HomeНовиниУ ВарашіКузнецовські волонтери відвідали сиротинці на Донбасі (+фото)

Кузнецовські волонтери відвідали сиротинці на Донбасі (+фото)

( 0 Votes )

Ми горді за своїх земляків, які воюють на Сході. Тож і допомагаємо чим можемо: грошима, продуктами та іншими необхідними речами. Адже захищати Україну – наша спільна справа, наше найперше завдання. Нині потрібна не лише матеріальна допомога для військовослужбовців, а й моральна підтримка патріотичного духу.

З ініціативи волонтерів міста делегація у складі депутатів міської ради Н. Хвалько, Й. Шарко, Н. Волощук, в.о. міського голови І. Куца, О. Дуб, Л. Жупанюк та учасників народного аматорського хору «Передзвін» міста Кузнецовська вирушили з концертною програмою до добровольчого батальйону «Горинь», що в даний час дислокується в Краматорську, а також провідати наших рідних спецпризначенців.

 Попередньо завантажившись необхідними речами воїнам-захисникам, мікроавтобус вирушив у далеку путь. Небайдужі жителі Кузнецовська назбирали і закупили дуже багато речей не лише для військових, а й для дітей-сиріт, що ними опікуються дитячі будинки «Антошка» та «Гайок» у місті Краматорську. Скільки було солодощів, новорічних подарунків, продуктів харчування, одягу, взуття, іграшок, побутової техніки та інших речей… Варто відмітити, що діяльність громадського формування в плані волонтерства чітко відпрацьована. Є прямий звязок з військовослужбовцями. Приймають в першу чергу найнеобхідніше, і передають на місце дислокації.

 Завдяки волонтерам все було розфасовано як слід, упаковано і підписано, що, кому та куди саме. Підтримка дитячих будинків була домінуючою у поїздці на Схід.

 І ось 21 грудня о 13 годині повністю завантажений автобус вирушив з в.о. міського голови Ігорем Куцом, начальником управління освіти Ніною Хвалько, головою комісії з питань освіти, культури та духовності Йосипом Шарком, завідуючою ДНЗ №5 Людмилою Жупанюк, старшою волонтеркою Ольгою Дуб, учасниками хору «Передзвін» до Свято-Михайлівського храму на молитву за подорожуючих. З Божим благословенням простелилася далека дорога на Схід.

 Непомітно сплинув час, поки добирались до Словянська. Завмирали серця від побаченого, тривожили серця блокпости, хоч до нас, волонтерів, ставились із розумінням. Звичайно, питали звідки і куди їдемо в які пункти призначення, з якою метою і що веземо. По автомагістралях помітно, де пересувалась раніше важка техніка. Бачили і зруйнований міст, і будинки, які попали під вибухову хвилю.

 На душі була якась тривога, хоч і зустрічало нас веселе сонечко на землях Сходу. У місті життя вирує своєю чергою – діти поспішають до школи, меншеньких батьки ведуть до дитсадків, самі поспішають на роботу. Населені пункти не засмічені, прибрані, відчувається мир і спокій.


 Невдовзі дістались до дитячого будинку «Антошка», що в Краматорську. Працівники закладу зустріли нас привітно. Радості не було меж у господарів, які отримали велику кількість новорічних подарунків, гостинців, продуктів харчування та іншої гуманітарної допомоги.

 Поки учасники хору перевдягалися в сценічні костюми, невеличка музична зала була вщент заповнена. Тут зібралися всі працівники закладу разом зі своїми вихованцями, маленькими підопічними. Це дітки-сироти, від народження і до чотирьох років, з обмеженими фізичними можливостями. Глядачі з великою приємністю прийняли новорічні та різдвяні вітання від гостей.

Отець Йосип в доступній формі розповів присутнім про свято Миколая та Нового року. Діткам роздали пакуночки цукерків. Керівництву закладу вручили ікону Миколи Чудотворця, щоб він оберігав їхній заклад від лиха, щоб їм більше не доводилось евакуюватись разом з малесенькими дітками. Щирі і зворушливі лунали слова вдячності від головного лікаря Анатолія Олексійовича Раманова, а кожен хотів особисто подякувати хористам і волонтерам за візит до «Антошки».

 Щеміло серце, коли дітки, побачивши гостей, тягнулися на руки і, дивлячись в очі, запитували, чи ти мій тато, чи ти моя мама, чи ти приїхав по мене. Дітки вже звикли, що кожен раз когось забирають назавжди. А всиновлюють, говорив Анатолій Олексійович, часто і багато діток. Найпершими дітки потягнулися до отця Йосипа. Зі сльозами на очах він погойдував та підкидав на руках маленьких дитинчат, а вони, відчуваючи невдавану доброту і ласку, тягнулися до нього як до рідного.

 Оглянувши затишні приміщення дитбудинку, хочеться відмітити, що тут панує доброта, душі вихователів наповнені ласкою і любов’ю, а очі сяють щирістю. Це було відчутно, коли ми відвідали капличку на території закладу. Там і відбулася наша спільна вранішня молитва, яку очолив отець Йосип. Гостинно зустріли нас, приїжджих, зігріли не тільки чаєм та кавою, а й теплом своїх сердець.

 Дійсно, кажуть, що все залежить від керівника. Тут у хорошій опіці весь колектив, а особливо – дітки, яким не вистачає лише рідних батьків. Бо піклувальники всі чудові. До болю в серці ми сприйняли вірш, написаний керівником закладу про дитячу сирітську долю, який він зачитав зі своєї книги. Наостанок учасники хору виконали твір «Творім добро». Поділилась талантом чудового співу і заступник головного лікаря закладу, виконуючи романс.

 Час швидко пробіг, і ми збиралися до іншого дитбудинку. Проводжаючи нас, керуючий закладом побажав благополучної дороги і виділив провідника, щоб ми не блукали.

 І ось ми завітали до другого дошкільного дитячого будинку «Гайок». В цьому закладі дітки старші за віком – від пяти років. Зустріла нас привітна директорка, яка віддала майже все своє життя і здоровя цьому закладу. Тут дійсно затишні, комфортні приймальні, групові ігрові та спальні кімнати, кабінети для персоналу, розважальні та реабілітаційні кімнати для діток.

 В музичну залу, в якій вже пишалася новорічна красуня, швиденько зібрався персонал та дітки, щоб поспілкуватись з нами і почути слова привітань у пісенній і віршованій формі. А які в цьому закладі талановиті діти! Вони спочатку нам самі майстерно продекламували вірші, потім прослухали наші колядки і привітання. Далі всі разом співали, танцювали, оглядали заклад.

Частинку своєї любові і тепла, ласки та ніжності ми старались віддати і цим діткам. Вони активно з нами знайомились і запитували, бачучи нас в українських костюмах: «А ти укаїнка, ци ні?». Довіряли нам навіть свої маленькі секрети… Директор Раїса Іванівна Мусієнко щиро дякувала за привітання та подарунки. На згадку про наші відвідини і тут залишили ікону Миколи Чудотворця. Поспілкувались і з львів’янами та вінничанами, які працюють в цьому закладі.

 Прощаючись, наш колектив вирушив виконати ще одну благородну благодійну місію. Ми горді за наших хлопців, що служать в добровільному батальйоні «Горинь». Приємно було побачити своїх земляків, поспілкуватися з ними. І всі хлопці наче свої, наче рідні. Вони ж на захисті нашої Батьківщини, нашої славної України.

 Скуштували і солдатської їжі, яку приготували нам солдати. Вони запевнили, що це завдяки людській підтримці та небайдужості добровольці мають все і надіються на швидку перемогу. Ми переконались, що солдати справді чекають на подарунки, листи, малюнки від дітей.

Хоч краєчком ока хотілося побачити солдатське життя, та пора було готуватися до концертної програми. Швидко наповнилась уціліла зала аеропорту глядачами, навіть заставили вибиті вікна пінопластом, щоб було затишніше.

 В.о.міського голови Ігор Куц щиро подякував хлопцям-воїнам за те, що вони своєю присутністю на Сході гарантують нам мирне життя.

Далі пролунали пісні на патріотичну тематику у виконанні народного аматорського хору «Передзвін». Вчитель із ЗОШ №4 Віктор Міцюк зачитав вірш до вояків, який написала учениця 6-Б Юля Федорук. Вірш від бабусі Каті керівник хору Галина Лобко. Власний вірш присвятила захисникам Вітчизни учасниця хору Тетяна Самойлова. Напоїли чарівним напоєм кохання – пісенними творами на ліричну тематику дует та квартет хору «Передзвін». І повернули, хоч на мить, військовослужбовців до коханих дівчат, дружин, дітей та найдорожчих матерів, які всі молять Всевишнього за їх повернення додому з перемогою. Насамкінець, як зазвичай у кожному виступі «Передзвону», звучали «Многії літа». Ну і, звичайно, фото на згадку.

 Коли ми залишали територію аеропорту, солдати та командування щиро дякували за піднесений їм патріотичний дух пісенним репертуаром. Просили передати велику вдячність всім небайдужим, що їх підтримують, що про них пам’ятають. Запевняли, що повернуться додому лише з перемогою, адже кожен має високий бойовий дух.

 Прощаючись із хлопцями, вирушили до Святогорська в монастир. Там розміщений центр Червоного Хреста по допомозі для біженців, переселенців. Багато гуманітарної допомоги було передано волонтерами Кузнецовська і в цей заклад. З Божим благословенням було виконано всі заплановані миротворчі місії.

 Вирушали у зворотну дорогу із сумом, в очах стояло побачене і почуте. Везли назад грамоти та подяки за підтримку. Разом з нами їхало пятеро військовослужбовців з міста Сарни у недовготривалу відпустку. Цікаво було спілкуватися з ними неблизькою дорогою додому.

Хочеться відмітити те, що неабияка заслуга в організації поїздки начальника управління освіти Ніни Хвалько, депутата міської ради Надії Волощук, завідувача ДНЗ №5 Людмили Жупанюк, старшої волонтерки Ольги Дуб та багатьох інших. Тож нехай Господь Бог благословить сторицею за їхні благі справи.


 

Велика вдячність за посильну допомогу в організації поїздки релігійній громаді помісної церкви ХВЄ м. Кузнецовська (старший пресвітер Г. Гейко), ТзОВ «Скорпіо Лімітед» (генеральний директор Л. Назарчук), ТзОВ «Алатир» (директор І. Кудрявцева), ТзОВ фірма «Імбекс» (генеральний директор А. Жуковський), ФОП В. Червоній, ФОП Р. Наумчуку, ФОП А. Ігнатюку, ФОП Г.Луцишиній, ФОП О. Журбі, ФОП Є. Павлишину, ФОП І. Чміль, ФОП В.Жданюк, ФОП А. Бортніку, СФЗ ВПРАЕС, навчальним закладам управління освіти міста, Свято-Михайлівській церкві УПЦКП, трудовому колективу магазину «VICOTEС», колективу виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, релігійній громаді «Світло зорі», ВАТ Кузнецовський хлібзавод в особі директора О. Ордината, голові Рівненської обласної організації ВО «Батьківщина», депутату VI скликання Верховної ради М. Кучеруку, всім небайдужим громадянам міста, окрема подяка волонтерам від Кузнецовської м.п.о. ВО «Батьківщина».

Приємно було виконувати миротворчу подорож з водіями Віталієм та Віктором ПП Людмили Качинської (смт Володимирець).

 Будьмо щирими і милосердними. Відгукнімося всі, хто небайдужий. Досягнемо перемоги з надійною підтримкою з тилу. Творім добро, поки є час, поки серця ще б’ються в нас. Наші вклади та справи, може, і незначні, але вони іноді стають найважливішими, збережуть не одне життя, полікують зранену душу захисника, зігріють теплим словом, нададуть підтримку і надію на завтрашнє світле та мирне майбутнє.

Тетяна Самойлова (Стахнюк). 

 

У вас недостатньо прав для коментування.