Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Тривалий  період   намагаюсь  у  законний  спосіб  захистити   своє право  на житло, однак незаконному  свавіллю   Володимирецької  селищної ради немає  меж. 

Ряд  рішень  національних  судів,  як і винесене  в мою  користь  рішення Європейського  суду  з прав людини  залишаються  по  суті  не виконані,  і до нині.  При  цьому   держава  Україна уже заплатила  за  Рішенням  Європейського суду   мені справедливу   сатисфакцію за тривале невиконання  рішень національних судів,  щодо  усунення порушеного права на житло. 

А  зобов’язання  Європейського  суду та національних  судів  щодо  усунення порушеного прав на житло , зокрема придбання  і надання квартири (житла),  ні  держава   Україна,  ні  Володимирецька селищна рада    виконувати  не    поспішають. 

І здається  я знаю  чому  «віз  і нині там».   При   цьому  мова  іде  про період  часу  коли  було порушено  не тільки    моє право на  житло, а  і цілого ряду   громадян місцевої громади. Так  от.

Системно  аналізуючи період    захисту  свого   порушеного  права  на  житло  прихожу  до  переконань (думок) , що     посадові особи   Володимирецької  селищної ради  аби  приховати   свої  протизаконні оборудки роздавали  прокурорам,  Ткачуко подібним  та  іншим одіозним особам,  квартири  в  якості  матеріального  хабаря.  А вони    в свою  чергу   закривали  очі  на  різного роду  злодіяння одіозних посадових та службових осіб.

Так в період  порушеного мого права на житло та його не  усунення, заїзджий у  район прокурор Ващишин  отримав  житло в селищі  по вул. Чкалова.  Згодом його приватизував    та  продав,  а  сам   виїхав. За ним  прийшов  на посаду прокурора  Володимирецького району  Томілович.  Який  також отримав  від  селищної ради житло  по вул.  1 Травня в п’яти поверхівці , приватизував  його  та  продав, а  сам  виїхав.  Потім  заїхав  у район на посаду   районного прокурора  Тимощук.   І  він  також отримав  житло   по вул.  1 Травня в трьох поверхівці,  приватизував  його  та  продав, а  сам  виїхав.  Останнім   із  районних прокурорів,  в період  заволодіння   житла  Ткачуком отримав  житло в  переобладнаному  гуртожитку  ПМК,  під  квартири  і  пан Вадзіцький, де мешкає і до нині. І навіть технічному працівнику районної прокуратури Ніні  Лазаревич  Володимирецька селищна рада  у  злочинний  спосіб  поліпшила  житлові  умови.  Така  собі  бізнес – карусель   для заїжджих прокурорів  та  «ізбраних».

При цьому  наголошую, що попередньо у прокурорів  був  обов*язок здійснювати  нагляд за дотриманням законності. Зокрема  за  дотриманням законності  в  органах влади відповідно до    ЗУ  «Прокуратуру», що   нині втратив  чинність.  А    відповідно до ст. 119  Конституції  України  та  Закону «Про місцеві державні  адміністрації», тобто   посадові  і службові  особи місцевої  державні адміністрації, де  лиходіяв  В.  Ткачук    на своїй території   зобов*язані були забезпечувати  виконання (дотримання) Конституції та  законів  України, законність і правопорядок, додержання  прав  і  свобод громадян тощо.

Получається така  собі прокурорсько  владна  бізнес-кормушка  матеріальних благ  у  Володимирецькому районі для «ізбраних».  І  по суті,   до нині,  нічого не змінилось, за  виключенням.  Якщо раніш Володимирецька селищна  рада  роздавала  за  приховування своїх злодіянь  прокурорам   та  іншим одіозним  особам  у своїх більшості квартири. То нині  роздає  земельні    ділянки, будівлі  та інші   блага .  Дивлюсь  на    Е-  декларації посадових  та службових осіб  і усе  стає зрозумілим.  Що  «ізбраним»   дозволено  то   іншим  «зясь».

Фахівець в області права   Олександр Печончик

ілюстрація з мережі Internet