Авторизація

HomeНовиниУ ВарашіАнтон Бірук: світова перемога – не привід зупинятись

Антон Бірук: світова перемога – не привід зупинятись

( 0 Votes )

Минулим тижнем Україною, зокрема і нашим поліським краєм, прокотилася гучна новина: наш земляк став чемпіоном світу з пауерліфтингу (у своїй ваговій категорії 93 кг).

Таким важким у прямому сенсі слова називають той вид спорту, у якому підіймають штангу.

Змагання відбувалися у Калгарі (Канада). 18-річний чемпіон присів на золото із вагою 260 кг, що стало ще й рекордом для українських юнаків, також він подолав 152,5 кг у жимі та 270 кг у тязі.

Поспілкуватись з молодим спортсменом виявилось не так і легко. Не тому що хлопчина зазнався і уникає папараці. Причина більш звична, як і в простих смертних: сесія.

Щойно повернувшись з Канади, він одразу поїхав на іспит, відпочивати ніколи. До речі, навчається чемпіон у Львівському політехнічному університеті на кафедрі автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій та ще й на бюджетній формі навчання!

Отож, знайомтесь: Антон Бірук, народився у Вараші в родині пожежника і вчительки. З 13-ти років почав брати участь в обласних і всеукраїнських змаганнях, пізніше вийшов на міжнародний рівень, завдяки різного роду чемпіонатам відвідав вже Данію, Німеччину, Польщу, Білорусь, Канаду.

– Сам не знаю, як так сталось, що я почав цікавитись спортом, – зізнається мій співбесідник. – У нашій сім’ї атлетикою, та ще й важкою, ніхто не займався. Але вже підлітком облюбував вуличні тренажери, турніки. Висів на них вечорами. Просто завжди хотілось бути сильним.

У 13 років він уперше записався до залу важкої атлетики від місцевої ДЮСШ.

– Звідти все й пішло. Першим тренером був Сергій Левчик. Він заклав в мені всі атлетичні основи, які в подальшому дозволили здобувати перемоги. З певних причин у 2014 році перейшов до Сергія Якубишина. Він майстер спорту і також багато чим мені допомагав і допомагає зараз.

Як поєднуєш спорт і навчання?

– Зі спорту рано чи пізно колись доведеться йти, а освіта завжди залишиться. Навчаюсь на стаціонарі. Якось мушу поєднувати дві паралелі свого життя. Кажу паралелі, тому що не завжди йдуть назустріч самі викладачі. Батьки підтримують, друзі та одногрупники також. Всі вболівають і завжди готові допомогти будь-чим та будь у чому.

Яка роль тренера у твоїй роботі і твоїй перемозі?

– Тренер – це база, на яку ти спираєшся. Без нього спортсмен практично ніщо. Тренер – це наставник, менеджер, агент, консультант, в ідеалі – це ще порадник і друг. Дуже радний, що з Сергієм Григоровичем наша співпраця склалась саме так. Я часто з ним раджусь у питаннях, які навіть не стосуються спорту. І знаю, що він обов’язково дасть мені дільну пораду.

Як відбуваються твої тренування сьогодні?

– Спортзал відвідую регулярно. Тренер розробляє план занять і чергування вправ. Моя задача – виконувати розроблений графік тренувань, дотримуватись режиму.

Опиши свій режим в останні тижні перед змаганням…

– До чемпіонату готувався більше півроку. А останні тижні перед змаганнями у спортсмена таки відрізняються від попередніх днів. По-перше, навантаження зменшується або зовсім відсутнє: мязи мають відпочити, відновитись. Нервова система має відпочити, для спортсмена не на останньому місці – його моральний стан. Тому тренер виступає ще й духовним наставником, контролером стресостійкості. Він завжди нас підбадьорює і слідкує, аби ми не нервували. Харчування залежить від того, чи треба скинути вагу, чи набрати. Розробляється спеціальне меню. За кілька тижнів до змагань треба забути про фаст-фуди, газовані та алкогольні напої, замінники здорового харчування. Загалом перевага надається натуральному і збалансованому здоровому харчуванню: каші, супи, замість соку – фрукти і овочі, не можна навіть компоти пити. І звичайно сам режим дуже важливий: режим сну, тренувань, харчування, відпочинку. У звичайний період життя обмежень практично нема.

Перемога на чемпіонаті в Канаді – вона для тебе була очікуваною?

– Звичайно, певні переживання були, але відсотків на 60 я був впевнений у своїй перемозі. Я в цьому виді спорту не перший рік, учасники змагань часто знають один одного, слідкують один з одним. Тому я тверезо оцінював можливості свої та своїх конкурентів – і земляків, і іноземців.

Що найбільше тобі запам’яталось закордоном?

– Так, багато де побував, і перше, що помітив – в країнах Європи і Америки все дорого, але там дбають про людей. Коли є з чим порівняти, це є великим контрастом.

Які твої плани на майбутнє?

– Роботи ще багато: зараз я майстер спорту. Є ще звання майстра спорту міжнародного класу та заслуженого майстра. Це вже найвище звання. Тому є ще куди рости. Своїми результатами на чемпіонаті я цілком задоволений. Але це не привід зупинятись.

Бажаю тобі нових звершень і досягнення нових вершин! Впевнена, твоїм успіхам й надалі радітиме вся країна!

Олена Стельмащук. Фото з архіву Антона.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 176 гостей на сайті