Здається, новорічно-різдвяні свята щойно почалися, як ось уже й закінчилися 19 січня. Як співається в колядці: «А той третій празник – Святе Водохреща». Хрещення Господнє – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреща.
Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Історія цього свята така. У 30-річному віці Ісус Христос в річці Йордан прийняв хрещення від Івана Хрестителя. Коли він вийшов на берег – з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Усе більше і більше людей беруть участь у водохрещенських святкуваннях. В цьому я пересвідчився особисто, побувавши на запрошення друзів на святковому богослужінні у Петро-Павлівсьому храмі в Рафалівці в ніч на 19 січня.
Опівночі почалася святкова літургія, яку вів отець Володимир, і величне приміщення храму, в якому напередодні нового року саме закінчили ремонт, потроху заповнювалося людьми. Лунали молитви за святійших патріархів, за українську державу і мир у ній, за тих, що в дорозі і тих, що несуть свою службу. І теплішало на душі від того, що хтось за нас молиться у цьому світі, а незрима небесна опіка не покидає нас навіть у найскрутнішу для нас годину. Адже Господь дає людині лише той хрест, який вона може нести. А молитва на Богоявлення має справді очищаючий духовний ефект…
Вражали піснеспіви церковного хору, яким керує матушка Надія Грицкевич. Змінювався й склад їх учасників. До слова, при храмі діє три хори, участь в яких беруть люди старшого віку, молодь і діти. Хористи з Рафалівки разом із своєю беззмінною керівничкою матушкою Надією неодноразово ставали переможцями та здобували призові місця на фестивалях духовної пісні. А без вихованців недільної церковної школи вже давно не обходиться жодне свято у селищі…
Урочисто линули псалми над сонним селищем із зовнішніх динаміків на храмі. І ця духовна музика змушувала трепетати серця усіх віруючих, а випадкових перехожих – спинитися на мить, задуматися і вслухатися…
Аж до ранку тривала велична за своїм змістом і суттю літургія. А після читання Євангелія віряни зібралися на вулиці, біля входу у храм, де й відбулося таїнство освячення води. Цей обряд супроводжувався спеціальними молитвами, і попри мороз та колючий вітер люди терпляче чекали, поки батюшка тричі опустив хрест у воду. Адже всі знають, що вода у цей день цілюща у кожній криниці, у кожній водоймі, а її позитивна енергетика заряджатиме людину цілий рік…
Йорданські купання в Олізарці
Після церковного Богослужіння весь народ традиційно направляється на йорданську купіль. Зазвичай напередодні Водохреща сільські чоловіки прорубували на водоймах у формі хреста лунки (у деяких районах того хреста ставили на лід, обливали буряковим соком, а поруч будували із льодяний престол), і вдень всі сходилися до води: омити гріхи і набратися здоров’я на весь рік. Колись попереду несли дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співав «Голос Господній...», за хором ішов священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком – народ. До річки на Водохреща йшли усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці – рушниці.
Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» Мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів. Звісно, у кожного часу свої традиції, але їх духовна основа – незмінна віками, бо основана на тисячолітній мудрості наших предків.
Відродження традиції йорданських купань цього року мені вдалося спостерігати на ставку в Олізарці. В неділю по обіді десятки машин і мікроавтобусів стояли коло знаменитого джерела у цьому маленькому сільці. Тут зібралося до сотні людей з Лозок і Кошмаків, Заболоття й Рафалівки, Володимирця і Кузнецовська на прадавній обряд освячення води та йорданську купіль.
Спочатку отець Віктор, настоятель Свято-Парсекевського храму села Лозки, разом із церковним хором прочитав відповідні молитви літургії та тричі освятив воду. А потім сам подав приклад йорданських купань, першим увійшовши і тричі занурившись у крижану, але справді цілющу воду. Незважаючи на пронизливий морозяний вітер, його приклад наслідували десятки чоловіків і жінок, серед яких були люди старшого віку і молодь, лікарі, держслужбовці, лісники…
– Сьогоднішня вода у всіх водоймах світу є справді цілющою, бо несе у собі благодать Божу, – зазначив отець Віктор. Йрданські купання проводять у Лозках не один рік. Але цього року ми вирішили провести їх на ставку в Олізарці, щоб до нас могли долучитися й жителі інших сіл – і самі не очікували такої масовості. Таке потужне відродження давніх традицій (особливо залучення до них молоді) стало можливим завдяки підтримці нашого односельчанина Юрія Прокопчука. Хай Бог благословляє його з родиною, а йорданська купіль допоможе нам всім очиститися від гріха і отримати нове духовне життя. Хай чиста свята водиця принесе кожному здоров’я духовного й тілесного, віри, надії та любові…
Після йорданських купань ніхто не захворів. А на святковій трапезі, організованій тим же Юрієм Прокопчуком, ще довго лунали урочисті й багаті по своїй величі колядки та щедрівки…
Сергій СКІБЧИК.
Фото автора.
< Попередня | Наступна > |
---|