14 вересня – день фізичної культури і спорту.
Ще під час підготовки навчальних закладів до нового навчального року було багато написано про бюджетні інвестиції в ремонт, будівництво шкільних спортзалів, придбання нового спортивного обладнання.
Начальник відділу молоді та спорту управління освіти РДА Юрій Римарчук з нагоди спортивного свята при зустрічі передав вітання всім, хто причетний до сфери фізичної культури, та розповів, що цього тижня на виконання соціальних ініціатив Президента України з метою популяризації серед дітей здорового способу життя на стадіоні «Янтар» відбудеться вшанування спортивно-обдарованої молоді району – таких нараховується більше 100 дітей, та тренерів, волонтерів. Також пройдуть змагання та показові виступи з різних видів спорту.
А на день селища, коли нагороджували почесними грамотами володимирчан у різних номінаціях, не оминули і сферу футболу, яку, за словами Юрія Андрійовича, цьогоріч планується профінансувати в сумі близько 150 тис. грн. На ФК «Енергія» вже витрачено 50 тис. грн., які пішли на транспортні послуги та харчування футболістів. Отож, ще одним своїм жителем Володимирець може гордитись – 22-річному Сергію Жданюку присвоєне звання кращого футболіста району.
При зустрічі він, вітаючись, упевнено протягнув руку і по-простому додав – «Сєрьога!».
– Ну що, Сєрьога, вітаю зі званням кращого футболіста. Казали, ти на оглядини до Вінниці їздив?
– Та ні. Помилились. Я ж за Сарни граю зараз. То ми їздили грати за Кубок серед аматорських команд. На жаль, програли. Суддівство «підкачало».
– Часто таке трапляється?
– Дуже часто. Як підкуплять суддю, він, бува, так «розсудить», як треба, а не по справедливості.
– Шкода. Розкажи про себе. Я от, наприклад, зовсім не знаю нічого про кращого футболіста району.
– Родився в Кузнецовську, а до школи пішов уже тут, у Володимирці. Вчився у ЗОШ № 1 до 8 класу. А потім наш тренер з футболу Іван Ярута запропонував продовжити навчання в Костопільському спортивному ліцеї. Я й погодився. Далі вступив до МЕГУ в Рівному на факультет фізичного виховання.
– А як ти взагалі потрапив в цю сферу?
– Як і всі хлопці, захоплювався з дитинства футболом, надворі грались. Мама це підтримала і віддала на поруки тренеру. От і закрутилось. Саме вона й наполягла на моєму переїзді до костопільського ліцею. Я тепер не шкодую і дуже вдячний їй за це, бо для мене почалося нове життя. Вона завжди мене підтримувала. Як є змога, відвідує мої ігри.
– І як було навчатися в тому ліцеї?
– Там звичайне навчання з упором на окремий вид спорту. Ми постійно тренувались. Режиму дотримувались. Якраз у ті роки й світу побачив. Поки навчались, грали за костопільський ФК «Штурм», їздили на різного рівня змагання по всій Україні і за її межами – до Польщі, Німеччини.
– А що ж потім?
– Потім тренер нас, 8 чоловік, забрав назад до Володимирця, і тут на місці запропонував владі створити свою футбольну команду, «Енергію». Ми були першими її гравцями. За 2 роки з ІІ Ліги Чемпіонату з футболу перейшли в І-шу. Пробув я в місцевій команді років 4. Будучи там, став кращим бомбардиром області. Та за певних причин наш тренер пішов з «Енергії» і нас за собою потягнув. А в 2013 р. мені запропонували грати за Сарненський ФК «Маяк».
– Оце так! То це ти катаєшся туди-сюди?
– Так, тут працюю, там – граю і тренуюсь. Усі витрати, пов’язані з грою, оплачує ФК. А ще працюю з моменту навчання у виші в КДЮСШ тренером – навчаю дітей грати в футбол.
– Важко працювати з дітьми?
– Важко, особливо з малими. Вони ще не досить дисципліновані, для них футбол – це тільки гра. Для більш дорослих – це вже те, що не кинеш, над чим треба постійно і наполегливо працювати. Є діти, що не люблять режимного тренування, а є й старанні учні.
– А в тебе який режим?
– Усе залежить від дня тижня. У вихідний – зранку пробіжка. До нас є певні вимоги. Скажімо, я не палю, бо – за здоровий спосіб життя.
– Це дуже похвально. А хобі в тебе є?
– Футбол – усе моє життя.
– Ти ж ходиш увечері десь з друзями відпочити. А місця дозвілля молоді часто урізноманітнюються «розбірками» серед «реальних пацанів». Як футболісти до цього ставляться?
– Ми змогли поставити себе так, щоб нас не чіпали. Ми теж нікого не чіпаємо. Нас поважають і з нами рахуються. А в бійках участі не беремо. Це не достойно справжнього спортсмена.
– Ти – хороший приклад для тих дітей, яких тренуєш. Бажаю тобі нових досягнень у роботі.
– Дякую!
Спілкувалася Олена ВАСИЛЬЄВА
< Попередня | Наступна > |
---|