Ну і що, що десь над Стиром є висота 193?.. Ну і що, там геройською смертю гинули люди?..
Безліч разів можна по-міщанськи повторити це «ну і що». Але навчившись уловлювати незримий зв’язок між подіями, хіба міг не відчути особисту залежність від тієї відомої хіба що військовикам безіменної висоти? Посприяв цьому й болісний спогад матері, що шпичаком уп’явся в серце під час наших довірливих розмов.
Очерет йому був за колиску
ЙОГО мала батьківщина – село Острів, яке поруч із Балаховичами й Заболоттям щільно тулиться до Стиру. Через річку – волинські села Козлиничі і Хряськ. Й одне із перших дитячих його вражень – могутні розливи цієї зазвичай спокійної поліської ріки. Тут Іван Килюшик народився у 1923 році. Тут пізнав норовливий характер Стиру, назву якого виводять від слова «стирити», тобто нахабно щось вкрасти у прибережного трударя-гречкосія. Але ця ж річка була йому й годувальницею. Вона ділилася з людьми всім, що мала сама. Тож із раннього дитинства Іван поріднився з нею і привільно почувався на її берегах.