Сівба озимини - це як підготовка до великого свята. Стільки надій, стільки труда вкладається в кожну сотку, гектар отої поліської землі. І так хоче хліборобське серце, щоб небо і земля посприяли і віддали сторицею з посіяного. Прикро, але з кожним роком посів озимого клину стає все дорожчим і дорожчим. На село досі не кинуто жодної значимої державної підмоги. Обіцянок багато. Сільгосппродукція реалізується дуже погано: нема збуту, хоч півсвіту голодає.
А в нас кожен виживає сам по собі.
Цьогоріч, щоб посіяти озимину хліборобпм -сівачам довелося знову пройти лабіринти оформлення державних документів на оренду земельних паїв і за деякі процедури заплатити більш ніж по 300 гривень за кожен договір оренди. На свій страх і ризик ніхто не захотів із хліборобів «підпадати під готову статтю» то ж маємо те, що маємо. А саме…
Станом на 15 жовтня в нашому районі посіяно на зерно 1345 гектарів жита, плюс 107 гектарів – на зелений корм. Всі посіви склали площу озимого клину 1452 гектари або 90,2 % до прогнозованого.
В структурі посівів жито зайняло 1056 га, тритекале –175 гектарів, озима пшениця—110 га
За посіяний хліб Володимиреччина має дякувати СВК «Надія» ( Надії Примачик), «Мульчицький» (Володимир Шмига), «Колос» (Сергій Купрій), «Україна»(Петро Янченюк), «Чаква» (Олексій Губеня», «Зоря»(Валерій Войтович). Лідерами посівної кампанії йдуть ДДГ»Городецьке» (Микола Сонько) та «В.В.Агро» (Олександр Покидюк), які відповідно засіяли площі в сотні гектарів і продовжують посів озимини. Працюють механізатори, сівачі із старанням, вкладають у кожне зерно надію на хороший урожай. Бо політичні баталії швидко пройдуть, а хліба хочуть басити на столі усі й щоденно.
Г. ШТЕРН
< Попередня | Наступна > |
---|