Волонтери з Володимиреччини та Кузнецовська в зоні АТО (+фото)

( 3 Votes )

Безперервний потік матеріальної допомоги для бійців АТО стікається на рахунок міської організації Української спілки ветеранів Афганістану (УСВА) чи не з цілого Кузнецовська. Цю громадську структур з 1996 року очолює працівник Рівненської атомної електростанції Петро Ширко, котрий нині став ще й волонтером.

На порозі офісу УСВА, на шостому поверсі гуртожитку, у середмісті зустрічаю кількох кремезних чоловіків – у кожного на плечі висить пара берців. Борис Бірук, Руслан Мельник і Олександр Разумович завтра їдуть на війну, а перед відправленням на фронт зайшли попрощатись, узяти дещо з речей. Просять їх не фотографувати – мовляв, погана прикмета.

– Чим можемо, тим допомагаємо збройним силам України, які по-новому зараз народжуються, у боях. Хлопці голі-босі, а йде осінь. Армія, на мою думку, тримається на волонтерах. А де ж державні гроші, куди зникають виділені урядом кошти? Дійшло до того, що люди навіть зварювальні апарати возять у зону антитерористичної операції, щоб обварювати БТРи спеціальними решітками проти кумулятивних снарядів.

– Жителі Володимирця назбирали продуктів, овочів, а вони гниють на складі ДТСААФ, бо нема кому завезти на фронт. Якогось рейсу ми забрали скільки змогли, бо ж і своє, зібране у Кузнецовську, веземо. Невже ніхто не може організувати доставку цього гуманітарного вантажу? Значить, не хоче, – обурюється Петро Ширко.

Волонтер каже, що усе екіпірування для бійців, взуття, харчі, предмети гігієни закупляють на благодійні кошти. Коли накопичується цього добра чимало – добровольці доставляють його у зону АТО. Зокрема Борис Бірук їздив туди вже чотири рази, як і сам Петро Ширко та Антон Пришко; а водій Олександр Хомуйло із Заболоття – двічі, на власному авто.

 

Волонтери з Володимиреччини та Кузнецовська в зоні АТО

 

Волонтери з Володимиреччини та Кузнецовська в зоні АТО
 

– Ми двічі були у Словянську, Амвросіївці, у місті Тельманове, возили допомогу у кілька бригад. З усього побаченого зробили висновок: судити треба не тих, хто вимушено відступив на територію Росії, а тих, хто зрадив Україну у керівництві армії, держави. Наші хлопці-«афганці» безстрашні, загартовані, смерть бачили, ріжуть правду-матку у вічі. Чому ж колишніх воїнів-інтернаціоналістів не призивають у військо? Можливо, тому, що вони могли б швидко і суттєво переломити хід війни, – переконаний Петро Ширко, котрий народився у Кузнецовську, а строкову службу відбув у Демократичній Республіці Афганістан.

– Намагаюсь бути корисним, тепер воюю у тилу. Якщо не забезпечать хоча б передову сучасною бронетехнікою, війна затягнеться. У голові не вкладається: нова техніка три тижні їздить Києвом, готуючись до військового параду, а тим часом хлопці, не захищені бронею, гинуть у боях. Жах… За кошти, витрачені на проведення показових урочистостей, можна було б придбати з пятдесят тисяч бронежилетів. І це у той час, коли українських солдат везуть на війну шкільними автобусами! На місцях теж показухи вистачає.

– Рівненські волонтери купили спорядження для батальйону «Горинь», а по телевізору показали, що це зробила обласна влада, – дивується мій співрозмовник.

Я ж розповідаю історію про знайомого, котрий повернувся з АТО без бронежилета, бо офіцер наказав їм скласти амуніцію у купу і… треба ж було, щоб туди влучив снаряд. Усе згоріло. Хлопці-прикордонники цілим підрозділом писали пояснення у військовій прокуратурі.

– Якби мені «броник» видав офіцер – тоді він вважається державним, а якщо привезли волонтери – то воно моє, – пояснює мені Ширко. І продовжує: «Найжахливіший ворог не зовнішній, а внутрішній. Це я про тих, хто наживається на війні, продає зброю, спорядження, солярку. Чому у війську не служать діти політиків? Так, як принци Великобританії, Вільям і Гарі Уельські, які воювали у «гарячих точках», в Іраку та Афганістані (служба в армії є традиційною для членів британської королівської сім’ї – авт.).

– Чому б не створити батальйон «Верховна Рада», чи «Прокуратура», чи «СБУ»? – гнівається волонтер, донька якого днями прийме присягу курсантки Київського військового інституту телекомунікації та інформатизації.

Волонтери з Володимиреччини та Кузнецовська в зоні АТО
 

Безперечно, в Україні сьогодні є над чим задуматись, є від чого ридати. Але є і про що мріяти й заради чого діяти – задля Перемоги. Перемоги, яку навіть у глибокому тилу наближають такі сильні духом люди, як Петро Ширко і його побратими з минулої та теперішньої вітчизняних воєн.

 

Світлана ФЕДОНЮК.

Фото з особистого архіву Петра Ширка.

 

Коментарі   

 
+4 # SoloUkraine 29.08.2014, 15:04
Молодці!Просто нема слів, лише велика гордість за таких людей!


"...– Чому б не створити батальйон «Верховна Рада», чи «Прокуратура», чи «СБУ»?...." - «Найжахливіший ворог не зовнішній, а внутрішній. Це я про тих, хто наживається на війні, продає зброю, спорядження, солярку."
Ви самі задали питання і самі дали на нього відповідь.Прикр о,але в крові політиків, прокуратури лише жажда грошей - великих грошей і єдине що вони добре вміють робити це красти і брати хабарі.
Відповісти
 
 
+2 # Гість 01.09.2014, 07:49
Не міряй всіх по собі.
Відповісти
 
 
0 # SoloUkraine 01.09.2014, 21:18
Міряю лише по фактах і статистиці не більше!!!
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 44 гостей на сайті