Саме таким гаслом озвучено еко-тур «Шляхом Поліського трамваю», проведений 27 вересня з нагоди Міжнародного дня туризму.
Запрошення до участі у ньому прозвучало на сайті Рolissya.net, у соцмережах за авторством «Володимиреччиної культурної» від Володимирецького відділу культури і туризму напередодні.
На вулиці ледве встигло розвиднітися, а ми разом із працівниками Володимирецького відділу культури і туризму, директором музею, директором централізованої системи публічно-шкільних бібліотек та гостями із Вараша вже вирушили святкувати День туризму. Цьогоріч святкування було не тільки веселим, а ще й корисним для екології. Еко-тур «Шляхом поліського трамваю» тривав за туристичним маршрутом ст. Володимирець – ст. Біле вузькоколійною залізницею «Антонівка - Зарічне».
Хоча й живемо поруч з туристичною вузькоколійкою, проте для декого ця поїздка відбувалася вперше. Упродовж усієї подорожі учасникам еко-туру спеціаліст з Відділу культури і туризму Олег Босик разом із начальником Відділу культури і туризму Людмилою Босик розповідали про долю «поліського трамвайчику», історію та особливості населених пунктів, поблизу яких власне і пролягає шлях «кукушки». За цікавими розповідями і не помітили як опинилися на нашій зупинці – ст. Біле.
Перше, куди ми завітали у селі Біле – в публічно-шкільну бібліотеку. До речі, це одна з найкращих бібліотек району. Налічує вона чимало художньої та галузевої літератури. Крім того, має ще й власний етнографічний музей. Чого тільки можна не помітити у ньому – від старовинної праски до старого кожух!. Найбільше були вражені бібліотекою гості із Вараша.
– Меня очень впечатлило то, что в деревне есть две библиотеки и музей. Есть люди, которые, несмотря на тяжкий труд, создают мини-музеи для того, чтоб сохранить память традиций и чтоб дети помнили нашу историю. Что есть проекты и программы, направленные на сохранение народных традиций, и учителя участвуют и выигрывают в этих проектах, – поділилася враженнями Юлія Денега.
Наступним пунктом нашої невеличкої подорожі було озеро у селі Біле. Природа тут вражає своєю таємничістю. Насолоджуватися можна довго. Проте метою поїздки було не тільки ознайомитися з окрасою рідного краю, а й долучитися до хорошої справи – прибирання території поблизу озера. Чесно кажучи, найбільше засмутило те, що далеко не всі вміють відпочивати так, як слід. Судячи з купи пластику та скляної тари з-під алкоголю, яка валяється просто на березі, людям абсолютно байдуже на навколишнє середовище. Головне, що самі відпочили, а те, що інші почуватимуть себе не комфортно серед сміття – мало кого хвилює. Тож, дружньо згуртувавшись, ми взялися рятувати природу.
Той, хто добре попрацював – заслуговує й поїсти. Смачнюща юшка з добірної озерної щуки, смажене на вогні сало, пісня та хороший настрій – результат проведеного дня в поліській глибинці. Шкода, що не встигли відвідати Луковські Хрести, які, за легендою і словами місцевих жителів, мають здатність зцілювати хвороби і дарувати сімейне щастя. То ж це місце паломництва ще чекає на нас попереду.
Неповторність раритетного поїзда, напевне, поверне ще не раз на свої колії-стежки туристів. Подорожуймо разом!
Ольга ПЕШКО.
Фото автора
< Попередня | Наступна > |
---|