Він називається січнем. Цей місяць відкриває рік. І носить зразу два титули – другого місяця зими і першого місяця нового року. Ось і загадка дітям: коли перший буває другим і навпаки? Тридцять один день січня має по старослов’янському календарю 22 свята. Із них сім підтримані церквою.
На 1 січня казали: “Новий год – до весни поворот”. Не “рік”, а “год”, щоб бути добрим і у Бога угодним. В цей день намагалися дізнатися про характер днів і місяців, про майбутній урожай, свою долю і долю близьких та рідних. Новий рік був головною подією в житті хлібороба.
До чого тільки не додумувалися селяни, аби взнати і погоду, і яким буде посів. З першого дня до Різдва кидали палку на дорогу: замете снігом – добре. Малювали пальцем хрестика на перехресті шляхів і до нього прикладали вухо: якщо почується, що їдуть сани важкі, -- врожайний рік, а якщо “тарабанять” – пустий, неврожайний. Коли у цей день приходили з церкви, то бігли на гумно (так називалися сараї і стодоли, де зберігалося збіжжя та неподалік стояла худоба) і зубами висмикували соломинку. Якщо витягувався колосочок, то рік мав бути щасливим і багатим. Ще одна прикмета, яка збереглася до наших днів. Береться висушене колосся та волоть жита, пшениці, ячменю, проса, гречки, трав. З них зв’язується букетик і виставляється на ніч надвір. Вранці дивляться: на якому злаку більше інею, той краще вродить. Ще брали 12 цибулин, посипали сіллю і ставили на вікно. У якій цибулині найбільше збереться соку, такий місяць буде найбільш дощовим.
У кожному домі намагалися зробити багатий стіл, щоб весь рік був таким же щедрим. Запрошували гостей і веселилися, щоби всенький рік веселитись, а не тужити. Не дозволялося 1 січня (як і 6, 7, 13, 14, 18 і 19-го) виконувати тяжку і брудну роботу – весь рік таким займатимешся.
Погода також прикметами слугувала землеробу. Багато снігу – багато хліба. За скільки днів до Різдва іній, за стільки до Іванового дня добре провести весняний посів.
4 січня вагітні молилися Анастасії про легкі пологи.
6 січня Вілія перед Колядьми. Згодом, як дозволили ходити до церкви, почали писати Різдво. Вілії – вечері, трапезі -- надавали дуже великого значення. Прибирали дім. На стіл клали сіно, накривали чистою скатертиною-обрусом і готували 12 пісних страв. У жито ставили свічку. Пекли пироги і житній хліб. Але доки не зійде вечірня зоря, ніхто протягом дня не споживав їжі. До вечері господарі порали хазяйство. Тваринам давали добре їсти (крім кур -- щоб рано квоктали і не гребли городів). Від Різдва до Водохреща заборонялося полювати на звірів і птиць. Вважали, що у мисливця в родині може статися якесь лихо. Ще до вечері обперізували солом’яним перевеслом фруктові дерева, щоб добре родили.
7 – Коляди (Різдво), народження маленького Ісуса. Вселенська радість занотована у багатьох релігіях світу. У цей день від хати до хати ходять колядники, співом славлять Боже немовля і розповідають про нього.
Відповідно, стіл багатий на різні страви. Найголовніша – кутя: каша з цілих зерен. Навіть у найбіднішій поліській хаті на столі мала бути запечена свинина, ковбаси і свиняча голова, яка лежала на столі до 14 січня – Старого Нового року. У перший день Коляд добре, якщо першим у дім зайде хлопчик чи молодий чоловік. Вони символізували мужність і міцне здоровя. На Різдво зв’язували ніжки столу: щоб худоба не бігла з двору, а чоловік не блудив. На Різдво категорично заборонялося шити: дитина може народитися кривою або й сліпою.
8 – день бабусь-повивальниць і породіль. За старим звичаєм жінки носили породіллям пироги, яйця, солодощі, а повивальним бабцям – горілку і харчі, пироги чи млинці і подарунок: хустку чи відріз «матерії» на спідницю.
9-го, на Степанів день, рано-вранці поїли коней через якусь срібну річ. Домовлялися “про пастуха” та хто де пастиме худобу. Також домовлялися про здачу на випас телят і теличок. “У пастухи наймешся – все село тобі в боргу”.
11-го поминали діток, Іродом побитих.
12-го, на Онисю, варили свинячі шлунки і різали гусей. По печінці і селезінці гадали про зиму: з якого боку вона товща – зима суворіша (?).
13 – Меланка, Щедруха. Ще одна назва -- Васильова коляда. Цей язичницький празник зберігся і дійшов до наших днів. Раніше на нього припадало 31 грудня, через що й кажуть: “Заходить Старий Новий рік”. Щедрувальники перевдягаються у чудернацькі костюми, ходять по хатах, посівають зерном і демонструють театралізовані картини, як Солдат Смерть із села виганяє.
14-го задобрювали Василя: «Свинку та боровка до Васильового вечорка». Небо зоряне – літо ягідне. Метелиця на Василів вечір – урожай горіхів.
15-го – Сильвестр. Селяни віддали цей день… курячому празнику. Оглядали і чистили кубла. Також замовляли лихоманку і її сестер та гнали їх молитвою за 77 верст.
16-го, на Пророка Малахії, порядкували у хлівах, чистили корів, розвішували гілки сосни, ялини, вересу, «аби з коровами було все гаразд».
І ось -- 18 січня: Голодна кутя, Друга вілія, Водохрещенський вечір. Якщо день ясний – вродить горох. Селяни виконували ряд ритуалів. Діда у подертому кожусі садовили на порозі “квохтати”: щоб кури на яйця сідали і курчата чубаті виходили. «Знаючі» збирали сніг із стіжків для знахарства і лікування. Господарі крейдою малювали білі хрестики на дверях, стінах і господарських будівлях. У цей день проводиться два водохрещення: одне у храмі, а друге на річці, озері, джерелі. Під час вечірні до банки з водою стрічкою прив’язують три свічки, віск із яких має капати у воду. Ці свічки помічні вагітним, хворим і переляканим дітям. Пасічники добавляли й четверту свічу – для Божих комах-бджіл.
19 – Водохрещі. Кажуть і «Йордань», але мало. Небо відкривається і сонце грає, як на Пасху. Чого у неба попросиш — те і збудеться. Якщо день похмурий -- на густий хліб. Собаки багато гавкають – буде багато дичини. Зоряне небо – на врожай ягід. Багато хмар на сході – вродить жито, на заході – овес, на півдні – просо, на півночі — гречка. Однак головна подія -- взята в цю ніч вода цілюща. Наступають хрещенські морози.
21-го, на Омелька-перезимника, шанували куму з кумом. Починається весільна пора у людей і звірів.
23-го Григорій на літо вказував. Якщо в цей день іній на стіжках сіна – літо буде дощове.
24-го Федосій-весняк міг підкинути тепло. Тоді старики казали: “Не доведи Боже січневої весни, вона добром не відізветься”. А якщо на Тетяну, 25-го, прогляне сонечко -- рано птахи прилетять. Снігопад – на дощове літо. Коли ж 28-го, на Павла Фівейського, небо у зірках – льон вродить. А вітер -- на сирий рік.
29 -- Петро-напівкорма: вийшла половина зимового корму.
30-го Антон-перезимник зранку теплом обнадіє, а до вечора морозом обмане.
31 січня – Опанас-ломиніс. Настають знамениті Офонасівські морози. Хто до 1 лютого не знайшов своєї половинки, той втрачає надію до Масляної весілля відсвяткувати. Бо не рекомендувалося в лютому і травні весілля “грати”.
Отакий він, січень-январ, -- зимі государ.
Записала Г. ШТЕРН
< Попередня | Наступна > |
---|