Хто вкрав у рафалівчан знаменитого дуба?

( 0 Votes )

У селищі Рафалівка по вулиці Слов’янській ріс відомий на всю округу 300-літній дуб. Рафалівчани зберегли його у воєнні роки. Не дали його  зрізати у час відбудови, коли Рафалівка була  райцентром. Здравствував цей велетень і в час незалежної України (у 90-ті, найважчі роки безгрошів’я, коли з Антонівки приїхав бізнесмен-грузин і за дозволом з Києва скуповував на Володимиреччині дуби, працівники газодільниці під керівництвом Леоніда Прокопчука  врятували велетня разом з багатьма іншими деревами).

Та хтось у Рафалівці, даруйте на слові, на дубах помішаний. Це можна констатувати, бо селищна рада виділила під житлове будівництво кілька ділянок з… живими  дорослими дубами мало не в центрі селища.

Коли встигли у Рафалівці змінити схему поділу земель і за яких обставин частина лісового фонду  опинилась у житловому масиві, не скажемо. Це компетенція правоохоронних органів. Хоча, довелося чути, високопоставленим особам, «слугам» народу, теж виділено ділянку під забудову з живими дубами. А ще одна така ж земельна ділянка продана, кажуть, за тисячі доларів. Хитріші приватизували ці ділянки з дубами, загородились – і доступу до того  лісу люди вже не мають.

Але боротьба продовжується. Селищна громада захищала дубник кілька років тому від ласих отримати жадану цінну деревину. Тепер же тактика винищення дубів змінилася. Їх вирізують… по одному. І формулювання знайшли таке, що комар носа не підточить: сухостій!

До Рафліавської селищної ради було надіслано заяву від сімї Шуриберків (за твердженням селищної ради, таких сімей – чотири) з проханням зрізати дуба. Саме дерево знаходилося по вулиці Слов’янській, навпроти фірми «Юлія» біля нового цвинтаря. Селищна рада разом зі створеною нею ж комісією дали добро умертвити дуба. Не міг той нещасний кричати. Не міг й оборонятися. Єдине, що побачили різники, – це його сльози на живому міцному зрізі. Потім цього дуба забрав Шуриберко. Порізав на дрова. І постає питання: «Куди, і в якій кількості пішли кошти за зрізане дерево?».

І ще: відповідальність жодним чином не знімається і з тих, хто байдуже споглядав за цією різнею, бо живе за принципом «моя хата скраю». Тільки діти просили у дорослих залишити дерево, під яким їм так гарно гралося. Але їх не почули і не зрозуміли. Коли таких любителів лісової краси побільшає і їх підтримуватиме влада, повірте, в Рафалівці не стане не тільки дубів, але й снігу взимку.

Були  важкі часи – і дуб вистояв. Сьогодні є що їсти і пити, але комусь все одно чогось не вистачає – погубили дуба. Нам діди і батьки залишили прекрасну діброву довкіл Рафалівки, а що залишимо своїм дітям і внукам ми? Пеньки?

Тож задумаймося, люди, якщо ми – люди!     

Тетяна САВЕНКО.

фото з мережі internet

 

У вас недостатньо прав для коментування.