12 травня – всесвітній день медичної сестри. З нагоди свята хочу привітати всіх медсестричок Володимиреччини. Побажати натхнення, здобутків на нелегкій професійній стежині, здоров’я та фінансової стабільності.
Окреме привітання хочу надіслати Раді старших медичних сестер КЗ «Володимирецька ЦРЛ» і заодно розповісти про нашу колегу, старшу медсестру стоматологічного відділення Раїсу Степанівну Дяк.
Вона – взірець справжньої медсестри, дружини, матері, бабусі, колеги.
Після закінчення Костопільського медичного училища Раїса Степанівна ось уже 44 роки працює старшою медсестрою, надійним помічником в завідувача Сергія Івановича Будника.
Як і в житті, так і на роботі всіляке було. І перші кроки на посаді, коли багато чого залежало від організаторських здібностей, щоб у тебе повірили; і недоспані ночі, коли були маленькі донечки; і різні ревізії-перевірки-акредитації… Але завжди о 8 годині ранку, як там би не було, Раїса Степанівна – на роботі. Усміхнена, привітна, обов’язково в медичній шапочці, готова допомогти словом, порадою, ділом.
І я, тільки ставши на цю стежку старшинства, неодноразово прибігала за допомогою, то як вимогу написати, то як звіт зробити. І завжди для мене знаходила час, ніколи не відмовила або ж не знала відповіді.
А ще, може, й Раїса Степанівна у свій час вплинула на мій вибір професії. Адже в пам’яті момент, коли я захворіла і треба було робити уколи. Справжньою магією для мене були всі кроки по збиранню шприца, набору ліків. І зовсім-зовсім не було лячно чи боляче, адже ін’єкції робила тьотя Рая.
Отож напередодні свята хочу привітати вас, Раїсо Степанівно, з професійним святом та побажати добра, поваги, любові, здоров’я і довгих літ життя!
В халаті білім, як сніжок на полі,
Мов блискіт лебединого пера,
Вітаючись привітно надовкола,
Іде по коридору медсестра.
В очах легенький спалах остороги,
В руках умілих – все до ладу тут.
Десь там, в палаті, за сумним порогом
Від неї конче допомоги ждуть.
Сестричко мила, тут, у коридорі
Покинь жалі, як важко б не було!
Нехай надію людям, вбитих горем,
Несе твоє розвернене чоло.
Догадуюсь, що маєш власні муки,
Але їх міцно затисни в руках.
На тебе жде чиясь німа розпука
У стомлених безсоннями очах.
Тому нехай зникає чи маліє
У хворих біль, лишень зайдеш до них.
Життя, медсестро, – це висока мрія,
І боротьба на вигинах крутих.
...В халаті чистім, як погожа днина,
Струнка, статечна, ніжна, осяйна
Зайшла в палату медсестра!
А разом з нею – радість і весна.
(Вірш з Інтернету, автор невідомий).
З повагою Лариса Сарницька,
старша акушерка КЗ «Володимирецька ЦРЛ»
< Попередня | Наступна > |
---|