Ягоди – одна із складових природних вітамінів, мікро- і макроелементів, незамінних для організму людини. Сезон ягід – так називають червень і липень. Першими ягодами є суниця і полуниця. За ними поспіває ірга (турецькі вишні) та черешня. Вслід за ними навперегін спіють і радують дітей та дорослих смородина, малина, порічки. А в лісових борах – ягоди чорниці, голубинки (буцяхів), малини, ожини, а з часом – і брусниці. Воістину Божий дар – ягідні плантації лісові і рукотворні…
Та найцінніша із лісових ягід – чорниця. Наприкінці червня – на початку липня поспіває вона. І розповсюджується в ареалі тільки північних районів Рівненщини. Скажімо, в Демидівському чи у Млинівському районах її не зустрінете.
За урожаєм чорниці в серпні йде брусниця та синій виноград (по народному буцяхи, або п’янка ягода). Та саме чорницю масово збирають. Ще вдосвіта виїжджають люди у ліси возами і автомототранспортом на цілий день.
При союзній владі чорницю заготовляли для космонавтів, для фармацевтичної і харчової промисловості. З чорниці виготовляли напої, киселі, варення, джеми та мармелад. Фармацевти готували з чорниці лікарські препарати, які відновлювали зір та лікували цукровий діабет. Для того, щоб полікувати очі і відновити зір, потрібно лише за сезон спожити 5 кілограмів чорниць, і цього природно-профілактичного запасу організму вистачало на рік, до наступного літа.
Поліська чорниця використовувалася не тільки у вищезгаданих галузях. Із чорниці готували крем-їжу у тюбиках для радянських космонавтів. Чорниця є природним абсорбентом при лікуванні променевої хвороби, використовується як дієтичний продукт в лікуванні онкозахворювань та при сильних дозах радіації.
Вічнозелений, взимку без листя, низенький кущик чорниці з родини вересових, навесні має квіти – маленькі червоні дзвоники. Це – сильний медонос. Чорниця цвіте у травні півмісяця. Часто на цей час припадають перепади температур. За спостереженнями науковців, бджоли збирають у цей час по 2,5 кг меду в один вулик вдень з ягідникових квітів у чорничних борах. Цікавий мед із цвіту чорниці: він світло-червонуватого кольору, з приємним смаком і якимсь неземним ароматом.
У листопаді листочки чорниці підфарбовуються у червоний колір. Із літа до осені з листя чорниці можна заварювати унікальний чай – скріплювач шлунка, антисептик, що вбиває не тільки туберкульозні палички Коха, але й пригнічує ембріони холери та інших страшних епідемічних інфекційних хвороб.
Декілька разів я назвала словосполучення “чорничний бір”. І це не випадково. Серед відомих у науці лісоведення типів сосняків – чорничний бір – має не тільки відповідні ґрунти, але й відзначається характерним деревостоєм швидкоростучої сосни. За 100 років вона виростає тут на 24 метри. У підліссі найчастіше зустрічається верес, шипшина і горобина. Тут на кожному кроці острівками піднімаються мохи, де росте чорниця в перемішку із брусницею. А вниз, до більш вологих місць, – багно із буцяхами – гонобобель, голубичка. Словом, увесь ліс – ягідник.
Ще чорниця полюбляє рости у сирих лісах. У малосніжні зими по сосняках і ягідниках чорниці та брусниці безвилітно пасуться ягодолюби – куріпки, тетеруки, глухарі, рябчики. Пасуться виводками, як у Новацькій посадці, так і в Охожі, Рубані, Маковому болоті довкіль нашого райцентру. Сюди й прокладають свої шляхи місцеві мисливці за пернатою дичиною.
Чорничники – це природні, щедро родючі сади. Велике народногосподарське значення має заготівля чорниці. Чорна, з восковим нальотом ягода дозріває через півтора-два місяці після цвітіння. За нею не потрібен догляд, використання і витрата грошей. Проте…
При Польщі на її на збирання, як і на збір грибів та дикоростучих рослин, видавався квит – спеціальний платний дозвіл. Сьогодні відповідні служби теж беруть плату за дари лісу. За збір ягід чорниці за дозвіл місцевим радам платить заготівельник, який має свої заготівельні пункти в даному селі і у значних об’ємах приймає дари лісу.
Неприємно, що чорницю почали варварські збирати спеціальними гребінками, які підривають ніжні коріння та зривають весь наявний лист.
Розповідають відвідувачі редакції із села Великі Цепцевичі:
– Наші люди кинулися в сінокоси. А із сусідніх Малих Цепцевич Сарненського району бусами, фурманками, велосипедами і мотоциклами, старі і малі, посунули за чорницею у наш ліс. Домовляються: їх привозить бус і забирає. Ніякого гріха не було б, якби вони збирали ягоди вручну. А то пройшли гребінками, і ягідник – голий, наче якоюсь невідомою хворобою захворів. І всі знають, що на другий рік тут цьогорічного врожаю вже ніколи не буде. Бо гребінка підриває корінь кущика чорниці, він підсихає. А можливості відновити коріння чорниця за сотні літ не навчилася. Ось чому зникають ягідники. Кажуть, що лісники ходили і ловили “гребінщиків”… А ще бурштинокопачі весь ліс, усі ягідники вгробили.
Продовжує розмову заготівельник Іван М.:
– Я приймаю ягоди чорниці не перший рік. І дорожу ними. Хочу, щоб ця ягода ніколи не переводилася. Проте з кожним роком чорниці стає все менше і менше. Ще чотири літа тому я заготовляв за день по 8-10 тонн ягід. Бувало, приїжджала до мене райсоюзівська будка, і я її повністю заставляв своїми ягідьми. А тепер така машина чи бус об’їжджає три-п’ять заготівельників і ледь три тонни набере.
Наведу причину. Оце пару днів тому ми поїхали з дружиною подивитися картоплю, чи немає колорадських жуків. Та звернули до лісу, побачити ягоди. Бачимо, приїхали дівчатка із села. З гребінками. Стали всі вряд. Як чорничником пройшли, то наче комбайном скосили. Одні стрибунці без листу залишилися. Потім почали гратися. Вимісили той ягідник так, що вам і не переказати. Мене дивує одне: дома всі охороняють свої межі, свої поля, огороди і сінокоси. А в лісі можна творити все, що завгодно?! Невже батьки дома не вчать дітей бережно ставитися і до тої ягодинки, і до того місця, де знайшов гриба, щоб і наступного року знову тут зібрав ягід і знайшов гриба?
…Можна багато розповідати про лісові ягоди. Сьогодні чорниці заготовляють іноземці. І не на ліки, а на фарби для дорогих легкових автомобілів. Як і ожину та інші дикоростучі. Цьогоріч ягід чорниці мало. Перші ціни за один кілограм стартували від 17 гривень у Степангороді, а в західних селах нашого району, де ягоди заготовляли поляки, платили по 29 гривень за кілограм. Тепер знову ціна впала.
І варто задуматися, що це лише третинна плата збирачам ягід (а то й менше). Насправді у Києві літрова баночка чорниці вартувала 1 липня ц.р. 50 гривень. Коментарі, як бачимо, зайві.
Заробляє наш народ на ній гроші. Дітям в школу. На обновку молодшим і собі в сім’ю. А ще – добре випити і ситно поїсти. Коли ще такий сезон буде? Та прикро, що деякі збиральники-здавачі собі навіть не подумали висушити на зиму хоч півлітрову баночку. Просто так, до чаю. Як спогад про ліс і чорничне диво. Воно ж не вічне.
Коментар головного лісничого Володимирецького лісового господарства Олега Ворожбита:
– Працівниками нашого лісового господарства проводиться робота серед населення. І ми розповідаємо про правила поведінки у лісі. Найперше – протипожежні. По заготівлі ягід чорниці на сезон 2014 року нашому підприємству виділено ліміт у 120 тонн. За перші дні видачі дозволів на збирання ягід чорниці підприємці викупили дозволи на 12 тонн в лісах Степангорода, Воронок і Хиноч. Цей збір іде до місцевого бюджету сільських рад. Потім відповідний відсоток цих коштів сільська рада повертає лісгоспу для лісовідновлення…
Г. ШТЕРН
< Попередня | Наступна > |
---|