HomeНовиниВ РайоніХресний хід у Полицькій колонії

Хресний хід у Полицькій колонії

( 0 Votes )

 


5 листопада 2012 року о 16 годині на території Полицької виправної колонії № 76 було як ніколи багатолюдно. Чоловіки і жінки з паспортами входили в зону. Їх реєстрували і пропускали у супроводі офіцерів до каплички-церковки, організованої у тюрмі стараннями нині покійного отця Валентина з Полиць.

 

  Більшість парафіян прямувала до їдальні даної установи, де й організували зустріч Всеукраїнському Хресному ходу по місцях обмеження волі. У цій їдальні за один захід можуть пообідати 400 засуджених. Всього ж нині у колонії середнього рівня безпеки перебуває 800 чоловік. Саме для підняття духовності тих, хто стає на шлях виправлення, і була організована зустріч із Святинями православної церкви та Державної пенітенціарної служби. 

  Як пояснив начальник Полицької ВК №76 Володимир Каламбет, в колонію привезли частки Божого древка, мощі Святих царя Костянтина і його матері цариці Олени. Було прийняте рішення дозволити преклонитися до Святинь і місцевому населенню.

Посередині їдальні розстелили килими, поставили стіл, квіти, облаштували місце для прийому Святині. Парафіяни та хористи місцевого храму, що носить ім’я Воздвиження Хреста, почувалися іменинниками. В Іванчі приїхали працівники колонії з Катеринівки Сарненського району, Володимирця та навколишніх сіл.

З історії православної Церкви ми знаємо, що цариця Олена сповідувала християнство, а син Костянтин ставився до цього лояльно. Цариця поїхала на місце страти Ісуса Христа у пошуках дерев’яного хреста, на якому розіп’яли Сина Божого. Із старцем Макарієм вони довго шукали Голгофу Господа. І ось старий єврей підказав те місце. Але на ньому стояло язичницьке капище. Цариця Олена наказала зруйнувати капище і під ним пошукати хреста. Слуги розкопали землю. І знайшли три хрести. Щоб встановити, який із них належить Сину Господньому, почали до хрестів підводити хворих. Один із хрестів зцілив безнадійно хвору жінку. Проносили мимо покійника, торкнулися ним небіжчика, і він ожив. Так цариця Олена встановила істинно Господнього хреста.

З часом імена Костянтина, Олени і Животворного Хреста стали невід’ємними атрибутами серед Святинь православного світу. 3 червня вшановується день Рівноапостольного царя Костянтина і матері його цариці Олени.

…І ось люд розступився, зробивши прохід. До зали привели в’язнів у темних робах з порядковими номерами. Це – засуджені, які скоїли тяжкий злочин вперше. Дуже багато молодих облич. Наглядачів «зони» і гостей розділяла відстань у три десятки метрів та стіл. Всі стояли разом. Слухали піснеспіви. Тихо священик вніс темного кольору засклений ящичок і поставив на стіл до Євангелія. Почалася служба. Вели її священики Володимир, Сергій та Степан. Прочитали і помолились за здоров’я біля святих мощів.

Із сльозами в голосі отець Володимир подякував Богу, що дав таку можливість і сподобив нас торкнутися святих мощів. Він ґречно подякував і побажав здоров’я за духовний подвиг священику, що супроводжує Святиню і благополучно доставив нам.

Присутні підходили до Святині, вклонялися, клали на себе хресне знамення, цілували скло. Один із священиків мирував, інший вручав іконки рівноапостольних Костянтина і Олени.

Першими до Святині підійшли керівники Полицької та Катеринівської колоній, вільні громадяни та засуджені.

Через велелюдний натовп святі мощі перенесли на територію клубу, щоб дати можливість всім приїжджим доторкнутися до великих православних святинь.

Глибокої ночі у супроводі двох монахів мощі Святих перевезли у Чарторийськ, у чоловічий монастир. А на другий день вони мають бути доставленими у Маневицьку тюрму. Планується відвідання 66 установ, в тому числі 5 установ для засуджених жінок, 3 слідчих ізоляторів і 4 виховних установ для неповнолітніх.

Хресний хід завершиться 16 листопада 2012 року у Храмі Преображення Господнього на території апарату Державної пенітенціарної служби України.

 

Що можна сказати про побачене? Там більше відчувалося на рівні емоційного сприйняття…

Брязнули тяжкі тюремні двері з товстого заліза і закрився електронний замок; над головою скручений колючий дріт, прожектори, десь гавкають сторожові собаки. І дощ іде. Темно надворі. А ти в зоні. По спині мурашки, а волосся на потилиці саме встало. Моторошно. І я тут була, як робила в міліції. І по роботі два рази була. Та що не кажіть, тюрма є тюрма. Вражає кількість засуджених молодого віку. В такій зоні і закоренілий атеїст згадає Бога…

Хочу додати, що в Полицькій колонії функціонує також церква християн-євангелістів. Хороша, добротна церква. Духовні наставники різних релігійних конфесій, вчителі вечірньої школи, викладачі професійно-технічного центру тут, у зоні, виправляють помилки у долі засуджених, які ув’язнені зробили дома.

 

 

 

 

 

 



Г. Штерн

На фото автора: святині у колонії.


 




 

У вас недостатньо прав для коментування.