HomeКультураОфіційноСьогодні - день вишиванки! (+фото)

Сьогодні - день вишиванки! (+фото)

( 0 Votes )

Сьогодні не знайдете жодного дому, щоб у ньому не було вишивки. Гладдю чи хрестиком – обов’язково щось в родині вишите знайдеться: чи то рушник, наволочка, простирадло, серветка, хустка чи картина. Із часу незалежності повернулася до нас із бабусиних скринь та кухрів вишиванка. Найчастіше двома кольорами, червоним та чорним мережена, квітами заквітчана, геометричним орнаментом означена.

Так, з часу затвердження державного гімну «Ще не вмерла України…» вишита сорочка із рангу модної перейшла у ранг офіційно-законної.

А насправді вишита сорочка у жінок, чоловіків, дітей, та і вся вишивка взагалі, супроводжує українців з дня народження і до останньої хвилини. Вишиванка на лляному чи конопляному полотні – не простий одяг. Він має помічну силу, адже вибілене полотно натуральне, не тріщить, не парить. В ньому легко дихати і працювати.

Та вишиті сорочки охороняють не лише від клімату, але й від поганого ока. Яскраво заквітчана сорочка є оберегом. Також має значення і узор на ній. Ось як описує етнограф-дослідник Микола Андрійович Маркевич в часописі «Киев. Старина» № 4 за 1902 рік в нарисі про звичаї, побут і життя малоросіян значення вишивки: «Жіночі буденні сорочки із грубої посконі та матірки вишиваються білими нитками (гладдю), а святкові – з тонкої посконі, з льону і коленкору – червоною, чорною, синьою, а в останній час і жовтою нитками, різними узорами, відомими як «баранчикові, баси (квадрати), букети (квіти), вербовий лист, вилки, волячі очі (круги), виноград (зубці), гвоздики, голуби (хрести), гребешкові (зубчики), зірки, ключеві (ромби), колінчаста (спіраль), колискова (колесо), лілітка (суниці), кучерявка (квадрат в квадраті), сливки (овали), сосна (віття)… Вишитих заполоччю сорочок у жінки небагато, 3-5, інші вишиті гладдю. Взагалі кожна жінка має від 5 до 25 сорочок, ціною від 70 копійок до 2 рублів. Святкові рубахи «співають» узорами в жінок і чоловіків. Чоловічі рубахи, 10-12 штук, узорні. В молодих яскраві, в літніх на дві нитки: червона і чорна…»

Кожне село має свій популярний орнамент. Одні полюбляють великі квіти, інші дрібненькі. Хтось надає перевагу вишиванкам хрестиком, хтось – гладдю. А нині у вишивку потужно ввійшов бісер та французьке муліне.

Та найбільш шановані вишиті нашими бабками і прабабусями сорочки. За словами Євгенії Якимівни Козоріз, колись дівчата спеціально брали вишиванки у багатих, щасливих, багатодітних жінок і з їх сорочок знімали узори та вишивали такі ж самі собі, аби бути у шлюбі щасливими і здоровими. Сорочки передавалися з покоління в покоління, особливо ті «щасливі, таланні», в яких вінчалися, народився первісток, наручно завели господарство, перебралися в нову хату.

У нас на Поліссі існують «родові узори». Це коли жінки з роду в рід передають їх нащадкам. Цими узорами вишивають дочкам і синам сорочечки. Дитина виростає – сорочечку зберігають, передають внукам, правнукам. Не всі сучасні матері погоджуються таку річ одягнути на свого малюка (бозна хто її колись носив!). Але коли дитина хворіє, то маленька вишиванка стає у помочі, як сінник, напханий сіном.

Треба сказати, що вишивка на вишиванці це — своєрідна мова. При Януковичу їхала запорізька делегація в Індію. Одному чиновнику треба була терміново чоловіча вишита сорочка. Щоб голови не морочити, зайшли хлопці в музей і взяли чоловічу вишиванку. На ній всілякі узори, крючечки, ромбики, лінії, руни. В Індії делегацію приймали високопосадовці. Один із них довго розглядав запорожця, його сорочку, а потім питає: «Хто ти? Звідки у тебе наш родовий орнамент?» Виявляється, більше тисячі років (уявіть собі, не сотні, а тисячі років!) такий орнамент в Індії означав класову приналежність роду. І це тисячу років орнамент передається, як печатка, як відзнака. Родичі по орнаменту взнають своїх, підтримують родинні зв’язки.

Вишиванка, як прапор, об’єднала українців у Швейцарії. Наші землячки Леся Сюттер, Оксана Спрінг та Олічка Вознюк у володимирецьких вишиванках зустрічали Президента України Петра Порошенка в Давосі. Їх група замість відведених 15-ти хвилин мала 40 хвилинну розмову. Порошенко цікавився, хто вони і звідки, чим займаються, де працюють. Із Володимирця в Швейцарію на ім’я Лесі Сюттер надійшло півсотні вишитих українських національних костюмчиків для дитячого танцювального колективу міста Базель.

Вишиванка на Володимиреччині – дуже цікава тема. Бо за кожною із них – стоїть своя історія. Кожного року 22 травня, на весняного Миколая, у селі Городець проходить фестиваль вишиванок. Це – престольний празник села. І треба сказати, що всі гості, знаючи про фестиваль, не дивлячись на посади і чини, у Городець приїжджають у вишиванці.

А 19 травня в українському календарі започатковано День вишиванки.

 

 

 


 

Записала Галина Тєтєнєва.

 На фото: родина Вознюків на Пасху в Базелі.

на току, вишивали сорочки самі, с. Городець  фрагменти фестивалю «Городецька вишиванка»

 

У вас недостатньо прав для коментування.