«Боже, як гарно в селі на Різдво! Світиться небо, дорога співає. Ніби на землю щастя зійшло і кожну людину вітає», – натхненно озвався до володимирчан селищний майдан Єдності у переддень Щедрого вечора і церковного Новоріччя.
– Зі святковою шанобливістю ступає на поріг спільного дому Новий 2014 рік. Упевненою ходою йде він у гості, несучи із собою добрі мрії, осяйні ідеї, неповторні дні, незабутні зустрічі та нові випробування, – мовилось у привітанні від районної влади. Бо ж селищна сцена під відкритими небом зібрала чималий гурт людей у празниковому вбранні: то звідусюди з’їхались учасники щорічного районного свята колядок та щедрівок «Володимиреччина колядує».
Приємно, що організатори свята згадали і священну для нас дату – 70-річчя визволення Володимиреччини від німецько-фашистських загарбників. Історичний ювілей випав якраз на цей день. І саме цього дня на межі Сарненського та Володимирецького районів володимирчани, зокрема й учасники свята Коляди, приймали Всеукраїнську естафету пам’яті «Слава визволителям України», приурочену до 70-річчя визволення України.
– Кожен прихід Нового року Україна розпочинає світлими Різдвяними святами, і ми хочемо всім побажати, щоб Божа благодать панувала у душах, а світло Віфлеємської зорі, не згасаючи, осявало шлях, вселяло віру і надію у кожний прийдешній день, – линуло зі сцени. І десятки людей, одухотворених і натхненних, відгукнулися на цей поклик дивними піснеспівами.
Цьогоріч колядників-щедрувальників зібралося багато. Усіх годі й назвати. І серед них – жовкинівський зразковий колектив «Веселики Полісся», городецький народний фольклорний ансамбль «Берегиня», мульчицький фольклорний колектив «Любисток», чоловічий вокальний ансамбль «Озерецькі парубки», хиноцький фольклорний колектив «Надвечір’я», сваринівський вокальний ансамбль «Вербиченька», каноницький ансамбль української пісні «Купава»…
Таку пісенно-виконавську могуть інакше й не назвеш, як містким словом «різнобарв’я». І тим приємніше, що, як ніколи, сценічна щедрівка гарно єдналася з церковною колядкою, а на сцену, крім «світських», вийшла рекордна, як на наш погляд, кількість церковних колективів. Це, зокрема, хори Володимирецької Свято-Успенської, Степангородської Свято-Іллінської, Балаховицької Свято-Духівської, Новаківської Свято-Троїцької, Дубівської Свято-Георгіївської, Острівецької Свято-Івано-Богословської церков, хорові колективи Християн Віри Євангельської з сіл Великий Жолудськ і Воронки та інші церковні хорові колективи. Що ж до колядників районного Будинку культури, ЗОШ №1, дитячої музшколи та ЦРЛ, то вони гідно представили райцентр.
Спонсори з піцерії «Кукушка» почастували творців пісенного свята багатою кутею і поліським узваром. А ми, на довершення теми, запросили до розмови методиста Володимирецького РБК Марію Дукач, щоб почути її оцінку цьогорічного фестивального дійства.
– Дуже добре, що цей захід став щорічним і проводиться на вулиці, – вважає Марія Адамівна. – Днина холоднувата, але 28 колективів приїхали до нас. Серед них багато дитячих – і всі приємно вражені.
– А якщо оцінювати свято з позицій часу?
– Тоді треба відмітити, що наш почин підтримують усе більше колективів. У день фестивалю правилося в церквах, але батюшки зі своїми хористами прибули на свято. Словом, вони вже не цураються відділу культури і свято Коляди стало для нас спільним.
– А чому, все-таки, на морозі? По правді кажучи, російське прислів’я «мороз невелик, а стоять не велит» згадувалося…
– Щодо цього були різні думки. Але якби ми сховалися від морозу, дійство не стало б таким святковим. Та й глядач хтозна чи прийшов би у Будинок культури. А так, навіть дуже поспішаючи, людина мимохіть притишувала крок і на хвилинку-другу затримувалася, милуючись співом. Звісно, якби схопилася хуртовина, то довелося б підправити свій задум.
– А як, пригадаймо, зароджувалося свято Коляди?
– Спочатку його проводив Каноницький КДК. Було воно і в Рафалівці. А відтак виник замисел районного фестивалю, і в основі його – людський потяг до відродження традицій. Скільки себе пам’ятаю, ми, діти, з нетерпінням чекали Коляд і радувалися народженню Христа. Україна взагалі шанує православні традиції, тож, готуючи свято Коляди, не відкриваємо чогось нового, а йдемо за народним звичаєм…
Відколядувавши на майдані Єдності, багато хто рушив до селищних установ, які після свята налаштовувалися на трудовий лад. «Біди не знати ні страждань, в достатку завжди житии і дню народження Христа воістину радіти!» – бажали колядники. І людські серця відігрівалися словами взаємної щирості:
– Христос народився!
– Славімо його!
Олексій ГОРОДНИЙ.
Фото автора.
< Попередня | Наступна > |
---|