HomeКультураОфіційноСлавнозвісному «Вересу» – 20!

Славнозвісному «Вересу» – 20!

( 0 Votes )

– Мушу зізнатися, що «Верес» – то моя гордість, – ділиться думками начальник відділу культури та туризму Володимирецької РДА Валентина Пінчук. – А почалося  все з ідеї створити  креативний  пісенний образ Володимиреччини, який би передавав героїчний дух минулого та віру у майбутнє нашої України. Ми розуміли, що мусимо показати щось оригінальне, під наш колоритний край, щось невіддільне від Полісся, яке завжди було осередком народного співу.

Починали все з чистого аркуша, а тепер він помережаний цікавими виступами, знахідками, доробками. Добре, що «Верес» очолив давній аматор сцени Федір Ромась. Ця неповторна, з дитинства виплекана на пісні людина запалила вогник, який досі палає на радість землякам. На жаль, Федора Ромася забрали небеса. Але йому вдалося зібрати навколо себе молодих амбітних і закоханих у пісню людей. Їм навіть не мріялося про велику сцену, а Федір Антонович повірив. І почалося: підбір кадрів, музичних інструментів, відтак – дизайн костюмів. Найскладнішою річчю видався підбір репертуару. Тож після довгих роздумів зупинилися на яскравих зразках народних козацьких і стрілецьких композицій. І спільні зусилля, знання та творчі задуми крок за кроком породили унікальний чоловічий колектив. В області ще ніхто подібного на той час не створив. Був певний ризик. Але через труднощі йшли до мети. Колектив співав дедалі краще, і міцніло відчуття, що наш проект успішний. Своє невеличке пісенне сузір’я назвали «Вересом». І ось: 22 травня цей колектив відзначає своє 20-ліття!

Володимирецький глядач знає кожну «зірку» цього сузір’я, тому не називатимемо всіх поіменно, а просто  знову й знову йтимемо на Василя Затірку і Василя Грековича, Петра Шелігана і Володимира Сороку, Андрія Гузея, Миколу Карпця… Якими тільки дорогами не пролягали гастролі вересівців! Івано-Франківськ, Трускавець, Київ, Луцьк, Переяслав-Хмельницький, Запоріжжя, Новоазовськ… На знаменитій Хортиці їм аплодували стоячи. На Донеччині засипали квітами. І не тільки Україною пролягли маршрути їхнього пісенного тріумфу. Було й чимало концертів у Білорусі та Польщі. Особливо запам’ятався фестиваль автентичного фольклору  білоруського Подніпров’я у Могильові (1996 рік). Можете собі уявити: наші хлопці на великій сцені, а зал – велетенський. І от коли «Верес» заспівав «За Україну, за її волю», – численна публіка звелася з місць і просто вибухнула  аплодисментами. Під вигуки «браво» глядачі довго не відпускали наших земляків. І такий виступ «на біс»  був не один на «сябровщині». То був вражаючий стан душі і життя, який згадується з особливим трепетом. А ще такі виступи ставали серйозним стимулом у роботі і хорошою школою, дарували нові знайомства і впевненість, що ансамблю є з чим іти «в люди».


Як не дивно, саме завдяки «Вересу» про наш край почули у світі. Тепер і в  Польщі знають про Володимирець. Польське місто Мельник, яке представляло міжнародний фестиваль «Музичні діалоги над Бугом», було вражене поліщуками і запросило ансамбль на «Підляшські обжинки». Нашим невгамовним співакам хотілося гідно представити пісенні скарби свого краю. І у них непогано це вийшло.

    Цікаво, що квітку верес, як  символ живучості, взято для назви не випадково. У цьому – сутність колективу. Пісня ніколи не була легким хлібом. Дехто залишив її, бо не вдавалося вижити з неї. Тому залишилися люди, з якими дотепер хочеться працювати. Нинішній «Верес» – це колектив однодумців і по-справжньому відданих сцені людей. Для багатьох учасників «Верес» – їхній другий дім, їхнє життя. І зайвих людей тут уже немає. Всі – різні, та попри все – творчі харизматичні особистості. Як мовиться, люди «однієї групи крові». І світять нам ці «зірки» не за шалені гроші, а через любов до пісні. У слухацькому залі це відчувають, і слухачам це подобається.

Важко перерахувати, скільки разів «Верес» ставав лауреатом та дипломантом різних фестивалів і конкурсів. І майже щоразу вони привозять нагороди. Упродовж 20 років відзнак назбиралося чимало, і кожна засвідчує відточену виконавську майстерність колективу та високий художній рівень репертуару. Творче обличчя «Вересу» – це народні композиції з різних регіонів України та рідного Полісся. Але незмінні у їхньому репертуарі – «Яворина» О.Білаша та «Козацька слава» нашого талановитого поета-пісенника з Жовкинь С.Шевчука. Як тепер кажуть, своєрідна творча візитівка «Вересу».

Розповідаючи про колектив, гріх не згадати й оркестрову групу. Ні, вона не стоїть статично за спинами виконавців. Вона завзято підспівує, і їй, як нікому, до лиця визначення «справжні троїсті музики». Сценічні костюми теж у фольклорному стилі. Дивишся – і бачиш та відчуваєш, як жили і в чому ходили (та й співали!) діди-прадіди!

 У дні свого 20-ліття «Верес» чекає на зустріч зі своїми друзями й шанувальниками. Їх, на щастя, багато, і в колективі завжди їм раді. 22 травня, у день народження незабутнього свого керівника Федора Ромася, вересівці й проведуть цю зустріч.

– На благодійний концерт запросили й колишніх вересівців Миколу Швеця з Полтавщини, Юрія Горбатюка з Волині, Наталію Гардеман з Тернопільщини, Василя Мороченця з Івано-Франківщини, Олену Іванову й Олександра Тюску, – розповідає Василь Грекович. – Бо ж ювілеї трапляються нечасто, та й хочеться побачитися з людьми, з якими раніше співав. Ми тоді були такими молодими, повними енергії та ентузіазму»!..

Запитую у культармійців, чи відносять щось зі свого сценічного досвіду до власних творчих секретів. Ні, відповідають, секретів немає, бо  все у них було дуже просто.

– Єдине золоте правило – треба любити співати. І людей треба любити. Тоді і голос дзвінкішає, – зізнається Петро Шеліган. – Якби не було вдячного слухача, тоді і співак не відбувся б. Під час виступів ці дві сторони обмінюються позитивними емоціями, і найвища для співака нагорода – оплески. Вона важить більше, ніж гонорар за спів.

До цих слів може приєднатися кожен член колективу. Адже саме любов до пісні єднає вересівців. Різні за віком, вони і трудяться на різних роботах. Приміром, найповажніший, Василь Затірка, – людина зовсім не романтичної професії. Він – стоматолог, але яким чар-голосом володіє! А очолює колектив наймолодший поміж вересівців – Валерій Комар, який прийшов після вузу. Свого часу тут співали музичні династії Ромасів і  Вороб’їв. Самобутні аматори сцени, вони, не рахуючись із часом, дарували людям пісенне свято. Від того й самі ставали світлішими, бо пісня – світло, що запалює душу.

   Приязно, з почуттям неприхованої гордості ставилися до вересівців очільники району. Допомагали і сприяли їм. Підкреслено уважними були до них колишній директор крохмале-патокового заводу Василь Гнатюк і колишній голова райспоживспілки Петро Бараш. Так же чинив керівник райтелекому Сергій Рахуба. А зараз у нашого «Вересу» нові кумири, неофіційні й офіційні, і серед них – благодійний фонд Василя Яніцького, піцерія «Кукушка», селищна рада. До нинішнього ювілейного дня народження колектив підготував новий «віночок» чудових пісень. Тож скористайтеся нагодою – послухайте нове пісенне попурі у виконанні улюбленого «Вересу». Адже 22 травня о 16-й годині у районному Будинку культури всіх бажаючих чекає грандіозна прем’єра на честь легендарного земляка-музиканта Федора Ромася та 20-ліття не менш легендарного «Вереса».

Олена ЯРОВА.

На знімку: співає «Верес».

 

У вас недостатньо прав для коментування.