HomeНовиниВ Районі48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4 (+фото)

48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4 (+фото)

( 0 Votes )

У наш край прийшла весна. А з нею і 9 травня, День Перемоги. День Жалю і Скорботи. Розповідає бабця Женя:

 – Я не люблю 9 мая. Ще до конца войни був год, ми копали картоплю, і до нас на поле прийшов поштальйон Оверко. Мамка, як побачила квадратне пісьмо, зразу опустилася на землю. Тільки спитала: «Хто?». Він дав чотирикутник і мовчки пішов.Там повідомлялося про героїчну смерть її найменшого брата, що разом із двома моїми братами і батьком, а її мужем, пішли на фронт.

Воювали на землях Прибалтики. Страшно згадувати. На Пречисту, 21 вересня, моїй мамі прийшло аж три похоронки. На двох синів і батька. Всі святкували День Перемоги, а наша мама повисла на плоту. Падала на землю, гризла її і кидала нею в усі сторони, проклинала війну…

У село верталися криві, сліпі, скалічені, без ніг і рук фронтовики. На нашому кутку провернувся один дядько Панас. До нього всі дівчата і жінки переходили. І його дружина тітка Христя знала про це. Отак і по сьогодні у нас кажуть – Опанасейкові діти. Його давно нема. А сім’ї живе. І пам’ять про нього живе… А я сама зосталася. Ще крепко молодою була, чесною. Бо послє Побєди всі дорослими зразу стали. Хто опоздав – той не успів… Не люблю я 9 мая. 9 мая 1966 року померла моя мама. Коли їде мотоестафета – ховаюся в хаті і плачу. Достаю старі карточки. Пісьма…

То була найстрашніша війна, яку знало людство. У День Перемоги сотні володимирчан, старики, молодь і діти ось уже 48-й рік підряд приходять до церкви та братського кладовища, що в центрі містечка, на парад. Тут, на імпровізованій сцені, під марші духового оркестру місцевої музичної школи, щорічно проводиться мітинг-реквієм Героям, які захищали рідну землю і розбили фашистського ворога в його ж лігві, у Берліні.

Звідси щорічно починається мотоестафета. Сьогодні вона пройде знову по чотирьох маршрутах. Найвіддаленіший – від Володимрця до Озерець та Мульчиць – наш.

9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 

…Їдуть розбитими дорогами прикрашені гірляндами-квітами, голубими та жовтими стрічками автомашини. Із транспарантами «1939-1945. Ніколи знову». Автомашини сигналять в кожному селі. Нас чекають, на вулицях стоїть люд.

9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 
9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 

На повороті на Лозки зустрічають представники Лозківської сільради. Вони ведуть районний кортеж від свого «кордону» до величного монумента Солдата, що в зажурі схилив голову над іменами загиблих у грізні 1939-1945 роки. Ведучий мотоестафетної колони, депутат районної ради Анатолій Бова зачитує послання часу, розповідає про роль Перемоги нашого народу в боротьбі за мир. А сільський голова Микола Ничипорук зазначає, що у села Лозки і Кошмаки з полів війни не повернулося 83 односельчанини.

У Суховолі, біля пам’ятника воїну-визволителю, теж багатолюдно. Завклубом Вікторія Полуйко відкриває мітинг, а сільський голова називає всього шість живих учасників бойових дій та солдатських вдів. Учениця Анастасія Кривко від імені громади щиро дякує переможцям за мир над рідним краєм.

9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 
9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 

Ось уже і Стара Рафалівка. В цьому році зібралася вона без Кузнецовська. Місто енергетиків, виконуючи вказівку обласної влади про обмеження святкових заходів, проігнорувало районну мотоестафету. Чи, можливо, у них немає ветеранів? Зате є учасники бойових дій у гарячих точках ще Союзу, воїни-інтернаціоналісти…

Учні Старорафалівської школи, представники сільського виробничого кооперативу «Надія», культпрацівники, торгівельники разом із учасниками мотоестафети низько схиляють голови над загиблими у страшній борні. Сільський голова Сергій Таляр зазначив, що історія Старої Рафалівки тісно переплетена і полита кров’ю українців, євреїв, поляків. І кожна родина, що нині проживає на території Старої Рафалівки, має загиблих у роки війни, а нині мріє тільки про мир і любов.

9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 
9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 

Щоб страхіття війни більше ніколи не повторилися, біля Свято-Миколаївського храму до Хреста-пам’яті загиблим героям національного опору ведучі мотоестафети поклали живі квіти.

У Сопачеві велелюддя приємно вразило. Секретар сільради Галина Сніжко, директор школи Валентина Саковець, голова СВК «Надія» Надія Примачик із учнями місцевої школи хлібом-сіллю зустріли мотоестафету, присвячену Дню Перемоги, перемоги життя над смертю.

Голова ветеранської організації Сопачева Ніна Яцко розповіла присутнім про День Перемоги в історії народів Європи. Ось слово надається фронтовику Миколі Федіні. Микола Захарович пройшов дорогами війни до самого Берліна. Його розповідь сьогоднішнім школярам і односельчанам  – як відкриті двері у той буремний час 1945 року. Ветеран-фронтовик Микола Федіна поблагословив присутніх і попросив Бога зберегти єдину незалежну Україну. Дівчатка, серед них і учасниці місцевої релігійної громади, теж щиро попросили Бога, послати мир і благополуччя всій нероздільній і єдиній Україні.

9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 
9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 

Ось і Собіщиці. Меморіальний комплекс загиблим у роки війни обступили літні і малі. Для ветеранів, учасників бойових дій і вдів – почесні місця. В руках у діток живі квіти – тюльпани, бузок, дикі нарциси. Сільський голова Станіслав Ткач з хлібом-сіллю зустрічає учасників мотоестафети. Під гімн держави в кожному селі розпочинається і завершується мітинг. Так і тут. Про неспокій на Сході України говорить сільський голова Станіслав Степанович. А голова ветеранської організації Петро Асауленко – про немеркнучий подвиг земляків, про пам’ять кожного з них, хто поклав життя на вівтар свободи. 225 односельчан пожертвували власним життям за сьогоднішній мирний день. Вдовам та учасникам бойових дій було вручено святкові подарунки.

У Більській Волі торік оновили і відремонтували обеліск. Десятки імен лише  з одного села забрала війна. І розкидала їх могилки по всій Європі. А рідному краю, матерям, батькам та родині лишила пам’ять… Усіх зачитав сільський голова Сергій Жмурак. І літмонтаж із вуст дітей теж адресувався пам’яті полеглим.

9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 
9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 

Мітинг-реквієм продовжився у Рудці Більсько-Вільської сільради. Тут гарно означили територію обеліска, але замість звичного червоного кольору п’ятикутну зірку пофарбували у золотий. Люди добрі! Не грайтеся з історією! Влада до вечора поміняється, а вчорашній день – ніколи. Якщо вона з епохи Радянського Союзу, то залиште її червоною. Не лізьте у минуле. Воно відійшло, і його треба залишити у спокої та мирі. Займімося краще своїми справами у нинішньому часі, щоб, крий Боже, нас не осудили, коли ми судимо Історію.

У Рудці місцева школа теж показала високий клас. Навіть подумалося: а щоб робили сьогоднішні голови сільрад без школи і цих цікавих допитливих дитячих очей, які вбирають у себе як губка все, що їм кажуть дорослі? Все, що вони бачать і чують, все, що відчувають, – перенесуть у майбутнє. І про мотоестафету будуть розповідати як казку. Вони мають перенести у ХХІ століття не лише занотоване владою у шкільних посібниках. Вони перенесуть і сьогоднішній день, районну традицію, ось цю МОТОЕСТАФЕТУ. Традицію поколінь, що не всім подобається. Інші завидують нам. Бо традиція живе! На неї не треба зганяти людей. На 9 Травня всі, як на Провідну неділю, приходять самі. Треба сказати, ще при Союзі 9 травня у чорних рамочках проводилося як День скорботи. Без ідеології. То були державні Проводи померлих.

І це підтвердження найкрасномовніше стосується найвіддаленішої точки нашого району – сільської ради Озерець, де теж шанують усіх загиблих у війні. Тут не ділять учасників війни на червоних партизан і зелену армію бульбашів. По селах і хуторах цієї сільради ще тече і множиться кров Австро-Угорської імперії з Першої світової війни. Поїдьте по хуторах і погляньте на новозбудовані обійстя. Цим людям не потрібна війна. Вони все мають. Там панує дух порядку. Там живе дух достатку і краси. Там все розмежовано і кожному створінню відведено місце. Вибачте, але «не нашим, а німецьким духом» там повниться земля. То вже у крові…

9 травня на Володимиреччині: 48-ма Мотоестафета. Маршрут № 4
 

Представники районної влади Вадим Волочнюк і Юрій Рижий представляли районну мотоестафету в Озерцях. Їх шанобливо вітали сільський голова Микола Макарчук та голова ветеранської організації Яків Петрук. Про це село, про колективи працівників культури, поштовиків, сільради, школи і місцевої церкви варто написати окремо. Бо в Озерцях можна навчитися дуже багато. Саме тут усі ветерани – рівні. Кожен із них свою рідну Матір-Батьківщину захищав по-синівськи. І, на мою думку, після таких поїздок мотоестафетою давно пора об’єднати всіх ветеранів в одну єдину організацію. Як і Церкву. Нічого вже ділити. Нема за що воювати: Україна у нас ОДНА!

У Мульчицях нас зустрічали табуни корів з вівцями. Видовище цікаве. Вражаюче. Особливо для міських жителів. Бо люди тут мають змогу пити натуральне, не з порошку, а справжнє молоко. В Мульчицях люди ласують унікальним і справжнім овечим сиром, бринзою, що коштує сьогодні добрих грошей на міському ринку. Треба додати, що як і Надія Примачик у Старій Рафалівці, так і Володимир Шмига в Мульчицях тримає СВК «Мульчицький». Там три сотні голів ВРХ, а з телятками буде в рази більше. Теплиці у Мульчицях зайняли всі поля, більше, ніж навіть у Більській Волі. Народ шукає собі заробіток, аби не ризикувати і не їхати до «старшого брата» на обманні заробітки. Це – до слова.

На під’їзді до Мульчиць справа стоїть Хрест загиблим воїнам ОУН-УПА. Всі учасники мотоестафети із сільським головою Мульчицької сільської ради Василем Шкілем поклали до могили істинних борців за незалежність Вкраїни букет живих квітів.

А рано-вранці в селі зібралися біля школи старшокласники та вчителі. По традиції вони відвідали ветеранів війни, фронтовиків Петра Кульковця та Івана Кутинця. Дід Іван лежачий, паралізований. Пройшов всю війну. Фронтовик. Живуть вони з дружиною, бабцею Катериною, на хуторі Жежаго. Їм за 80. Поки школярі співали ветерану війни «Катюшу», вчителька помила підлогу в хаті. І напрошувалося питання: «Невже у цих стареньких людей немає внуків чи внучок? Чи вони не мають взагалі рідні? Адже прекрасно знають усі, що на 9 травня до таких заслужених людей хтось в хату має обов’язково вступити…».

А в Мульчицях стояла прекрасна погода. Школа, як завжди, представила рідне село. Дитячий літмонтаж міг затьмарити виступ Зіброва. І людей зібралося після обіду чимало. Правда, декому «во хмелю» мотоестафета заважала пройти широкою вулицею. Що ж, буває. Та ніхто на це не звертав уваги: собака гавкає – караван іде. Головне, що свято вдалося і погода сприяла. Виступив, як і в кожному селі, представник і ведучий мотоестафетного маршруту Анатолій Бова, за ним – сільський голова Василь Шкіль, педагог і голова ветеранської організації Євгенія Коцюбайло, з літмонтажем – учні місцевої школи.

 

Що можна сказати про мотоестафету по цьому маршруту? На одній лавочці сидять сьогодні ветерани «зеленої» і «червоної» армій. Їм нічого вже ділити. Бо бандерівський внук взяв у жінки внучку голови сільради, першого комуніста села. І в таких питаннях ідеологія безсила. Тим паче, що обидва дожили правнучку ще потримати на руках у церкві… І це – найбільше щастя. А сьогодні, слава Богу, і на «параді» разом.

Якби так і в нашій неньці-Україні було… А ці мої діди, голосно шепнули (бо вони, вибачте, недочувають): так хочуть ще два роки прожити, аби 50-річницю Мотоестафети зустріти, в одній-єдиній і незалежній Україні. На цій лавочці. Дід-комуніст з цим погоджується, бо внуку хату-палац якраз добудовують. «А хто строїца, тому война не нада» – рече дід.

Тож будуймося. Зараза перекидається як бумеранг: з кого прийшло, на того і піде. Щоб на нашій землі і духу чужинця не було… Да буде так. Ключ. Замок. Амінь».

Галина Тєтєнєва.

Фото по маршруту мотоестафети.

Фото автора. 

Матеріали по темі:


 

 

У вас недостатньо прав для коментування.