HomeНовиниУ ВарашіКузнецовські хористи з успіхом виступили в Києві

Кузнецовські хористи з успіхом виступили в Києві

( 0 Votes )

 До золотавої барви київської осені цьогоріч вплелося прекрасне багатоголосся VII Всеукраїнського фестивалю-конкурсу колективів народного хорового співу ім. Порфирія Демуцького, який проходив 1-2 листопада.

Вперше у своїй недовгій біографії наш колектив – народний хор центру дозвілля м. Кузнецовська – зважився на творчі змагання такого високого рівня

. Адже засновники і головні організатори – Національна всеукраїнська музична спілка і Хорове товариство ім. М.Леонтовича та співорганізатор в особі Міністерства культури і мистецтв України започаткували цей фестиваль-конкурс з високою метою: збереження і популяризації традиційної народної пісенної творчості, унікальних взірців гуртового співу, широкого показу великих художніх багатств народної хорової поліфонії і виконавських стилів.

Заразом вшановується й ім’я Порфирія Даниловича Демуцького – фольклориста, хорового диригента і громадського діяча, славетного митця – патріота української пісні, який відіграв значну роль у розвитку української музичної культури. У фестивалі-конкурсі беруть участь аматорські хорові колективи та вокальні ансамблі різних регіонів України. Періодичність його проведення – раз на три роки.

Очевидно, що ми мусили відповідати таким високим вимогам. Робота була клопітка і виснажлива. Насамперед, працювали на підбором конкурсної програми. Вона вийшла дуже самобутня. На основі місцевого фольклорного матеріалу виконували «В госточки прийшли співаночки» в обробці Ф. Гощука; два його твори з інструментальним супроводом у співавторстві з поетами Г.Цариком «Ой, кохалась вербиченька з вітром» та П. Рачком «Повертаюсь до тебе, Україно». З пісенної спадщини П. Демуцького для обов’язкового конкурсного виконання без музичного супроводу обрали «Звідки вітер повіє» та «Цвіла, цвіла калинонька», з місцевого фольклору – «Не сіяла, не орала», а також в обробці Ф.Гощука «Калина зелена». Тобто із семи конкурсних творів чотири мали звучати a capella. Це висока планка і серйозні вимоги.

Важко словами описати творчу «кухню»: виснажливі щоденні репетиції пізньої пори по закінченню робочого дня; копітку і напружену працю над тим, щоб творчий задум художнього керівника і наші аматорські потуги в кінцевому результаті вилились у чистий унісон, гармонійний багатоголосий ансамбль, потрібне темброве забарвлення і художній образ, відповідний змісту кожного виконуваного твору. Були нерви і роздратування, сплески крихкої довершеності і наступні провалля невиразності і фальшування. І праця, праця, іще раз праця над чистотою інтонування і художнім змістом…

Позаду лишились організаційні клопоти, недоспана ніч, близько чотирьохсот кілометрів дороги. І ось ми в Києві на бульварі Т.Г.Шевченка, 52, у Будинку національних творчих колективів України. З афіші довідуємось, що VII конкурс імені П.Демуцького присвячений 70-ій річниці від дня заснування Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г.Г.Верьовки, і конкурсна програма проходитиме в концертній залі цього колективу.

Склад журі приголомшує. Очолює його А.Т. Авдієвський – генеральний директор, художній керівник Національного заслуженого академічного українського хору імені Г.Г. Верьовки. Разом із ним оцінюють конкурсантів П.О. Андрійчук– художній керівник Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Дарничанка», професор Київського національного університету культури і мистецтв; В.І. Рожок – ректор Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського; Д.В. Радик – декан вокального і диригентського факультетів Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського; Є.Г. Савчук – генеральний директор, художній керівник Національної заслуженої академічної капели України «Думка»; В.І. Степурко – композитор, доцент кафедри музикології Національної академії; О.Є. Штукар – диригент-хормейстер Народного художнього колективу – дитячого хору «Щедрик».

Кузнецовські хористи з успіхом виступили в Києві
 

Наш вихід на кін о 15.00 год. Лише двох корифеїв – хору імені Г.Г.Верьовки і капели «Думка» цих двох еталонів українського хорового виконавства достатньо, щоб викликати сум’яття у найдосвідченіших співаків. А які ж ми?.. Втім, у паніку впадати ніколи. Коротка репетиція, одягання сценічних строїв і швидкий «мейкап» тремтячими руками…

Переконуємось, що підйом о четвертій ранку і мінімальний сніданок на зовнішньому вигляді суттєво не позначилися, а пречудова акустика репетиційної зали капели «Думка», аура високого мистецтва Будинку національних творчих колективів вкупі з талантом і диригентською майстерністю нашого художнього керівника Федора Васильовича Гощука запалили в душах творчий вогонь, змусили заворушитись незворушне і зазвучати всі струни серця. Ми налаштувались на змагання.

Словами важко описати ту напругу емоцій, хвилювання за себе, за товариша по партії (звісно ж, хоровій!), за солістів під час виконання конкурсної програми. Все, що зараз прозвучить (чисто чи не дуже, гармонійно чи так собі), піде у вічність. Можливо, хтось виконає наші номери (навіть не раз), але то вже буде інакша пісня. У цьому й полягає сенс живого, як тепер прийнято говорити, виконання…

Наші голоси зливаються, огортають голоси солістів, летять до високості і звідти спадають долу, до глядачів, до високоповажного журі. Когось подивували запальні «В госточки прийшли співаночки». «Не сіяла не орала» з чистого струмка поліського фольклору у виконанні Людмили і Наталії Точинських, Оксани Шарко, Олени Зосімчук, Ніни Шкабури, Віри Обруснік та Людмили Руднічок зацікавлений глядач «писав» на телефон. Акапельні пісні зі спадщини П.Демуцького та наша «фірмова» «Ой, кохалась вербиченька з вітром» (солістки Мирослава Воробей та Олена Зосімчук) викликали бурxливі оплески і вигуки «браво». А «Повертаюсь до тебе, Україно» (соліст Тарас Гощук) стала гідним завершенням виступу.

Тепер можна перевести подих і послухати конкурентів. А вони гідні пошанування: хор училища культури з Херсона, народний аматорський хор «Калина» з села Соколівське Кіровоградської області, хор «Суцвіття» Кривоозерського аграрного ліцею Миколаївської області, народний аматорський хоровий колектив Борщівської центральної районної лікарні Тернопільської області, хорові гурти з Київщини,міста Києва та Чернівеччини. Програми у всіх серйозні, виконання – на високому рівні. Душа радіє від цього свята народної пісні.

Як тут не погодитись із А.Т. Авдієвським, котрий, відкриваючи церемонію нагородження учасників конкурсу, назвав це дійство «святом нашої душі, святом української традиційної культури, українського мистецтва»? А ректор Національної академії ім. П.І. Чайковського В. Рожок дуже цікаво висловися про унісон у тому сенсі, що чистий унісон заспівати складніше, ніж багатоголосся, і що унісон – це явище не тільки мистецьке, це явище соціальне і політичне. Важливо досягнути унісону в суспільстві.

…Переможців нагороджено. Диплом другого ступеня народному аматорському хору центру дозвілля м. Кузнецовська вручає А.Т.Авдієвський. Звучить заключний акорд свята – гала-концерт переможців, програму якого уклало високе журі. Нам випала честь, на відміну від інших учасників, виконати аж три твори: два – зі спадщини П.Демуцького і третій – пісню «Калина зелена» в обробці Ф.Гощука (солістка В.Обруснік). Наш заключний вихід на кін тоне в оваціях «браво!». Це оцінка публіки – і вона найвища.

Піднесений настрій не полишає нас всю дорогу до Кузнецовська. Не вщухає обмін враженнями від побаченого і почутого, не змовкає українська пісня: то весела і бадьора, то лірична і щемлива.

І лише тепер, озирнувшись у дні, що передували конкурсу, можна повною мірою оцінити колосальні зусилля, докладені багатьма людьми задля успіху цієї справи. Насамперед творчі: талант, готовність до самопожертви і копіткої праці учасників хору і оркестрового супроводу, помножені на талант і майстерність художнього керівника Федора Васильовича Гощука. А підтримка керівників відділів та очільників міського самоврядування забезпечили  матеріальну складову цього  задуму.

Ми змогли поїхати на конкурс і гідним чином заявити на національному рівні, що в місті Кузнецовську шанують, підтримують і розвивають українські традиції, українську пісню, українське мистецтво.

Мирослава Воробей

 

У вас недостатньо прав для коментування.