HomeНовиниВ Районі«Соцініціатива», якої не очікували…

«Соцініціатива», якої не очікували…

( 0 Votes )

Як же швидко звикаються люди з усім хорошим і перестають його цінувати! Маю на увазі хоча б роздратовані коментарі на сайті polissya.net, користувачі якого наввипередки іронізували з приводу кожної згадки про соціальні ініціативи Президента України. «Служаки!», «Вірнопідданці!» – вчувалось у в’їдливих пасажах роздратованих анонімів.

І хоча йшлося про цілком земні речі на зразок чергового (хай і незначного) підвищення пенсій, покращення умов для хворих в обласних закладах охорони здоров’я чи відкриття нових дитсадків, складалося враження, що кожною такою новиною наступаємо на болючий мозоль комп’ютеризованих, призвичаєних до спілкування у соціальних мережах, і тим не менше – «ображених» владою людей.

Владу, по правді кажучи, не лаяв лише лінивий. Останні події лише підтвердили, що вона була не святою. Але й радуватися тому, що соціальна державна політика підірвалася на шумових гранатах і «коктейлях Молотова», теж не хочеться. Тим паче, що йдеться про сумний факт сьогодення: фахівців із соціальної роботи, які працювали при Володимирецькому РЦ СССДМ, через два місяці, з 3 червня цього року, буде звільнено. Це озвучено на нараді, яку за участю заступника голови РДА Ярослава Березюка провів начальник Володимирецького РЦ СССДМ Микола Десятник.

– Чим викликано нараду, ви вже знаєте, тому нічого нового не скажу, – мовив Микола Євдокимович і повідомив, що винуватцем несподіваної владної «соцініціативи» стала поправка, внесена до Держбюджету на 2014 рік і якою, з метою економії, знято більше 300 мільйонів гривень, що призначалися для фахівців із соціальної роботи.

Дискусії, що відбулися на рівні міністерств і парламенту, нічого не дали. Мінфін вважає, що соціальний захист сімей забезпечуватиметься і без цих фахівців. Й останній негативний аргумент, як зазначив Микола Євдокимович, – урядова оцінка ефективності їх роботи у місті Вінниця (мовляв, не знали, чим зайнятися). На Рівненщині ситуація дещо інша. Володимирецький РЦ СССДМ, для прикладу, забезпечив тісну співпрацю з управлінням праці та іншими структурами, а фахівці з соціальної роботи зосередилися на роботі з сім’ями, діти в яких опинились у складних життєвих обставинах. Однак і в нас ці люди, які скрізь по країні, змирилися зі скорою втратою роботи.

– Це дуже неприємно, – сказав з цього приводу Ярослав Березюк. – Коли про це дізнався, то спочатку навіть не повірив. Адже введення ваших посад два роки тому було тим кроком держави, який мав наблизити Україну до європейських орієнтирів і тих соціальних стандартів, які ми з вами разом пропагували. Але, на жаль, не від нас це залежало, і наші пропозиції і звернення, які ми направляли і поширювали через соціальні мережі, залишилися не почутими.

Ярослав Михайлович зачитав звернення до прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, підтримане багатьма громадськими організаціями, благодійними фондами і державними службовцями. І хоча прозвучало воно для морального самозаспокоєння (поїзд, як кажуть, пішов), окремі його положення згадаймо.

«Ми з розумінням ставимося до намірів уряду скоротити видатки Державного бюджету, – мовиться у зверненні, – але при цьому хочемо зазначити, що є неприпустимими заощаджування на забезпеченні потреб дітей, сімей та інших найуразливіших груп населення. Ми пропонуємо більш обґрунтовано і виважено приймати рішення щодо скорочення мережі не тільки закладів освіти, охорони здоров’я, але й закладів соціального обслуговування, соціальних служб, обмеження доступу до соціальних послуг для дітей і сімей, які перебувають у складних обставинах, у першу чергу які проживають у сільських і селищних громадах. На жаль, сьогодні ми маємо констатувати наявність таких поспішних, необґрунтованих проектів рішень уряду, які підготувало Міністерство фінансів стосовно скорочення посад 12 тисяч фахівців із соціальної роботи».

Автори звернення зазначають, що з травня 2012 року, коли вводилися фахівці з соціальної роботи у територіальних громадах, Мінсоцполітики не провело жодного моніторингу ефективності їхньої роботи, а тому не зрозуміло, на підставі чого Мінфін пропонує скороспілі рішення з явно негативним соціальним і політичним резонансом у суспільстві. Таке рішення нової влади, наголошується у зверненні, не буде позитивно оцінено і підтримано великою кількістю соціальної спільноти, громадських організацій, дітей та сімей. Адже фахівець із соціальної роботи живе і працює у територіальній громаді. Він іде до клієнта і надає йому послуги за місцем його проживання й, обслуговуючи 2000 сільського або 6000 міського населення, забезпечує максимальну доступність та адресність соціальних послуг громаді і переорієнтацію з кризового втручання на профілактику сімейного неблагополуччя та соціального сирітства. Він, як зазначалося, надавач соціальних послуг, і консультант, координатор і представник інтересів клієнта і, як фахівець, відповідає вимогам Конвенції ООН про права дитини та керівних принципів ООН щодо альтернативного догляду дітей.

Промовець нагадав, що запропоноване Мінфіном скорочення посад фахівців із соціальної роботи призведе до збільшення витрат на утримання закладів інтернатного типу (вже сьогодні вони складають 5,7 мільярда гривень) і збільшення кількості безробітних та показників соціального сирітства. На його переконання, у такий складний час таких фахівців навпаки треба використати. На жаль, бачимо протилежне, і залишається сподіватися, що згодом усе стане на свої місця.

Коли всі потрібні папери були підписані і дипломовані фахівці, прийняті на роботу на постійній основі, стали тимчасовими, Микола Десятник повідомив, що напередодні відбулася нарада при голові районної ради, на якій спробували знайти хоч якийсь вихід з прикрої ситуації. Головою райради Василем Ковеньком дано доручення провести моніторинг сільських і селищних бюджетів з метою виявлення залишків, які можна спрямувати на утримання фахівців із соціальної роботи.

 – Якщо знайдуться кошти, ми відкриємо філії і забиратимемо вас на роботу назад, – мовив М.Десятник, але при цьому наголосив, що можливим це стане тільки там, де знайдуться кошти. До кінця року «ціна питання» по кожному фахівцю – 17-18 тисяч гривень. Отож попередженим про вивільнення запропоновано зустрітися з головами і депутатами місцевих рад і спробувати домовитися про відкриття філій із соціальної роботи при місцевих радах. Чи вдасться сільській владі поправити те, що зламали «вгорі», поки що не знаємо. Зате на нашому сайті читачі активно оцінили скорочувальну «соцініціативу» урядовців: «По селах ці працівники однозначно потрібні, є різні люди: знедолені, одинокі, похилого віку тощо, потрібно протягом року тисячі справ допомогти оформити та відвезти»; «А мені цікаво: вони якось працювали з тими воронківськими підлітками, що в Зеленому громили перехожих в минулому році?»; «Це один з пунктів перемоги Майдану! Скоротять молодих, пенсіонери залишаться. За заслуги». Думки, як бачимо, розбіглися. Тож послухаймо і тих, що потрапили під колесо пропонованого владою «затягування пасків».

Ніна Бацюсь (с. Половлі):

– З початку роботи відвідала 223 сім’ї, в яких проживають 454 дитини. Були й такі, що перебували під соціальним супроводом і яким вдалося допомогти гуманітарною допомогою та посприяти в отриманні соціальних допомог. Коли покращувалися їх матеріальні умови і стосунки в сім’ї, з’являлося відчуття, що дійсно допомагаєш людям. Був випадок, коли юнак мав складні стосунки з батьками. Він хотів учитись, але все упиралося в гроші. Коли глибше вникли в проблему, вихід знайшовся, і хлопець уже навчається.

Ольга Сало (с. Великі Телковичі):

– Маю 324 сім’ї, з яких добра сотня багатодітні. Для них почали оформляти соціальні допомоги. Буває, що жінка по догляду за дитиною, а чоловік не працює. Деякі батьки зловживають спиртним, і їх доводиться брати під супровід. Є проблеми і в інвалідів. А результати бачу по тому, що деякі підопічні погоджувалися на кодування. Для декого навіть взяти довідку – проблема, і ці люди зверталися до мене. Багато їхніх справ особисто возила в управління праці.

Валентина Кладько (смт Володимирець):

– Далеко не кожний спроможний самотужки оформити потрібні документи. Багато хто не знав, що є можливість скористатися «гуманітаркою». Допомагали й медикаментами. Траплялося, сім’я взагалі не мала коштів на лікування. У такому випадку зверталися в лікарню, по «чорнобильських» рецептах виписували препарати і передавали людям. Багатьом пояснювали, на яку допомогу вони мають право. Наш соціальний супровід важливий своїм психологічним впливом. Людина стає стриманішою, обачнішою, бо ж раніше була кинута напризволяще – і  враз до неї пильна увага. Приходячи у сім’ю, цікавимося, в яких умовах живуть діти, що їдять, на чому сплять і як до них ставляться. Без нашої опіки вони могли б бути голими, голодними, залишеними сам-на-сам з вулицею. Та й випадків сімейного насильства меншає, коли сім’ю береш під опіку. Людині стає соромно, коли її негарні вчинки виносяться  на громадський огляд і громадський осуд.

Мої співрозмовниці були молодими, у розквіті сил людьми. Важко було їх бачити майже у відчаї. І лейтмотив їхніх одкровень один:

– Багато хто отримує і зарплату, й пенсію. За ними зберігається майже все, що було. А ми внаслідок вивільнення втрачаємо основний доход, і надії, що через місяць знайдемо нову роботу, немає, – на урядовому рівні на період державного безгрошів’я вирішено не створювати нові робочі місця...

Словом, людей, як і колись, розвертають у напрямку «щасливого майбутнього». І дорога до нього, як бачимо, через нестабільність в економіці, політиці, соціальній та культурній сферах. Що особливо прикро, ставка, попри словесний патріотизм, робиться не на власне вміння трудитися, а на «допомогу» МВФ. А вона, як відомо, просто так не дається. Там добре знають, чого хочуть від прохача.

Підписується колективна згода на втрату роботи і заробітку.

 

Олексій ГОРОДНИЙ.

На знімку автора:

Підписується колективна згода на втрату роботи і заробітку.

 

У вас недостатньо прав для коментування.