HomeНовиниВ РайоніВерховна Рада: новий сезон

Верховна Рада: новий сезон

( 0 Votes )

АВТОРСЬКИЙ ПОГЛЯД ДМИТРА АНДРЄЄВА 


Що ж, нарешті завершилась чергова виборча кампанія. Низька явка на виборчі дільниці чітко виправдовує моє «нарешті». Люди втомилися і, очевидно, багато хто зневірився. Проте, є ще ті, хто переживає за стан речей у державі і прийшов проголосувати. Тож саме про попередні підсумки голосування ми наразі й поговоримо.  

 Що одразу кидається в очі? Феноменальний показник «Нашої України». Щось мені підказує, що навіть якби Леонід Кучма створив свою партію, то набрав би більше. Щоб там не було, українці вкотре дали свою оцінку діяльності Віктора Ющенка на посаді президента країни, не підтримавши «Нашу Україну». «Підковані» знову намагалися розіграти карту «рідної мови», але й це набридло виборцю. А бажання зіграти на «правому» полі зазнало повного краху, оскільки цю нішу впевнено зайняло ВО «Свобода». 

Ця політична сила дійсно вразила своїм показником. Мало хто очікував таких відсотків у свободівців. Багато спеціалістів взагалі ставили під сумнів їх прохід у парламент. Тепер можна сміливо говорити, що в українському політикумі врешті-решт з’явилася потужна партія правих сил, яка потроху перетягне до себе весь відповідний електорат (подібний шлях пройшли комуністи, впевнено захопивши ліве крило). Чому? Думаю, тому, що «Свобода» мала принципову й послідовну позицію. Що вигідно відрізняло її від УНП, яка намагалася шукати щастя в блокуванні з центристами. Словом, цікаво буде подивитися за протистоянням двох ідейних антиподів у Верховній Раді.

Щодо комуністів, то нічого дивного в їхньому результаті не бачу. Причини ті ж самі: принциповість та послідовність. Риторика, що вони, мовляв, і були, і зараз при владі звучить непереконливо. Очевидно, що комуністи бажають змінити систему, а для цього потрібна більшість у ВР (і бажано конституційна). Оскільки Компартія не набирає потрібних голосів, їй доводиться шукати альтернативні шляхи і для задоволення потреб свого виборця, і для власного виживання у політиці в умовах капіталістичного устрою (що природно). А наскільки комуністи вжились у цей устрій і чи став він їм до вподоби, ми зможемо переконатись тільки в одному випадку ─ коли вони знову виграють на виборах. Звучить доволі фантастично, але за нинішнього розвитку подій у державі (якщо так і не вийдемо з кризи), 10-15 відсотків через 5-10 років можуть перетворитися у значно соліднішу цифру.

До душі мені позиція й Віталія Кличка, який у своїх промовах не раз підкреслював, що не готовий зіпсувати свою репутацію заради якихось благ. Зрозуміло, що Кличко достатньо забезпечена людина, аби ні в чому собі не відмовляти. Очевидно й те, що він спокійно міг би жити за кордоном, маючи всесвітню славу. Тож нашому пересічному виборцю не зрозуміло тільки одне: навіщо людині, в якої є слава, гроші та можливість жити за кордоном, лізти у весь цей політичний бруд? Адже саме Кличко найбільше постраждав від «чорного» піару на цих виборах. Йому діставалося і від «своїх», і від «чужих». Тож перехідний прапор третьої сили «УДАР» заслужив по ділу. Але поки що не більше того. Видно, великий відсоток розчарованих не вірить, що людина, яка хоч і має практично все, йде на вибори з виключно щирим наміром зробити Україну успішною.  

До того ж, на мою думку, «УДАРу» пощастило, що він залишився в опозиції. Важко уявити, як би команда Кличка знаходила спільну мову при створенні коаліції з ВО «Батьківщина» та ВО «Свобода» в контексті збереження репутації. Знаємо, чим подібні союзи закінчувались. А так є ще два-три роки, аби остаточно сформувати образ прогресивної європейської політичної сили і її лідера та йти на наступні президентські вибори.    

Друге місце у виборчій гонці знову за головними опозиціонерами. Цього разу вони йшли під знаменами ВО «Батьківщина». Об’єднання має багато політичних елементів, але знаковим посиленням є влиття «Фронту змін» Арсенія Яценюка, який і став першим номером у списку. Втім, безумовно, велика заслуга у кінцевому результаті належить Юлії Тимошенко, яка досі є одним із найулюбленіших політиків-жінок для українців. І ув’язнення тільки посприяло підтримці її багатостраждального образу. А який конкретний внесок  в успіху на нинішніх виборах належить Яценюку, можна буде побачити на президентських виборах. Взагалі треба відзначити, скільки народу на своїх жіночих плечах Тимошенко протягнула у ВР! На виборах-2012 особливо це стосується мажоритарників… А от якість цих «вершників» уже давно відома. Чомусь серед комуністів «тушок» немає; упевнений: не буде їх і у «Свободі»; думаю, і в «УДАРі» не буде.

Утім, все йде до того, що регіоналам «тушки» не знадобляться. Впевнена перемога за списками правлячої партії – неабиякий успіх. Зрозуміло, що не все гаразд у державі, але більшість виборців повірили діючий владі, що вона на правильному шляху, а довіра дорогого коштує. Ще більш упевненою є перемога ПР на одномандатних округах. В цьому питанні взагалі не зовсім зрозуміла стратегія ВО «Батьківщина», від якого практично ніхто з біль-менш відомих політиків на персональне тестування до людей не пішов. Тож, хоч офіційних даних ми ще не маємо, думаю, регіоналам достатньо буде й частини самовисуванців, які, за зрозумілих причин, не могли йти на вибори у західних регіонах від партії влади і, в той же час, абсолютно не проти співпрацювати з нею у ВР. Тож перед президентськими виборами у ПР є можливість не тільки втримати рівень своєї підтримки, а й примножити її. Адже не потрібно витрачати час на формування команди, «коаліціаду» тощо.

Що іще привертає увагу? На закордонних виборчих дільницях ВО «Свобода» на 74 голоси обійшла «Партію Регіонів». На третьому місці з відставанням у 310 голосів від партії-лідера розмістився «УДАР». Перемога націоналістичної партії на закордонних округах дещо бентежить. Дійсно, не важко бути «свідомим» українцем живучи, скажімо, у США. От тільки чи викликає повагу така «свідомість»? Будь-яка націоналістична партія за всіма програмними канонами не може заохочувати тих, хто покидає терени своєї держави (хіба що під страхом репресій). Тож певна нелогічність чи парадоксальність таких результатів присутня. Також привернув увагу результат партії «Україна – вперед!». Яскравий приклад того, що одних грошей і відомих облич у першій п’ятірці замало для позитивного результату. 

Що ж, переходимо до підсумків. Партія Регіонів об’єктивно наразі має найкращу політичну команду. Читаючи ці рядки, спробуйте назвати десять прізвищ з «Батьківщини». Важко? Це вже не кажучи про інші партії. Тому, вважаю, успіх ПР закономірний. До того ж, слід відзначити і якість проведення виборів (що теж у компетенції правлячої партії). Кожен бажаючий міг спостерігати за виборчими дільницями під час голосування, а вже на ранок мали близько половини опрацьованих бюлетенів. Може деінде і спрацьовував пресловутий людський фактор, але в цілому не треба бути європейським спостерігачем, щоб побачити об’єктивність і прозорість виборів-2012.

Дмитро АНДРЄЄВ.

П.С. ЦВК уже опрацювала 100 відсотків бюлетенів по нашому одномандатному виборчому округу. За попередніми підрахунками, до Верховної Ради пройшов Микола Сорока. Це один із небагатьох випадків, коли від західної України нардепом стає висуванець «Партії Регіонів». Сподіваємось, свої передвиборчі обіцянки він виконуватиме. Та й краще «свій» депутат при владі, ніж в опозиції. Тож маємо усі підстави вірити, що впровадження соціальних ініціатив президента (а відтак і розбудова району) продовжиться тими ж темпами.

 

У вас недостатньо прав для коментування.