Укотре відвідую районний колегіум -- і незмінно доходжу думки, що ця школа, як і будь-яка інша, не позбавлена труднощів. Їх постійно ставить навчально-виховний процес. Однак особливий наголос тут роблять на світлих сторонах шкільного життя. Бо ж і знання, і потрібні людські якості набуваються швидше і легше, коли в їх основі -- радість. Дитинство швидкоплинне, і воно має проходити в ореолі радості!
ЧЕРГОВЕ цьому підтвердження -- свято Нового року, яке, без перебільшення, стало казковим. «Після перегляду новорічних казок учасники та гості взяли участь у чарівному дійстві, що проходило навколо красуні-ялинки у казковій залі колегіуму. Діти співали, танцювали, водили хороводи. Дід Мороз та Снігуронька грали з малюками та дарували подарунки. Гостем свята став казковий Кінь -- символ 2014 року», -- повідомлялося на сайті колегіуму. І в цього повідомлення -- своя цікава передісторія.
Новорічними казками тут захопилися давно. Але якщо раніше ними займалися учні випускних класів (це був їхній прощальний «салют» рідній школі), то тепер, «потіснивши» старших, «візи» до казкового царства видали всім: творіть і дерзайте! А тих вдруге не припрошувати. Кожний клас готує власну новорічну казку. І не похапцем, а подбавши про глибокодумність свого творіння, сценічну майстерність «акторів» і видовищність шкільного казкарства. Від непростого передноворічного клопоту звільнили лише десятикласників: будучи надто зайнятими, своє слово вони скажуть через рік, коли новорічна казка стане прощальним акордом їхньої одинадцятирічної шкільної епопеї.
-- Новорічні ранки пройшли дуже цікаво, -- ділиться враженнями заступник директора з виховної роботи Володимир Слотницький. -- Усі діти, особливо з молодших класів, гарно нарядилися. Поприходили батьки, а в антрактах виступали шкільні вокалісти. А після вражаючого параду казок всі зібрались у спортзалі, де відбулася загальношкільна новорічна казка.
У всіх відношеннях то було щось вершинне: і сплеск світлої дитячої радості, і спалах акторської творчості, і намагання художньо втілити, може, ще наївний, але вже власний життєвий досвід. Коли сценічні пристрасті вляглися, залпами сяйнули численні фотоспалахи: кожний поспішав зафіксувати своє щастя втішатися рідною школою, своїм класом і незабутньою шкільною дружбою.
Звісно, не обійшлося без подарунків від Діда Мороза і Снігуроньки. І цікаво, що й весь колегіум цьогоріч здавався «подарунковим». Шоколадні упаковки поруч із звичними прикрасами додавали йому святковості. Що ж до справжніх дідоморозівських дарів, то до пори до часу «хтось» їх сховав під шкільною ялинкою. Розкішна королева новорічного свята, між іншим, була штучною. Якась лісова посестра, мабуть, щиро їй дякувала за врятоване життя. Й у своїй пишноті красуня-ялинка таїла стільки дивної вроди, що з першого погляду вчарувала школярів. Очевидно, це ще один приклад вдумливої організації шкільних свят, які, крім радості, мають нести доброту, чистоту помислів і вчинків.
Але повернімося до подарунків, схованих від дітвори під ялинкою. Звісно, Дід Мороз розшукав їх, а знайшовши, витягнув зі схованки і тут же -- ящик за ящиком, клас за класом -- роздарував школярам.
Словом, давши волю закаблукам у новорічному хороводі і на казковій сцені, діти дружно розділили влаштований для них солодкий стіл, за яким з вітальним словом до них звернулася глава шкільного уряду Аня Бова. А відтак старшокласників поманило ще одне карнавальне казкове дійство -- святкова дискотека. Ну кому, скажіть, не кортіло відгадати, що за скарб у заповітному згортку, щоб ним заволодіти? Спеціальний зошит заряснів записами-відгадками. Кожний по-своєму користався тонким натяком-підказкою, аж поки не знайшовся кмітливець і поставив крапку у веселій грі. Цим «розгадаєм» виявилася Інна Журба з 11-Д класу.
Але й це не все у колегіумівському розумінні Нового року. Святковий ранок, подарований дитячій лікарні, був театралізованим виступом ряджених із «конем» -- символом Новоріччя. Поринувши у святковий настрій, юні пацієнти на якийсь час забули про докучливу застуду й осоружні уколи. Хлопчики й дівчатка охоче фотографувались у веселому товаристві, а мами, радісно підсаджуючи малюків на «коня», й самі набиралися святкового настрою. І взагалі дорослі не менше від дітей захоплювалися віншувальниками з колегіуму. Бо куди б ті не завітали, всі мовби повертались у дитинство: залюбки фотографувалися з дітьми.
-- Звісно, таке свято далося непросто, -- признався Володимир Слотницький. -- Це був колективний труд багатьох людей, тож і їх: декораторів, костюмерів, сценаристів, музикантів, електротехніків -- винагороджено не лише новорічними дарунками, а й дитячою вдячністю за прекрасне свято. Більше того, це була невід’ємна й по-особливому приязна його частина. І розщедрилася школа не з бюджетного гаманця, а… з отих вітальних дитячих походів.
Переглянувши майже всі новорічні казки, Володимир Прокопович зацікавлено відстежував реакцію дітей. Казкова феєрія їм явно подобалася. Та й незавбачувана дитяча фантазія била ключем. Абсолютно вільні у сценічних вигадках, діти дотримувалися лиш одного табу: на поетизацію грубої сили і спотвореного естетичного смаку. Особливо гарні відгуки дісталися одинадцятикласникам. І секрет успіху прозирає уже з назв їхніх казок: «Приборкання норовливої», «Кінець світу відміняється», «Білосніжка і троє гномів», «Казка про царя Шахріяра та його новорічну подорож». Серед кращих юних акторів теж завтрашні випускники, зокрема Назар Мокруха, Роман Федоров і Микола Бутеєць.
Олексій ГОРОДНИЙ.
На знімках: зворушливі миттєвості казкового Новоріччя.
< Попередня | Наступна > |
---|