Якось до редакції зайшов чоловік років за 60. Слово за слово, розговорилися, і вияснилось, що він нещодавно повернувся з Майдану. Випадково чи не випадково, але, на журналістську втіху, у нього при собі виявились всі докази поїздки – посвідчення учасника Майдану та фотографії буремних подій у Києві.
Звичайно, всіх цікавить розповідь самого очевидця тих подій, які ось уже кілька місяців не сходять з екранів телевізорів і перших шпальт українських та світових ЗМІ.
– Поїхав я недавно із сім’єю до Києва. Жінка з донькою мали там свої справи. А я за ними поплівся і в центр звернув, бо твердо вирішив побувати на мітингу, – розповідає Микола. – При вході до наметового містечка з мене потребували паспорт. Пред’явивши його, отримав посвідчення учасника Майдану, після чого вже міг вільно пересуватись площею Незалежності.
Був там майже тиждень. Ночував, щоправда, у свого родича, та щодня ходив на Майдан. Випадково ще й напівземляка знайшов, якого доля аж в Суми закинула. Виявляється, у хлопця мати з Володимирця, а приїхав він до Києва стояти за повернення в цю державу справедливості.
Вражень у чоловіка – безліч. Побачив на власні очі і як розливають коктейлі Молотова, і їх застосування на практиці, і під обстрілом був. І українським прапором з написом «Володимирець» помахав.
Каже, що поки був на Грушевського, де відбувалися бої між «правим сектором» і «беркутівцями», там було дійсно небезпечно, димно і вогняно. Шини горіли, дихати немає чим.
– Там поблизу житлові будинки, кияни ще не втомилися від революцій?
– Так, у зоні сутичок стоять житлові будинки, та радикали не звертають на них уваги. Звичайно, шкода цих людей, але вони, мабуть, на якийсь час просто виїхали зі своїх квартир. Іншого виходу для них я не бачу...
– А чому Ви вирішили поїхати на Майдан?
– По-перше, цікаво було. Я й під час помаранчевої революції там був. І тоді мені посвідчення видавали. Зберіг. Ось і це збережу. Та й чого мені боятися? Ходять чутки, що зараз «посилено перевіряють всіх учасників майдану, що повернулись додому». Я вже прожив більшу частину свого життя, чого мені боятись… За собою гріха не відчуваю. Нічого злісного не коїв, радикальними закликами і бруківкою не кидався.
Каже очевидець, мітингуючих на площі справді тисячі. На самому майдані від носно чисто, у тих межах, в яких собі можуть дозволити збереження чистоти подібні «наметові» умови. А от на Грушевського – барикади і бруд. В інших районах столиці спокійне, розмірене життя…
Олена Стельмащук .
< Попередня | Наступна > |
---|