HomeНаше життяДолі людськіВоїн-інтернаціоналіст Сергій Дуляницький із Володимирця

Воїн-інтернаціоналіст Сергій Дуляницький із Володимирця

( 0 Votes )

Про Афган згадують тепер нечасто. Якось тихо відійшла та гірська війна у минуле, закрили її нові сторінки Історії. Тільки з пам’яті її аж ніяк не викреслиш. Бо ще й досі вона жива…

До числа воїнів-афганців відноситься і володимирчанин Сергій Дуляницький. Сергій закінчив 8 класів і пішов вчитися у місцеве ПТУ на будівельника. Як допризовника, його викликали у райвійськкомат і направили на курси водіїв у автошколу ДТСААФ.

4 вересня 1984 року Сергій женився. А  2 травня 1985 року його забрали в армію. В «учебку» попав на Забайкалля, в «Читу-18». Це за 20 кілометрів від Чити, біля залізничної станції Домна.

– Через 21 день мене наздогнало повідомлення, що народився син і я вже батько. Що можна сказати про це відчуття? Може, спершу й соромився. А потім відчував себе набагато старшим і відповідальним за молодших своїх неодружених товаришів. Тут, на Забайкаллі, почалася зима. Морози мінус 52 градуси. Дихати ще можна, а ось техніка працювати відмовлялася. Її не глушили цілодобово. Ми знали, що йде афганська війна. І не знали, що вона так близько.

Травень 1986 року. Чули, що зірвався четвертий енергоблок ЧАЕС. Біда всеєвропейського масштабу. Нас, водіїв, везуть на медкомісію. Декілька разів. Одних відправили на Чорнобиль, інших – в Ташкент.

Сергій Михайлович попав на кордон з Афганістаном. Йому вручили “Урала”. А вже незабаром колона автомашин рушила через річку Амудар’я від міста Термез на південь. На другому березі ріки вже йшла війна.

Сергій попав в автоколону, яка прямувала через весь Афганістан до рубежів Пакистану. Там недалеко розташувалася резиденція і палац правителя Наджибули. Це в районі Файзабад, в місті Гардес. Резиденція правителя Афганістану охоронялася трьома лініями. Перша – афганськими військами, а далі нашими. Керував операціями в цьому районі відомий генерал Михайло Громов.

Треба сказати, що наша посилена колона із великою кількістю бронетехніки майже спокійно дійшла тоді через весь Афганістан до місця дислокації, продовжує Сергій Михайлович. За сопками точилися бої. І в караулі ми стояли по декілька чоловік, близько один біля одного. Тут ми переносили пекельну жару +85 градусів. Уявити страшно! Все плавилося на сонці. Але наші хлопці-українці та білоруси завжди щось придумають. Взяли ми ящики з-під боєприпасів, насипали у них землі і вибудували собі хатки-дували. У тих хатках-дувалах облаштували собі ліжка.

Там вода привозна. На повітрі нагрівається, кипить. Але ми її кип’ятили ще раз.

Снаряди, війна. А ще там було багато ядовитих змій, скорпіонів, отруйних павуків. Та хіба це все опишеш…

Воїн-інтернаціоналіст Сергій Дуляницький із Володимирця серед друзів в Афгані Воїн-інтернаціоналіст Сергій Дуляницький із Володимирця серед друзів в Афгані

Коли закінчилася операція і генерал Михайло Громов мав летіти на Москву, нас вишикували на плацу. Кожному він потиснув руку і задавав одне і те ж запитання: “Кто у тєбя єсть? Женат? Со мной!” Набилося нас в його літак, як тюльки. Прилетіли в Кабул. Там мене зустріли земляки Микола з Білої Церкви та лейтенант Зелінський з Москви. Чотири дні вони мене поїли в прямому значенні слова. Я мав усе забути, де був і що бачив.

Сергія додому супроводжував «особіст». (Хатнім скаже, що то знайомий міліціонер). Із суховільського повороту додому добралися уранці. Сергій зустрів …свою дружину Світлану, вона бігла на роботу у ветлабораторію.

Окрім Миколки, у них із дружиною народилося ще двоє дітей – Оксана, 1988 року, і Дмитро, 1992-го. Сьогодні Сергій Дуляницький дідусь. Його груди заслужено прикрашають нагороди, медалі “70 років Збройних Сил СРСР”, “От благодарного Афганского народа”.

До Почесної грамоти Президії Верховної Ради СРСР додалася медаль “Воїну-інтернаціоналісту”, “Учасник війни”, “За громадянську мужність”, “20 років виведення Радянських військ з Афганістану” і орден “Воїн-інтернаціоналіст”, значки та відзнаки.

І найцікавіше. На його ліжко у далекому Гардесі ліг юнак із Дубно, молодий лікар Ярослав Зборовський. Ліжко щасливе. Всі повернулися живі, а лікар Зборовський сьогодні очолює районну організацію воїнів-афганців…

Галина Тєтєнєва

На фото: С.М. Дуляницький серед друзів в Афгані. Фото 1987 року. 

 

 

У вас недостатньо прав для коментування.