Могила воїнів ОУН-УПА у с. Городець

( 2 Votes )


В історії України чи не кожна сторінка покрита темними плямами і загадками, відгадки до яких неохоче з’являються лише зараз, в умовах незалежності. Не менше суперечностей несе в собі й діяльність ОУН-УПА.  Останнім часом починають друкувати книжки та матеріали, які поряд із більш ранньою літературою, що виходила за кордоном, допомагають вималювати справжню картину того часу.

 У селі Городець, біля Свято-Миколаївської церкви, насипана могила  – як пам'ять майже півстолітнім подіям, що вирували на українських землях. На залізному хресті можна побачити фотографії двох людей, які своєю діяльністю засвідчили яскраву сторінку в історії нашої держави. Це фотографії повстанців Олексія Купчишина та Андрія Ярмошика. 

                Олексій Кирилович Купчишин (1916 року народження) був сотенним відомого командира військового округу «Заграва», який територіально охоплював половину Рівненської області, Мельника Макара Михайловича (псевдо «Кора»). Як і «Кора», «Бедришко» (а саме таким є псевдо Олексія) були уродженцями села Городець, обоє вчителювали, разом взялися й за зброю. У  1942 році «Бедришко» був поранений у Новаках (за іншими даними під Цепцевичами), і довго із пораненням пролежав в урочищі Сорочому, біля Городця, де незадовго й помер. За словами очевидців, коли Олексія хоронили, за натовпом йшов кінь сотенного, і з його очей капали сльози.

Андрій Іванович Ярмошик (псевдо «Дупло») також був учасником національно-визвольних змагань на Володимиреччині. Як і його два побратими Андрій був вчителем, а вже згодом, із патріотичних міркувань, взявся за зброю проти поневолювачів. За деякими джерелами його поранили у Велихові, а смертельний удар спіткав у Сорочому в 1942, від рук російської партизанки.

Похоронили обох повстанців біля церкви. За словами очевидців одного із них, чи то «Бедришка», чи то «Дупло» поховано першим. Над ним і насипали величезну могилу до метрів пяти висотою. Згодом було поховано іншого повстанця, його труну вставили збоку у насип над могилою. А ще розповідають, що у тій могилі було поховано й третього бандерівця, але про нього відомо тільки, що сам він був із Володимирця.

                З відновленням на території радянської влади енкаведисти рознесли могилу, зрівнявши її із землею. Родичі загиблих таємно зібрали кості і перепоховали. А на місці зруйнованої могили насипали меншу могилу, щоб хоч пам'ять зберегти. Кажуть, що із дубового хреста, який стояв на старій могилі хтось зробив собі підвали в хаті, так після того щастя там і не було. Важка доля тоді настигла й сім’ю «Бедришка». Його дружину Мазану Ольгу Семенівну, та тестя Мазаного Семена, було вивезено на Сибір. Сина, В’ячеслава, врятувало те, що в той час, коли прийшли за Ольгою, він був у своєї тітки Ганни.

                Подібні могили-насипи, в яких поховано бандерівців, свого часу знаходилися й у Ромейках, Велихові та інших селах, та їх настигла така ж доля, що у Городці. Зараз на їхньому місці лиш подекуди залишились невеликі насипи, як свідчення трагічного і водночас героїчного періоду .


 


 

 

 

 


Люба КРИВКО. 

с. Городець


 

 


 


 

 

У вас недостатньо прав для коментування.