Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

До уваги власників зброї!

   Наближається мисливський сезон. Більшість мисливців просто забувають про необхідність продовження строку дозволу на зберігання зброї. Але є й такі, котрі свідомо не бажають додержуватися законодавства, чим автоматично переходять у розряд правопорушників.

Тож хотілося б попередити, що за дане правопорушення законодавством передбачене адміністративна відповідальність. Крім цього, власникам зброї слід пам’ятати, що у разі притягнення їх до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку два і більше разів вирішується питання про анулювання дозволу на носіння та зберігання мисливської вогнепальної, газової зброї чи спецзасобів.

А у нас погратись - зась! А у вас?

Двір… Дворова команда… Дворова дружба…

Усі ці поняття зародились у місті, між висотними будівлями із затишними кленово-березовими скверами-подвір’ями. Радуючи малечу гойдалками і «гірками», тісно входячи в юні життя, прибудинкові двори ставали захистком від всевладної незнайомої вулиці і провідниками у юність. 

ГУЛАГ

ГУЛАГ

Вступила ніч в права свої законні,

Прогнала день на інший край землі.

На мить спинились коло хати коні,

Щоб згодом зникнуть тихо в далині.

Останнє оновлення на П'ятниця, 09 листопада 2012, 12:47

Шляхетські маєтки Полісся

  Дошка пошани Романа Афтаназі у Вроцлаві

Роман Володимир Афтаназі (народився 2.04.1914 р. у Моршині, Україна – помер 7.06.2004 р. у Вроцлаві, Польща).

Один з найвідоміших польських дослідників, мистецтвознавець, спеціаліст з історії мистецтв, бібліотекар. Автор відомої у всій Європі 11-ти томної праці «Історія резиденцій на давніх окраїнах Речі Посполитої» (“Dzieje rezydenciji na dawnich kresach Rzeczipospolytej”), також автор унікальних багатотомних «Матеріалів до історії резиденцій». Для того, щоб написати такі праці протягом свого життя він зустрічався з багатьма людьми спадкоємцями в минулому власників маєтків, що зараз проживають по всій Європі.

Випускник 1933-го року класичної гімназії ім. Йозефа Пілсудського в Стрию, у 1936 році він продовжив навчання в університеті Яна Казиміра у Львові на гуманітарному факультеті (історія культури польської). Роман Афтаназі не закінчив його через початок ІІ Світової Війни. Однак у військовий час продовжував відвідувати групи таємного навчання і, зрештою, отримав диплом у 1942-му році. До 1946-го Афтаназі перебував у Львові, де в 1944-му почав працювати в бібліотеці Оссолінеум. В січні 1945-го був арештований НКВС в період масових арештів польської інтелігенції Львова, і чотири місяці перебував за гратами. Після зняття обвинувачень Роман повернувся до своєї роботи в Оссолінеумі разом з проф. Мечиславом Жебаровичем. Був засновником повоєнних таємних зборів польських інтелігентів у Львові.

У 1946-му виїхав до Вроцлава, де захистив диплом магістра філософії у Вроцлавському університеті з працею «Система освіти Польщі в часи Князівства Варшавського (1807-1816 рр.)». Продовжував жити і працювати над роботами розпочатими ще в Оссолінеумі у Вроцлаві аж до виходу на пенсію у 1981-му році. Був керівником і хранителем архівного відділу. Постійно брав активну участь у всіх дослідницьких роботах, в тому числі і

у Львові. Все своє свідоме доросле життя збирав матеріали до монографічної праці по  історії польських маєтків та палаців шляхетських на давніх окраїнах від 1772-го року. Побував  у дослідницьких експедиціях і на Володимиреччині.

Монументальна монографія 1500-сот досліджених резиденцій в 11-ти томах вперше побачила світ в Польщі в 1986-1994-х роках, завдяки коштам Анжея Цєчановського з Лондона, але всього в 500-х примірниках. В 1991-1997-х роках з’явилося і друге видання, однак також лише в кількох сотнях примірників.

Останнє оновлення на Середа, 03 жовтня 2012, 09:47

Об’єднання міліції

 Об’єднано Кузнецовський міський та Володимирецький  районний відділи міліції  

Скарби

У ПОШУКАХ СКАРБІВ

Багатства поліського Дракули

Вони не дають жити. Вони не дають спати. Вони постійно, як вічні супутники, крокують поряд із шукачами пригод. Ім’я цим повелителям – старовинні скарби. Лежать десь вони глибоко під землею і чекають свого строку та часу, аби показатися людям. А газети та Інтернет так і сиплють інформацію про численні багатомільйонні знахідки. Приміром, в індуїстському храмі Падманамбхасвами, що в Індії, металошукачем у потайних місцях було знайдено скарб, що оцінюється в 1 трильйон рупій (або 20 мільярдів доларів). У підземеллі храму з незапам’ятних часів зберігалися тонна золота у злитках і стільки ж по вазі золотих монет. Кількість діамантів, сапфірів, рубінів та іншого дорогоцінного каміння вимірюється мішками. Та найбільшу цінність має золота статуя бога Вишну висотою 1,2 метра.

Усі ці скарби, зазначають експерти, були дарами віруючих і цінностями, які належать правителям князівства Траванкор, що існувало колись на території штату Керали. Підвали храму продовжують оглядати за допомогою глибинних металошукачів в надії знайти нові дорогоцінності. Хоча уже знайдений і обнародуваний скарб по вартості переважає загальний обсяг щорічних асигнувань уряду Індії на освіту. Цей скарб з точки зору історичного і художнього значення просто немає ціни.

Сковорідка

ВЕСІЛЬНА СКОВОРІДКА

У селищі її люб’язно називали Анна Янівна. Розповідали, ще до перших совєтів вона з чоловіком-вчителем тікали з польськими “біженцями” на Варшаву, але в Полицях на роз’їзді (тоді так називали Нову Рафалівку) зійшли. Та так і лишилися. Подруг і друзів у пані Ані не було. Зайвого вона нічого нікому як про себе, так і про свого мужа не розповідала. Мала вдачу нікого ніколи не судити, що зовсім не притаманне жінці.

Останнє оновлення на Середа, 03 жовтня 2012, 09:45

Афродизіаки

Рецепти народної «Віагри»

Якби кохання було гріховним по своїй суті, чи стало б воно вершиною насолоди? Найдовершеніші твори – плоди палкого кохання. Найвеличніші подвиги здійснені в ім’я любові. Тому споконвіку знахарі берегли знання про рослини-стимулятори – природні афродизіаки.

Рівненщина: подорож у глибинку

Найдавніша історія українського народу - це біля пляма для дослідників. Хоча нас увесь час переконують у тому, що не має ніякої давньої «української» історії; адже Київська Русь простягалася лише на невеликих землях від Переяслава до Новгорода. Отже, є історія великої Русі-Росії, а в ній (якщо вже так хочете) - маленький сегмент «малоросійського періоду». Та й то, кажуть, наші предки були темні і дикі, билися між собою, деревʹяним цуркам вклонялися, аж поки світло цивілізації не приніс великий князь Володимир, у 988 році охрестивши Русь. А Україна як держава на історичній карті світу зʹявилася значно пізніше, у 15 столітті, за часів козаччини, та й то не надовго.

Останнє оновлення на Середа, 03 жовтня 2012, 09:45