Не стидайся то твоя земля, не стидайся, то Україна

( 0 Votes )

Кілька місяців я навчаюся у Варшаві в Академіїї Фінансів і Бізнесу "Вістула". На навчання до цього закладу я вступив за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра після закінчення Львівського національного університету ім. Івана Франка, отримавши кваліфікацію «фахівець з міжнародних економічних відносин».

Після того, як я вперше переступив поріг своєї рідної Лозківської ЗОШ (правда, у ній навчався не дуже довго), з тих самих пір основним родом моїх занять стало навчання. Підробітком я займаюся лише у вільний від навчання час. В 2005 році я переїхав до міста Рівного, і навчався там в одній з кращих на той час шкіл НВО №12. Згодом ще 4 роки навчався у Володимирецькому районному колегіумі.

Я вдячний всім своїм вчителям за ті знання, що вони мені дали. Звичайно, як і більшість молоді нашої країни, я хотів начатись за кордоном, для того, щоб випробувати себе і свої знання та порівняти рівень знань з українськими вишами.

Перші враження від Варшави були лише приємними – чисті та охайні вулиці, швидкий громадський транспорт та розвинена інфраструктура приємно шокували мене. Також дуже сподобався мені й університет, в якому я зараз навчаюся. На початку мого перебування в столиці Польщі я все фотографував та ділився ними з друзями й батьками.

Через певний час, після спілкування з різними категріями людей, мене вразило неоднозначне, а подекуди й вороже ставлення до українців як іноземців. Хотілося б зазначити, що поганого ставлення до іноземних студентів (принаймні у львівських вузах) такого я не помічав.

Багато моїх  одногрупників зараз здобуваюь освіту в інших країнах світу, починаючи з Німеччини і закінчуючи Індією та Канадою. Завдячуючи новітнім технологіям, ми постійно підтримуємо звязок, і вони говорять, що ставляться до них однаково рівно, як і до інших студентів. Можливо, такий контраст повязаний  з великою кількістю заробітчан з України в Польщі.

Хотілося б розповісти про випадок, що стався зі мною на курсах вивчення польської мови. У запропонованих тестах було запитання: "Де краще жити?". Моя відповідь, що краще жити в Україні – дуже здивувала викладача, і згодом посипалися запитання – "То чому ти приїхав до Польщі?". Я спочатку намагався пояснити йому свою позицію, що приїхав лише для навчання та здобуття досвіду, а жити й працювати я хочу на Україні, але він мене так і не зрозумів. Хочу додати, що варто було поїхати за кордон на кілька місяців для того, щоб зрозуміти наскільки сильно я люблю свою Україну та з якою пошаною ставлюся до трудолюбивих і гостинних своїх співвітчизників.

Ні для кого не секрет, що зараз молодь основну кільсть вільного часу проводять в всесвітній павутині. І я від них не відрізняюсь. Проте окрім звички читати новини світу, що склалась у мене під час навчання на факультеті міжнародних відносин, по приїзді до Польщі я започаткував нову: читати новини нашого краю на сайті «Володимирецького Вісника» в мережі інтернет (polissya.net). Саме тому я вирішив поділитися своїми враженнями від навчання в Польщі, та додати кілька слів про Різдвяні свята.

Я маю багато друзів-іноземців. Як не дивно, левова частка з них за час перебування в Україні прийняли православну віру. В основному це стосується громадян КНР. І серед православних відроджуються хороші традиції.

Особисто я обожнюю різдвяні свята. Більше 10 років тому вперше спробував зануритись у воду на Водехреще, завдячуючи настанові мого тата. І з того часу жодного разу не пропустив можливості отримати Боже благословення, силу та наснагу на цілий рік завдяки цьому обряду. Навіть цього року я, здавши сесію, встиг приїхати і покупатись у святій купелі.

На закінчення хотів би процитувати незабутнього Кузьму Скрябіна: "Ти є сам собі країна, зроби порядок в своїй голові".

Юрій Прокопчук (менший).

на фото: Юрій в центрі Варшави

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 57 гостей на сайті