Авторизація

HomeКультураНеофіційноЮні театрали знімають відеоетюди

Юні театрали знімають відеоетюди

( 2 Votes )

Кажуть, найкраща робота та, яка виросла із захоплення. А якщо це захоплення не кількаденне, а хобі всього життя – то кращої праці на щодень не знайти.

Про це точно знає незмінний керівник зразкового лялькового театру «Колосок» Володимирецького районного Будинку школярів та юнацтва Віктор Ковальчук, який уже багато років навчає діток… бавитися в ляльки.

Саме так може подумати той, хто зовсім далекий від театру ляльок. Бо ж все, що згодом бачать глядачі – відшліфовану упродовж місяців красиву картинку тематичної вистави.

Проте одному хорошому виступу передують сотні годин тренувань та емоційних переживань за різні дрібнички – від того, чи зможуть дітки вчасно змінити декорації, чи знайдеться серед ляльок необхідний персонаж, чи достатнім буде звуковий супровід тощо. Тоді мистецтво театру ляльок перетворюється на цілий цех майстрів, дорослих і зовсім маленьких, де кожен допомагає, чим може: той – шиє, той розводить на палітрі потрібні фарби, той – вигадує сюжет декорації, а інший записує виставу у ролях, аби можна було і заплющивши очі «побачити» театральну картинку.

– Театр ляльок – то такий вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами за допомогою театральних ляльок, – вже як з підручника розповідає Віктор Ковальчук. – Акторам лялькового театру «Колосок» КПНЗ «Володимирецький районний Будинок школярів та юнацтва» дуже подобається розігрувати сценічні конфлікти на задану тематику з театральними ляльками та іграшками, імпровізувати та створювати власний драматургічний матеріал. А результат їхньої творчої праці – невеликі етюди, у яких вихованці й вчаться триматися на сцені, поводитися з лялькою, та, так би мовити, маневрувати голосом.

 

Імпровізацію пишуть на відео

Віктор Ковальчук розповідає, що етюдна форма роботи у творчості театралів застосовується давно. Згадує, що працює з нею ще з 1998 року – коли й не вважав ще себе спеціалістом театрального жанру. Проте цьогоріч керівник колосківців вирішив потроху записувати таку імпровізаційну творчість на відео – спочатку, аби просто не втратити якісь комічні моменти, а кілька місяців тому вже серйозніше – опрацьовуючи відео у спеціальних програмах та виставляючи його до огляду у соціальних мережах.

– Розумієте, етюдна творчість дуже цікава, – веде далі Віктор Ковальчук. – Часто дітки приходять до мене зі школи і я задаю їм розіграти якусь тему. Вони обирають собі ляльки, десь вже уявляючи, про що приблизно будуть говорити. Або навпаки – обираю для них ляльки, а вони – тему, над якою будуть роздумувати. Далі ж – повністю імпровізують. Тому це точно не вишукані діалоги, та й ляльководіння не ідеальне. Проте так розвивається їх творче мислення, бо ж вони самі творять сюжет історії. Буває так, що така історія заходить так далеко, що не має кінця… Коли ж діти творять, то не завжди встигаєш все записати за ними у зошит, бо не хочеться перебивати їх діалоги, – і так втрачається якийсь цікавий компонент. Тож нині мої вихованці знають, що камера – незмінний супутник усіх наших етюдів.

З таких етюдів були створені авторські вистави «Весела галявина», «Марійка Червоношапенко», «Казка Непитайлівського лісу», «Логіка». Вони не лише поставлені чимало разів перед різною аудиторією, а й давно припали до душі глядачам через добродушні жарти та вплетіння комічних ситуацій, з якими зустрічався чи не кожен.   

 

Уже зняли про «ДоРошен» і «євробляхи»

Питаю у колосківців, чи не соромляться вони імпровізувати перед камерою, чи поводять себе якось по-особливому. На що вони скромно кажуть, що камери ніби й не помічають – настільки дружня та тепла атмосфера панує у їх невеличкій студії – будемо так називати цю невелику кімнатку з декораціями та зоною для зйомки. До відеозйомки своїх творчих вигадок вже звикли, часто разом з керівником від душі сміються над кумедними моментами, перекрученими словами чи  смішними ситуаціями, проте якимись зірками себе не відчувають. Кажуть, що нині то звичні для них умови гурткової роботи.

– А я теж тішуся тими відео, які виходять з нашої колективної творчості, - щиро усміхається Віктор Ковальчук. – Інколи щось як вигадають мої вихованці, таке скажуть, що і сам не додумаєшся до такого! Вони дуже творчі і талановиті!

– Ось у мене є група діток 4-го класу, з ними ми практикуємо такі невеликі відеоетюди. Зняли коротку історію про те, який приклад діткам дають дорослі, коли навчають чогось їх, але не виконують того самі, про родинний бізнес таких собі Дорошенків, що має іменну фірмову назву «ДоРошен», навіть про «євро бляхи» – бо ж через них у багатьох діток стало менше території для ігр. Усі ці історії записані на відео та викладені в інтернет на сторіночку Будинку школярів у Фейсбуці. Звісно, що я інколи трохи підказую дітям із тим, як можна завернути сюжет, проте часто вони самі таке створюють! З дітками ж із 2-го класу теж пробуємо щось творити та знімати, проте вже іншого формату. От розпочали відеозйомку казки-імпровізації про доброго Вовка. Це буде довша історія, поте її теж складаємо на ходу, без будь-яких репетицій. І знаєте, мені дуже цікаво, що з усього того вийде у фіналі!

 

«Васильовичу, ви добрий Собака!..»

На таких зйомках у вихованців та їх керівника все по-справжньому: дітки, як бачили у фільмах, теж помахом руки повідомляють про дубль, вимовляють не так, як потрібно, слова чи навіть «зависають» у кількасекундній паузі. Віктор Ковальчук каже, що у такі моменти дуже складно втриматися та не вибухнути загальним голосним реготом, але вони тримаються і продовжують далі. Знаючи свого керівника, дітки вже самі бачать, яким має бути той чи той персонаж, тож нерідко кажуть: «Васильовичу, ви – добрий Собака! Зіграйте цю роль самі!».

– Хочеться ділитися таким надбанням – ось я й обробляю відзняте у програмах та адаптованим вже виставляю у мережу, – розповідає про свій новий метод роботи Віктор Ковальчук. –  Звісно, аби робити щось досконало, потрібно мати хорошу камеру, апаратуру. У нас вона старенька, проте й така поки згодиться. Інколи знімаємо на смартфон. Отримую, хоч і скупі, але позитивні відгуки і від батьків наших вихованців. Пишуть мені «Круто!» – і нам усім приємно! Зараз, до речі, готую вебінар для керівників гуртків області та тих, хто хотів би організувати театр ляльок чи просто театр іграшки. До нього увійдуть і наші відеоетюди.     

 

Скрізь – із зернинкою доброти

Керівник зразкового лялькового театру «Колосок» розповідає, що у такій роботі дітки вже часто приходять за порадою, коли у школі готуються до якихось публічних заходів – просять допомогти зі словами, мізансценою. А їх наставник не проти, тож радо співпрацює із їх класоводом.

– Бачу, що нині дуже популярними стали відеоблоги. Кожен підліток хоче і собі спробувати створити щось подібне. Звісно, наші етюди – то зовсім інший жанр, проте якісь елементи схожі. Та й для роботи над виставами такі етюди корисні. Кажуть, що збоку краще видно. А якщо ти маєш можливість сам на себе глянути збоку, то це ще краще. Бо ж тоді ми разом з вихованцями аналізуємо, що було класно, а над чим ще потрібно працювати – інтонацією, ляльководінням тощо. Словом, дуже хочеться, аби уся наша робота була цікавою та корисною – із тією зернинкою доброти, яка є девізом нашого театру!

Поки ж ось так вихованці потрохи працюють над повнометражними виставами, одну з яких хочуть показати до Дня матері. То буде вистава із ніжною назвою «Добре, коли з нами завжди наші мами!». Побажаємо успіху дітлахам у підготовці та вже чекаємо на прем’єру.

Вікторія Черпак.

 

Коментарі   

 
+3 # Гість 22.03.2018, 08:03
А де посилання на ютуб-канал? Знаєте на таких речах можна заробляти, матеріальна винагорода є хорошим стимулом для дітей і дорослих. А також це хороша справа, новий контент... Тобто знімати однозначно і на ютубі монетизувати слід.
Відповісти
 
 
+7 # Flover 22.03.2018, 12:52
Я знайшла. Можна знайти в фейсбуці сторінку Володимирецький Бшю (чомусь в абревіатурі не всі букви великі)і переглянути їх записи. Хотя, як на мене, таке собі баловство. Але якщо дітям цікаво, то чому б і ні? А якщо зайти на ютюб Віктор Ковальчук, то можна ще й казочки подивитися різних років заливки. Доволі таки цікаво. Взагалі, виявляється, там не погані заняття в БЩЮ. І танці, і пошиття мяких іграшок, і бісером вишивають, художники навчаються. Цікаво. Зайдіть на їхній фейсбук.
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 135 гостей на сайті