

– Мої підопічні, – розповідає співрозмовниця, – люди різні, часто зневірені в житті. Та іноді захоплююся оптимізмом стареньких, які у свої 90 літ ще в доброму гуморі, доглядають за собою, зберігають позитивні емоції, але гіркий присмак самотності не дає їм почуватися повноцінними. Бувають і люди похилого віку з непередбачуваною поведінкою. Однак хочеш працювати – мусиш бути терплячим і турботливим до будь-кого, навіть до дуже примхливих та докучливих підопічних. Я завжди стараюся робити усе так, щоб люди не сміялися. А якщо треба, то й чоловік, внуки, та дочка і зять допомагають. Завжди відчуваю підтримку нашого дружнього колективу територіального центру на чолі з енергійною Ритою Володимирівною Тарасютою.

Секрет милосердя Ганни ЄгоровоїЗа плечима у Ганни Василівни 15 років досвіду у соціальній службі. Сідає на велосипед і їде до своїх дідусів і бабусь. І так день у день. А день ніколи не обмежується годинами. Важко перерахувати, скільки роботи переробила ця непосидюча жінка. Адже до її обов’язків входить і прибирання, і прання, і приготування обідів, придбання товарів, медикаментів, сприяння у завезенні дров, навіть ходіння по різних інстанціях для вирішення наболілих питань.

Словом, ця сестра милосердя не має права хворіти, адже має встигнути викопати картоплю, почистити буряк, поскубти півня, попрати тюль, побілити хату знадвору, заплатити комунальні послуги, поскладати дрова, завчасно прибрати торфобрикет… А ще, по першому дзвінку, серед ночі викликати «швидку».

 Настрій у Ганни Василівни завжди має бути піднесений, адже їй самій треба багатьох підбадьорити. А її так чекають підопічні! Є такі, до яких треба навідуватися щодня, адже вони приковані до ліжка і потребують її допомоги навіть у дотриманні особистої гігієни. Виглядають, чекають свою Аннушку, щоб перекинутися словом-другим, довідатися про новини у світі, в районі, поскаржитися на те, що через погану погоду «ломить» кості, а часом і владу покритикувати.

А заспокоїти вона вміє. З яким нетерпінням її чекає 93-річний Федір Євтухович Сафонік зі своєю дружиною Ганною Федорівною! Єдиного в Антонівці ветерана війни мучать старечі недуги, старість виснажила тіло, але душа потребує теплого спілкування. Добре розуміє наша героїня, як чекають її візиту і подружжя Квачів: Камілії Миколаївні нещодавно зробили операцію, а Сергій Федорович сам потребує сторонньої допомоги.

Про своїх підопічних, ділиться Ганна Василівна, я знаю більше, ніж будь-хто. Адже нерідко такі люди потребують суто психологічної допомоги. І саме зі мною діляться наболілим. Пригадую історію бабусі – старенька перед смертю покликала мене до себе. Дуже часто доводиться організовувати похорони своїм підопічним, домовлятися зі священиком про сповідь. За роки моєї праці в соціальній сфері, довелося організувати 15 похоронів, і дуже часто була для самотніх людей … останньою надією.

 Секрет милосердя Ганни ЄгоровоїЗаходимо до Валентини Олексіївни Мельник, що мешкає поряд з церквою. Односельчани знають Олексіївну як жінку, яка чимало зусиль приклала до того, аби в Антонівці з’явилася церква. Вона радо посміхається та запрошує до своєї кімнати, яка нагадує острівець духовності: на стінах – іконки, на столі – книги. Це те, чим найбільше дорожить привітна господиня. А ще, звичайно, тим, що має безпосереднє відношення до будівництва Свято-Іллінської церкви, бо не чоловік, а саме ця маленька жіночка була виконробом під час зведення храму. На сонечку гріються її кошенята, а я запитую про те, скільки років знає вона Ганну Єгорову.

Десять років, ділиться одинока жінка. І дякую Богові за те, що послав мені таку людину. Хоч праця нашої улюблениці Василівни нелегка, але вона несе людям радість. Добра, лагідна, привітна, вона і розрадить, і порадить. Вона в моєму розумінні ідеальна людина! Завдяки їй я тримаю зв'язок з людьми, знаю, чим живуть мої земляки. Вона не дає нам, старим та немічним, залишитися наодинці зі своїми проблемами. А як справно допомагає в побуті! Якщо треба і чоловіка зве на поміч, і свого молочка може принести. А ми ж такі ж люди, як усі, та роки уже не ті, накопичуються недуги та нестатки. Я б назвала її тим сонячним промінчиком, якого так чекають у дощову погоду.

Напередодні дня працівника соціальної сфери хочу від імені всіх підопічних побажати цій миловидній жінці завжди гарної погоди, міцного здоров’я їй та її родині, і віри в те, що завтра буде краще, ніж сьогодні. Від тієї підтримки, яку дає Ганна Єгорова, ще ніхто не відмовився. А секрет у тому, що робить вона все від душі, не цурається будь-якої роботи, а її милосердя – це криниця, з якої п’ють воду усі люди.

 

Секрет милосердя Ганни Єгорової
Олена Ярова 

 

 

У вас недостатньо прав для коментування.