HomeНовиниВ РайоніУ селі Каноничі Володимирецького району повалили пам’ятник Калініна (+фото)

У селі Каноничі Володимирецького району повалили пам’ятник Калініна (+фото)

( 0 Votes )

 

…У п’ятницю, 21 лютого 2014 року, під вечір у Володимирці біля пам’ятника Т.Г.Шевченку правилася панахида за вбитими Героями Майдану. А в той же час група молодих людей, налаштованих проти всього комуністичного, планувала своє…

Розповідає Василь, житель Канонич:

– Уранці (ще темно було) мене питають: «Що тут вночі творилося?» А я звідки знаю? Є – клуб. До нього приїжджає молодь. Кожен вечір стоять машини… Як розказують – голову пам’ятнику Каліліну, що в центрі села, знесли. Одні руки лишилися…

– А що то за пам’ятник? Кому він поставлений? – запитую молодого мужчину.

– Ну, я знав, цьо-о-ому… Ой! Там на виїзді «Бабі Зої» стоїть, а тут…

Якраз під’їхали працівники міліції з дільничним Андрієм Луковцем. Це вже третій, за сьогоднішній день, їх візит у Каноничі (путь тримали на Новаки та Озеро). І тут, і там місцеві сельчани виступили і виганяють іногородніх бурштинокопачів зі своїх сіл. Своїх земляків «виганяльщики» попередили: в разі утримання квартирантів-старателів – спалять хату. От міліція розбирається з пам’ятниками, а ще має і з «бурштиновими питаннями» розібратися.

Міліція обходить понівеченого пам’ятника дідусю-Калініну (на фото), і ми разом їдемо дивитися стан «Баби Зої».

У селі Каноничі Володимирецького району повалили пам’ятник Калініна
 

 Ці пам’ятники встановили після 1970-тих років.

– Там, де стоїть Калінін, – розповідає вчителька-пенсіонерка Євгенія Степанівна Симчук, – колись був старий дерев’яний клуб. Мій свекор Григорій Симчук перевіз звідти дерево на своє обійстя. То загиблим воїнам монумент уже стояв, а пам’ятник Калініну (наш колгосп носив тоді його ім’я) звели другим. Першим поставили, я вже казала, стелу в честь визволення краю від німецько-фашистських загарбників.

Я ще пам’ятаю, що на політінформації говорили про «Всесоюзного старосту», що він родом із села Велика Тройця Тверської губернії. По професії він був токарем. Працював кореспондентом робітничо-селянської газети «Іскра», а потім був у числі редколегії газети «Правда», яка згодом стала головним пропагандистським рупором більшовиків.

У 1922 році Володимир Ленін направив М.І.Калініна в Україну, боротися з голодом. І треба віддати належне цьому «Старості»: він багато толкового організував і зробив, щоб не допустити смерті, смути і голодомору. За його підписом введено були пайки всім дітям, і працюючим. Щоб краще цей процес контролювати, організовували комуни, де варили спільний обід. Так люди виживали. Вводилися дитбудинки, де безпритульних дітей теж годували та навчали. Цього з історії ніхто не викреслить, бо історія – факт незаперечний. Її аж ніяк не перепишеш…

– А чому пам’ятник Колгоспниці, що стоїть на роздоріжжі між Новаками, Озером та Кідрами, назвали «Бабою Зоєю»? – це запитання я поставила ще кріпенькому дідусю, що прошкував від магазину.

– Ой, тільки мене не пишіть в газету, бо баба вб’є. Я казав і кажу: то пам’ятник не «колхозниці», а всім сердитим бабам, які не дають спокойно жити. Значить, так. Як розшифровується «ЗОЯ»? «Змія особо ядовита». Це коли тебе жонка все гризе і гризе. Або так вкусить – як жалом полосне. Не пишіте мою фамілію, моя баба не пойме. Спитає, чого то я аж на той куток, де «Зоя», ходив? Ще є одне назвисько «Баби Зойки». Вона там як дєвка стоїть. Мабуть одна така, каменна. А назвали Зоєй… Єхала за рульом женщина. Весьолая. Звали її Зоя. Не справилася з рульовим управлєнієм. Влетіла у той монумент – от і назвали так…

Хлопці, що строїли п’єдестал, чесні були (видно, цемент не украли). Залили на совість. Ще й сьогодні стоїть. Нехорошо пам’ятники ворочати. Стоять вони – і хай собі стоять. Чи той Калінін чи та «Баба Зоя» у вас їсти просять? Просто вже тепер інтересно прийти та подивитися на свою молодость… Ви знаєте, скілько свіданій для тих монументів було? Благодаря їм і женились, і дітки родилися. А тепер цим «діткам» пам’ятники наші не нравляться…

У селі Каноничі Володимирецького району повалили пам’ятник Калініна
 

Шукаємо, куди ж передали остатки монумента. У школі сказали, що все передано в Будинок культури. Там саме була обідня перерва. Та й на поваленого «Старосту» не хочеться дивитися. Бо ту голову діда Калініна поволокли до дитсадка, залишивши, як від саночок, дві паралельні доріжки. Хай би так не з дідусем Михайлом Івановичем поступили, а з тими, що у дітей стріляли на Майдані… Породили ненависть до пам’ятників...

Мовчки і понуро стоять високі ялини біля каноницького БК, і на їх фоні лячно стоїть понівечене погруддя. Йде жінка старших років. Одна одну пізнали. Показую на причину відвідин і кажу: «Що це?»

– Діти погано вчаться, – мовить спокійно. – Побачили по Інтернету, як пам’ятника Леніну скидають, і давай собі. Чую, кажуть на автобусній зупинці: «В Кананичах Лєніна скинули». Повертаюся до них і кажу: «А де ви бачили у Кананичах Лєніна? То ж то «Староста», Калінін стоїть. Добрий дід був. Але за свою жінку (вона була артисткою) постояти не зумів, коли її Сталін як врага народу у Сибір вислав, в тюрму посадив. Грамотніша за них була, свого роду трималася, комуністів відкрито на одній вечоринці покритикувала – то й відправили на Соловки. А він її ждав із тюрми, всю війну ждав… Любив… Питаєте, хто розвертав цей постамент? Казали, що бачили бус із Кідер, були хлопці з Озера, двоє з Новаків і десь троє із Дубівки. Молодь їх усіх знає, як облуплених. Вони ж вспіли вже похвалитися. А краще почитали б, кого звергають, двоєшніки…

 У розумних містечках і селах зберігають старовину. Якщо хтось не догодив народу, звозять такі речі на один майданчик, чи в музей віддають. І там на них приходять дивитися, як на своє минуле.

У селі Каноничі Володимирецького району повалили пам’ятник Калініна
 

…Давно немає знаменитого колгоспу імені Калініна. СВК «Бережанка» теж приказав довго жити. У 2005 році пам’ятник М.І. Калініну передано із балансу СВК на баланс Каноницької сільської ради.

А тепер по цій ситуації мають засідати депутати, вирішувати подальшу долю не лише «діда Калініна», але й «Меча», бо до 9 травня його поновити треба. І «Бабу Зою» треба підремонтувати – унікальний пам’ятник, такого в усій Україні ніде нема. І Хрести-обереги підновлювати на роздоріжжях, і запущені дендропарки графа Гіжицького в Каноничах і Дубівці, і багато цікавих історичних місць, які просяться до реконструкції.

Але перш треба свою совість і честь реконструювати, щоб вандалізму не допустити. То найстрашніше.

Галина Тєтєнєва.

Фото автора. 

 

У вас недостатньо прав для коментування.