Авторизація

HomeНаше життяЗустрічі для вас

Зустрічі для вас

102 роки як один день

( 0 Votes )


І хоча в тумані вже сховалася сотня літ, вона бачить все, як учора. Наче вчора вона бігала по лугах з високими травами за рідними Каноничами. Ніби вчора закінчилася війна і їх, молодиць, знову погнали у колгоспну ланку. Ніби вчора тримала внученя, а сьогодні праправнучок злякався її віку. Ох, чого тільки не видивилися, чого тільки не перебачили її очі за цю сотню літ? А вона ще так хоче щось зробити, допомогти дочці, не бути зайвою на цій землі… Бо страшно усвідомлювати, що твій час пройшов, ти стрічаєш новий день, а твоїх рідних і близьких давно вже немає. І живеш тільки спогадами, які ніколи не покидають.

 

Фермер і селекціонер

( 0 Votes )

Член ради Асоціації фермерів і приватних землевласників володимирчанин Василь Григорович Гарбарчук живе і працює на землі, на нашій бідній, здавалося б, поліській землі. Втім, він і на пісках умудряється виростити врожаї, яким можуть позаздрити агрофірми.

Як живе і працює, які виношує плани на майбутнє, які має проблеми та як стрічає День працівників сільського господарства, фермер-ентузіаст розповів на своєму полі.

 

УПА: страшна правда чи красива легенда?

( 9 Votes )

 

Вітчизняна історіяце безконечний процес таврувань. Скажімо, в Радянському Союзі героїзували партизанський рух, а націоналізм засудили як бандитизм і зраду Вітчизні. За часів незалежної України пішов зворотній процес возвеличування українських повстанців і очорнення народних месників – червоних партизан. А в контексті історії – це всього лише національно-визвольна боротьба у певний період існування та розвитку держави.  

 

Моряк із Полісся

( 0 Votes )

       На празнику села в Озерцях, де його жителі святкували своє перше 450-річчя, нашу увагу привернув чоловік в іноземній морській формі. Познайомилися: Карпо Прокопович Петрук, уродженець нашого району, громадянин Росії, більш як 50 років віддав службі на річковому флоті. Механік суден. Наш хлопець з Полісся, що став моряком, був приписаний до плавзаводу №7. Нині на пенсії, проживає в Астрахані. Та кожного року з лютого по листопад його знову і знову викликають на роботу, і він несе вахту на весняній і осінній «путині», на своєму траулері, де ловлять рибу і переробляють її. 

 

Все у мене шевченківське: і хата, і вірші, і згорьована доля…

( 2 Votes )

Та було ж у матері троє синів. І разом із ними підростали три материнські мрії: поставити соколят на крило, усіх трьох одружити і жити біля них, втішаючись їхнім щастям.

Кожний день починався у матері думкою про найстаршенького Миколку, середульшого Петрика та найменшенького Віктора. А відбувши трудовий день, вона й засинала, благословивши всіх трьох на щасливу долю. Ох, якби ж то стільки спромоги в материнських руках, скільки добрих сподівань у її серці! Вона б гори перевернула і моря вичерпала б пригорщами – а дісталася б того земного скарбу, що величається синівським щастям!

 

Сторінка 23 з 23

На даний момент 154 гостей на сайті