Авторизація

HomeНаше життяЗустрічі для васАндрій Жаров: мої пацієнти – мої психологи

Андрій Жаров: мої пацієнти – мої психологи

( 0 Votes )

Сьогодні в моді знову – краса і здоров’я. А це означає, що не тільки салони краси і фітнес-зали ледь відбиваються від клієнтів. Масажисти з року в рік стають не менш популярнішими серед тих, хто дбає насамперед про здоров’я і про своє тіло.

Історія добровольця Андрія Жарова – цікава і насичена подіями та враженнями.

Народився він у Сибіру, згодом батьки переїхали у Вараш будувати атомку. Має освіту кінорежисера (закінчив Ленінградський театральний інститут, де однокурсниками були відомі актори російського кіно – С.Селін, В.Фрейндліх, а акторську майстерність викладали такі кінозірки, як М.Боярський та А.Фрейндліх). Але повернувся на Західну Україну розпочати свій будівельний бізнес. З першого й до останнього дня був на Майдані; пішов у перші ряди добровольців зони АТО, служив у батальйоні «Донбас».

При всьому цьому він давно має сертифікат масажиста. Саме ці здібності у певній мірі допомогли йому під час реабілітації в госпіталях після АТО. Так само вони допомогли й іншим солдатам, з якими Андрій там лікувався: спочатку дивився, як це роблять місцеві реабілітологи, а потім запропонував свою допомогу. Однак про Майдан і АТО говорити чоловік відмовляється.

Працював у міському Палаці культури. Але безгрошів’я і голод в 90-ті роки змусили мене змінити кваліфікацію. У Франції пройшов курс навчання та отримав міжнародну сертифікацію Професійної асоціації дайверів- інструкторів. Цю організацію у свій час створив сам Жак ів Кусто. Нам там викладали курси рятування, дитячої реабілітації, інструктаж першої медичної допомоги, масаж. Тоді я дайвінгом захоплювався, навіть працював за спеціальністю, пірнав і тут, і в Росії, і за кордоном, – розповідає Андрій під час проведення самої процедури масажу: окремого часу для інтерв’ю нема, спілкувались прямо під час робочого процесу.

Згодом я повернувся в Україну. Відкрив свій будівельний бізнес. Проте тиск з боку влади під час режиму Януковича не давав дихати. Так склались обставини, що клан Януковича торкався й особисто мого бізнесу. Тому я, не думаючи, одним з перших поїхав на Майдан. Не шкодую, однак прикро за те, що відбувається зараз в країні.

Щоб морально відпочити і відволіктись від певних подій в минулому і нинішньому своєму житті, Андрій знову взявся за масаж.

Людей до мене справді йде багато. Спочатку сам себе рекламував, а тепер спрацьовує «сарафанне радіо». Люди один одному переповідають, радять. І так з’являються у мене нові клієнти. Важко визначити, як саме їх називати – пацієнти, клієнти. Під час процедур ми спілкуємось, налаштовуємось один для одного. Як часто думається – коли ти відвідуєш якогось майстра з догляду за тілом, то він виступає ще й у якості психолога. У мене, скоріше, все навпаки: мої клієнти  мої психологи. Від спілкування з ними мені стає легше на душі, а їм стає легше від процедур масажу, які я роблю. Ось так один одного і виручаємо.

На масажному столі – жінка з Володимирця. Андрій розповідає, що з райцентру їздить до нього багато людей. І з сіл, і з самого Вараша.

Людей сьогодні, помічаю, найчастіше турбує спина – через сидячу роботу, комп’ютери. Курси, які я закінчив, дають мені змогу виконувати всі класичні види масажу – від загального розслабляючого до антицелюлітного. В середньому на один сеанс йде трохи більше 40 хвилин. Більше не бажано, бо якщо перші хвилини організм звикає до рук масажиста і тілу добре, то після 40 хвилин воно починає «висловлювати протест»: організму вистачить, йому треба відпочити. Якщо це лікувальний масаж, то бажано його сеанси не пропускати, щоб організм не відвик зовсім. Перерив – максимум 1 день. В протилежному випадку всі результати сходять нанівець.

А чи можна сказати, що масаж це порятунок від усіх бід?

Є один вислів Гіппократа, який я дуже люблю: лікар може щось знати чи не знати, але вміти робити масаж він зобов’язаний. В Китаї, між іншим, більше 80% хвороб лікують техніками масажу. Якщо вони не виліковують,  лише тоді люди звертаються до «пігулочної медицини». У нас масаж – лише допоміжний засіб. В принципі, і там, і там є доля розумності: є хвороби, які можна вилікувати без пігулок, а є хвороби, в лікуванні яких треба залучати одночасно і пігулки, і масаж – в поєднанні. Часто він може полегшити біль, а не зовсім його подолати.

То масажист – це лікар?

Ні. Але рахую, що лікар завжди має бути масажистом. Людина, що володіє технікою масажу, не має бути самоучкою. Адже головний принцип тут – не нашкодь. Так, спецлітература з самомасажу чи інші непрофесійні випадки вивчення технік масажу можуть лише правильно поставити руки масажисту. Але ризикувати не варто. Це здоровя і життя людини, експериментувати на ньому не варто. Тому відвідування масажиста, який не має сертифікації, є небезпечним.

А дітки до вас ходять?

Ой, дуже багато. Часто до мене записуються цілими сімями. І різного віку діток приводять  з гіпертонусом,  з ДЦП… А що ж їм треба – лагідне погладжування. Дитинка кричить, а торкнешся немовляти, погладиш його – і воно замовкає, починає посміхатись. Бо йому добре. Масаж в деякій мірі – це реабілітація. Бувають випадки, що люди до мене на 5-тий поверх піднятись не можуть, а після курсу масажу аж пурхають. Адже щезають набряки ніг і тіла, кров розганяється по організму, лімфодренажна система працювати починає краще…

Андрій продовжує масаж: час від часу зволожує тіло маслами, промочує серветкою, поплескує долонею м’язи. Після завершення пропонує клієнтці трохи полежати в тиші під релаксуючу музику, відпочити наодинці. А ми переходимо в іншу кімнату. За вікном сушаться комплекти одягу, в якому працює Андрій. Він каже, що на кожен сеанс – окремий комплект, бо поки працюєш, з самого піт котиться. Це справді важка робота і руки мають бути міцними. І продовжує:

Ми перестали себе любити. І мязи забиваються, твердішають. Людина перестала розуміти своє тіло. Коли у нас хрипи, ми кашляємо, коли висока температура, організм всі шлаки через піт виводить. Так і масаж – він лікує, але ми маємо організму допомогти. Допомогти масажем. Організм після масажу струшується, оживає, набирається сили.   

Маєте якогось особливого пацієнта?

Так, маю. Це дівчинка з ДЦП, їй менше 10 років. Мама її водить до мене вже давно. Ми так щебечемо з малою під час сеансів. Вона любить особливо, коли масажую їй ніжки, розповідає свої новини і успіхи, я з нею спілкуюсь як з донькою. Кожен клієнт – різний. До кожного треба знайти підхід.

У яких випадках масаж протипоказаний?

Так, протипокази є. Наприклад, це онкологічні і дерматологічні захворювання, підвищений артеріальний тиск.

На цьому наше спілкування обривається: прийшов наступний клієнт. І так день за днем сім днів на тиждень:

Часом буває по 10 сеансів в день. І у вихідні працюю. Бо не можу відмовити людині. Я знаю, що це її рятує. А відпочинку мені вистачить за чашкою кави пізно ввечері.

Зі своїми побратимами Андрій зустрічається регулярно, а на масаж учасникам АТО робить знижки у 50%. При своєму похмурому позивному «Тайга» має мякий тембр голосу і щирий відкритий погляд.

Так хочеться, щоб було побільше таких от Андріїв: позитивних, людяних і світлих душею.

Олена Стельмащук.

Фото автора та з архіву Андрія.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 139 гостей і 1 користувач на сайті