Торік лише за березень з настанням теплої погоди на території Володимирецького району внаслідок випалювання сухої трави виникло 6 пожеж. Внаслідок пожеж пошкоджено, або знищено 2 житлових будинки та 6 господарських будівель. Збитків завдано на сотні тисяч гривень. Цього року у зв’язку з тим, що потепління тільки наступає, подібних пожеж ще не зафіксовано. Але температура повітря невпинно піднімається, підвищується й вірогідність виникнення пожеж через випалювання сухої трави.
Як свідчить статистика, останніми роками спалювання сухої трави, інших рослинних залишків та побутового сміття на території району перетворилося на справжнє екологічне лихо. Не зважаючи на перестороги рятувальників МНС, селяни продовжують у такий спосіб звільняти земельні паї від усілякого непотребу, тим самим отруюючи повітря десятками найрізноманітніших хімічних сполук. Вони накопичуються в організмі тих же підпалювачів, їхніх близьких та дітей, провокуючи загострення як хронічних хвороб, так і виникнення нових – у тому числі й онкологічних – захворювань.
Дивує і такий факт: якщо на сотню мешканців знайдеться одна нерозсудлива людина, яка кине на поле із сухою травою сірник, то з решти 99-ти жодна людина не пригасить полум’я, що розгорається. Всі байдуже споглядатимуть оповиті димом обрії, вдихаючи отруйне повітря. На сполох заб’ють лише тоді, коли вогонь загрожуватиме знищенням матеріальних об’єктів – сараїв, житлових будинків тощо.
Основним аргументом «випалювачів» є думка, що очищення вогнем сприяє підвищенню родючості ґрунтів. Насправді все відбувається із точністю до навпаки: висока температура при горінні знищує всю мікрофлору, що утворюється у верхньому шарі ґрунту. Гинуть не тільки мікроорганізми, але й знищуються гнізда птахів, різні види тварин, плазунів тощо. А це аж ніяк не сприяє утриманню належного балансу екосистеми. У якості ж добрива, яке покращує кислотність ґрунтів, нерідко дійсно радять використовувати попіл або золу. Але ж мається на увазі принесений попіл, а не утворений безпосередньо на місці у такий варварський спосіб.
Не зупиняє «випалювачів» і наявність посеред сухої трави трансформаторних підстанцій, що забезпечують електрикою населенні пункти. Підносячи сірник до сухої трави, чомусь ніхто не переймається загрозою перекидання вогню на лісопосадку чи загоряння торфу (який, до речі, погасити дуже і дуже складно).
Також треба враховувати, що рятувальні підрозділи змушені витрачати значні матеріальні кошти, долаючи десятки кілометрів для ліквідації невеличкого займання сухої трави у віддалених населених пунктах. І річ не тільки у сотнях літрів пального, що витрачають великогабаритні пожежні ЗІЛи. У той час, коли пожежно-рятувальні розрахунки змушені гасити суху траву у полі, пожежа може спалахнути і в житловому будинку на іншому кінці району, і на об’єкті із масовим перебуванням людей. В такому разі ціною випаленого поля може стати навіть не одне людське життя.
Спалюючи суху траву, більшість громадян навіть не усвідомлюють, що чинять протизаконно. Частина перша статті 77 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за самовільне спалювання рослинності або її залишків, опалого листя у парках, скверах, інших зелених насадженнях без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу. У цьому випадку приватним особам доведеться сплатити штраф від 170 до 340, а посадовцям – від 850 до 1190 гривень. У разі, коли пожежею було завдано збитки більш, ніж на 165 тис. грн., або ж це призвело до загибелі людини – порушується кримінальна справа, а винні несуть відповідальність згідно чинного законодавства. Не менша відповідальність наступає і в тому разі, якщо пожежа виникла або ж поширилась на лісовий масив.
Шановні громадяни! Ніколи не забувайте про правила пожежної безпеки. Попередити вогонь простіше, аніж приборкати велику територію, охоплену червоною стихією. Давайте пам’ятати, що природа потребує нашого захисту і бережливого ставлення до неї!
Андрій Муравинець,
заступник начальника ДПРЧ-16.
< Попередня | Наступна > |
---|