День визволення України від фашистських загарбників – це свято, яке відзначається в Україні щорічно в день повного витіснення угорських та німецьких військ із найзахіднішого регіону теперішньої України – Закарпаття. Це сталося 28 жовтня 1944 року в результаті здійснення радянськими з'єднаннями Четвертого та Першого Українських фронтів Східно-Карпатської наступальної операції. Так розповідає про це свято інтернет-енциклопедія.
Відбулися урочистості і в нашому районі. Зокрема у Володимирці зранку у цей день відбулося покладання квітів та вінків до пам’ятника Матері-Вітчизні за участі керівництва району та громадськості.
А по обіді представники органів місцевого самоврядування відвідали усіх ветеранів Великої Вітчизняної війни, фронтовиків, партизанів, інвалідів війни та інших учасників війни із квітами і скромними подарунками. Їх так мало зосталося в живих, і з кожним роком рідіє стрій тих, хто захищав нас від фашистської чуми. Часто немічні і хворі, сивочолі ветерани вдячні нащадкам, які не забувають про ратний подвиг своїх дідів і батьків.
Не забули привітати і фронтовика, інваліда війни другої групи Василя Івановича Палія, який проживає у Володимирці. В гостях у 87-річного ветерана побували голова Володимирецької райдержадміністрації Володимир Ткачук та голова районної ветеранської організації Іларіон Дяк. Вони подарували старому солдату червоні гвоздики та теплий подарунок, розпитали його про здоров’я і поговорили про життя. А воно непросто складалося.
Народився Василь Палій на Полтавщині. Якраз закінчив семирічку, як чорною хмарою нагрянула війна. Два роки окупації довелося пережити родині Паліїв. А коли хлопцеві виповнилося 18 років, його забрали в Армію. То був останній воєнний призов 1945 року, а служити довелося аж 7 років…
Василь Палій потрапив у військово-морські сили Тихоокеанського флоту, який згодом відправили воювати з японськими імперіалістами (війна з Японією, оголошена 8 серпня 1945 року, закінчилася перемогою над нею 2 вересня 1945 року) та звільняти Корею. (Збройний конфлікт між Корейською Народно-Демократичною Республікою та Південною Кореєю, що утворилися наприкінці 1940 років внаслідок розподілу на соціалістичний та капіталістичний табори, тривав з 25 червня 1950 року до 27 липня 1953 р. А в складі Комуністичних збройних сил діяли солдати Корейської Народної Армії, добровольці Народно-Визвольної Армії Китаю та Військово-повітряні сили Радянського Союзу).
За роки служби Василя Івановича було нагороджено державною медаллю «За перемогу над Японією», срібним військовим орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, а також іншими ювілейними нагородами.
Повернувшись з військової служби, юнак застав розруху та відсутність роботи. Тож з часом пристав на пропозицію брата, який працював на Рівненщині, і переїхав до нього.
Спочатку трудився в МТС у Висоцьку, а згодом осів на Володимиреччині. Тут одружився, тут народилося двоє діток: син і дочка. Тут і доживає віку ветеран, із сином Юрієм (дружина померла 14 років тому). Має Василь Іванович 4 внуки і 2 правнуки.
На життя не ремствує (є і хліб, і до хліба), та хвороби вже тягнуть донизу (вік, до якого дай, Боже, кожному дожити!). На одне бідкається ветеран: чомусь не дають ліків по чорнобильських рецептах, хоча лікарі їх справно виписують.
Тож голова РДА Володимир Ткачук пообіцяв всіляке сприяння інваліду-фронтовику і запросив особисто звертатися за допомогою, в тому числі й медичною. А голова ветеранів району Іларіон Дяк пообіцяв за кошти організації передплатити два видання.
Недовга гостина закінчилася побажаннями добра та здоров’я ветерану. А він щиро дякував за увагу, проводжаючи гостей…
Михайло Науменко
Фото автора
< Попередня | Наступна > |
---|