Профанація прокурорського обвинувачення

( 1 Vote )

 

Прокуратурою Волинської області повторно скеровано до Маневицького районного суду обвинувальний акт стосовно адвоката з Рівненщини, який якоби давав (обіцяв, пропонував) незаконну   винагороду старшому слідчому  Маневицького  відділу поліції С. Макарчуку.

Кримінально-процесуальне законодавство, зокрема п. 5, ч. 2 ст. 291 передбачає зазначати в обвинувальному акті окрім іншого таке: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими…, та формулювання обвинувачення. А ст. ст. 91-93 КПК України покладають на слідчого та прокурора обов’язок доказування події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) і таке інше.

Тепер виходячи з вище згадуваної норми закону дослівно зазначаю викладені в обвинувальному акті витяг із фактичних обставин та формулювання частини обвинувачення: «В подальшому, діючи з метою надання неправомірної вигоди і отримання бажаного результату, громадянин «Х» впродовж жовтня – листопада місяця 2015 року (13.10.2015, 19.10.2015 та інші дні, точний час та місце яких не встановлено), неодноразово прибував в смт. Маневичі Волинської області, де при зустрічах з старшим слідчим Маневицького ВП ГУНП у Волинській області Макарчуком С. С., висловлював незаконну пропозицію останньому у наданні неправомірної вигоди за вчинення ним вищевказаних дій».

Виходячи з наведеного у псевдо реформованої прокуратури Волинської області хочеться запитати: «А чи є вище викладене в обвинувальному акті викладом фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванням обвинувачення без встановлення часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення»  відповідно до вище згадуваних кримінально-процесуальних норм. І  де ж  конкретика, фактаж? Для мене відповідь є очевидною, що прокуратура Волинської області не дотримується вимог кримінально-процесуального закону, зокрема  обов’язку доказування.

При цьому слід відмітити, що попередньо Маневицький районний суд уже виносив ухвалу суду по даному кримінальному провадженню про повернення  обвинувального акту назад прокурору на усунення недоліків. В тому числі із вище вказаних підстав.

Прокуратура згадувану ухвалу в апеляційному порядку не оскаржувала і вказані недоліки не усунула, однак обвинувальний акт повторно скерувала до Маневицького районного суду.

Окремо слід відмітити про те, що прокуратурою Волинської області  старанно приховується з цього приводу таке: 27.09.2015  року  старший слідчий   Маневицького   РВ УМВС України  у Волинській  області (нині  старший    слідчий   Маневицького   ВП ГУНП  у Волинській  області) Макарчук  С.  С.  після отримання черговою частиною Маневицького відділу повідомлення   про   вчинення  кримінального правопорушення   за ознаками  ст. 240 КК  України   в  супереч   ст. 214 КПК України    не заніс  даного  повідомлення  до   Єдиного реєстру досудових розслідувань.  Однак зловживаючи службовим  становищем    шляхом  шантажу, погроз  і  обману  доставив   з  місця  події до Маневицького  РВ (нині  Маневицький  ВП) автомобіль ВАЗ 21124 д.н.з. ВК 2662 АВ  разом  із  володільцем  цього авто та  тривалий  період утримував цей  автомобіль  на штрафмайданчику,  спонукаючи (провокуючи) в  такий  спосіб   адвоката Я. до  обіцянки надання   йому винагороди за  повернення  цього авто.  Що по суті  є  кримінальним правопорушенням  передбаченим   ст.370  КК   України з боку даного слідчого. Тобто даний слідчий утримував автомобіль на штраф майданчику безпідставно, без занесення даної події до реєстру, що по суті є провокацією підкупу  та  злочинним  діянням з його боку, однак кримінальне провадження в даному випадку зліпили   лише відносно адвоката з Рівненщини.

Вважаю, що  прокуратура Волинської області по даному кримінальному провадженню на  досудовому  розслідуванні всупереч ч. 1  ст. 9  КПК України не дотримались  своїх зобов*язань щодо   всебічного, повного  і неупереджено  дослідження  обставин  кримінального провадження.  Зокрема виявити  як ті обставини, що викривають, так і  ті  що виправдовують   обвинуваченого, не надали їм належної  правової оцінки  та не забезпечили законних  і  неупереджених  процесуальних рішень,  як і  не дотримались завдань кримінального провадження   передбачених ст. 2 згадуваного кодексу. Зокрема і надалі знову неконкретизовані фактичні  обставини, як і суперечність  обвинувального акту   підпунктам  «а», «d» п. 3  ст. 6  Конвенції  про захист прав  людини  і  основоположних свобод  в  частині  бути  «детально проінформованим»  та  мати «можливість, необхідну  для  підготовки свого захисту»  (адвокату «Х»).

Оскільки  такі суперечності та  невідповідності  нормам ст. 91-94  КПК України  позбавляють сторону  захисту  такого права та належної  підготовки до захисту  клієнта,  вибору захисної  позиції тощо.  Та говорять про  поспішну  передчасність   і  недолугу службову  безпідставність повторного скерування обвинувального акту до суду.

Тепер, забігаючи наперед, слід очікувати, що прокуратура, аби приховати свою службово-злочинну недбалість, надалі буде всіляко спонукати суд до вироку з обвинувальним ухилом за старими схемами кругової поруки. Так званий "договорняк". В іншому випадку, виходячи з наведеного, ймовірно, надалі прокуратура буде волати про те, що у нас корумповані суди, які не бажають приймати до розгляду кримінальні провадження та виносити обвинувальні вироки за сумнівними і безпідставними обвинувальними актами. Що по суті є профанацією обвинувачення.

Коментар підготував фахівець в області права Олександр  Печончик

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 50 гостей на сайті