14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. І водночас цей день відзначається Днем українського козацтва. Діву Марію (Покрову Богородиці) вважали святою заступницею козаків. Про них написано багато наукових книжок і художніх творів, знято фільмів. Про козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави – гімні України. Козаків можна побачити на парадах українського війська, їх зображення є на українських грошах та поштових марках. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. Козак в уявленні українця – це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України.
У кожного міста є своє обличчя, риси якого формуються віками. Ні, не думайте, що його бачать лише диваки, що розмовляють із космосом, закохані поети чи патлаті вуличні художники! Скажімо, Одеса – це місто-фестиваль, місто гумору, Львів – княжий град, а Берестечко – козацька твердиня. Причому цей образ формувався історично його жителями, а характер міста химерно накладається на характер його городян.
Відповідно до Указу Президента України 30 вересня в Україні вже п'ятнадцять років традиційно відзначається професійне свято – Всеукраїнський день бібліотек. Нині бібліотеки допомагають учню та вчителю, урядовцю та пенсіонеру, студенту – кожному, хто шукає інформацію, щоб підвищити фаховий рівень, долучитися до світового досвіду, вивчити історію свого та інших народів. Сьогодні бібліотеки поряд з телебаченням та Інтернетом залишаються найбільш масовим та доступним джерелом інформації.
У болгарському місті Русе відбувся 74 конкурс Світової спілки непрофесійного кіно «UNIСA». Україну та Волинь зокрема на цьому престижному кінофестивалі представляла наша землячка, режисер-аматор з Володимира-Волинського, журналіст місцевої газети «Слово правди» Світлана Федонюк, яка стала володаркою бронзової медалі.
Подорож на пуп Землі
Письменник Максим Кідрук про одруження і ворогів України:
«Живим не дамся!»
На кінофестиваль мандрівників «Пілігрим», що вперше відбувся у Житомирі, я приїхала виключно заради розмови з молодим, успішним, надзвичайно амбітним і... трохи самозакоханим письменником у жанрі «тревелог» Максимом Кідруком, дослідником древніх цивілізацій світу і земляком з Великої Волині. Макс народився опівночі першого квітня, в містечку Володимирець на Рівненщині, напевне, саме Всесвітній день сміху і вплинув на його здатність з гумором розповідати про свої подорожі.
Сьогодні Кідрука в Україні видно і чути набагато більше, аніж інших, можливо, набагато серйозніших письменників. На інтелектуальному рахунку Максима школа із золотою медаллю, «водний» університет у Рівному, аспірантура Королівського технологічного інституту у Стокгольмі, подорожі неходженими стежками 28 країн Південної Америки, Африки, Азії, Європи та Океанії, шість художніх романів та чотири наукові праці з програмування.
Як хлопець з маленького поліського містечка досягнув загальнонаціонального успіху ще замолоду? Ким є Кідрук насправді: невтомним мандрівником, вдалим послідовником, чи все ж таки справжнім літератором? Чи має шанси сучасний український автор стати повнокровним учасником світового літературного процесу, жити на гроші, зароблені писанням? Саме це я і намагалась з'ясувати в особистій розмові з Максимом.