За сприяння райради і райдержадміністрації районна бібліотека запросила небайдужих громадян на круглий стіл з нагоди Дня Конституції «Децентралізація державного управління: реалії сьогодення». Говорили багато – про реформу, яку усі бояться і без якої ніяк, про те, що саме хочуть громадяни від влади і чи є рецепт її ефективності?
Адже сьогодні маємо модель влади ще радянського зразка, де закладено вертикальний конфлікт між органами. А ще – ручний режим розподілу бюджету, відсутність відповідальності місцевої влади перед виборцями тощо. Пожвавили розмову і продемонстровані відеофільми на дану тематику.
Голова райради Василь Ковенько висловив сподівання: «Надіємось, наша дискусія дійде до свого адресата у Верховній Раді і нас почують. Мусимо знайти й на рівні району, й на рівні держави спільну мову, викласти її на папері мовою документів».
Володимир Савонік, голова райдержадміністрації, доречно порівняв наш Основний Закон з людиною, якій він і покликаний служити. «Наша Конституція стала повнолітньою – їй 18 років. Проблем надзвичайно багато, як і з дорослішанням дітей. Усі відчувають, як депутати, так і виборці, що треба щось змінювати. Коли студентом вивчав політологію, то думав, що влада має вирішувати й контролювати абсолютно усе. Коли ж сам став головою РДА, зрозумів: не все так однозначно. Так, кожен керівник несе персональну відповідальність, але левову частку питань він має узгоджувати з громадою. Бо кожна людина набагато глибше знає про проблеми свого села чи вулиці, аніж чиновники. Усі ініціативи мають йти знизу, тому управління з Києва не є таким ефективним, як управління на місцях. Лише ми самі відповідальні за свою малу домівку, ми мусимо наводити тут лад. Існує дуже тонка межа між демократією і охлократією, владою натовпу. Тому треба вибудувати й чітку вертикаль відповідальності. Моє особисте бачення: на даному етапі наша держава не надто готова до усіх цих змін з децентралізації, бо ми ще дуже молода країна, над якою навис чималий тягар минулого. Люди, які переважно біля влади, останні десятиліття служили іншій системі. Разом з тим потроху підростає й молоде покоління управлінців, з іншим баченням, освітою, проте з невеликим досвідом роботи у владі. Не готова на усі сто відсотків і сама громада контролювати обранців до рад усіх рівнів, яких сама делегувала – хоч це і є її першочерговим завданням. Якщо депутат не працює – його треба замінити».
Депутат облради Петро Вакуліч висловив побажання більше залучати до дискусії жителів села, адже село – це більшість України. «Знаємо з часів Хмельницького ставлення Росії до України, тому треба бути повним невігласом, щоб не передбачити реакцію на вступ України до ЄС. За ситуацію зі збройним конфліктом на сході несуть відповідальність чимало керівників країни. Людей, яких виховала стара система, треба замінити, звісно, не за секунду.
Я вивчав досвід Польщі, звертав увагу на стан доріг, зупинок. Різниця разюча: наші зупинки знищені, обписані – от вам і рівень свідомості. Нам варто більше працювати з місцевим населенням, а не чекати цього з Києва. У нас низький рівень самосвідомості, відповідальності. Сільським головам теж не завадить більше виявляти ініціативу. Євросоюз нині дає кошти на розвиток, треба достукатись туди, крок за кроком йти до добробуту.
Нещодавно відвідав Вінницю – це справді європейське місто, можливо, краще за Київ, бо місцеві еліти добре попрацювали. Треба шукати харизматичних лідерів і висувати їх у політику, а не призначати керівників згори», – накидав думок до роздумів Петро Вакуліч.
Підтримав і розвинув думку про європейський рівень свідомості депутат райради Володимир Хоружий. «У Європі культура і порядок. Коли наша людина потрапляє туди, то відразу стає такою ж, бо є важелі впливу, закріплені законом. Революція Гідності – це шанс щось змінити в Україні. Чому не можна було передбачити, що бурштин будуть мити й красти? Значить, держава дивилась на це крізь пальці. Так само, як на ситуацію у Донецьку чи Криму… Право і закон мають бути на першому місці, інакше нічого не зміниться. Подолання корупції – не наша компетенція, але ми можемо її не примножувати. Треба брати усе корисне з Європи, а не видумувати велосипед, там уже все винайшли до нас. На жаль, депутати сільрад майже не живуть життям громади, формально підходять до виконання своїх обов’язків. Дотації держава має зменшувати щороку, щоб стимулювати громаду до заробляння грошей. У нас надто багато необґрунтованих штрафів, ще й малоефективних: багату людину вони взагалі не обходять, а бідну, котра не має за що заправити пальним повний бак, вони боляче вдаряють по сімейному бюджету».
Депутат райради Петро Сиротюк розповів як нещодавно спілкувався з екс-нардепом від Рівненщини, за каденції якого якраз і прийняли Конституцію. «Дізнався багато подробиць. Нардеп каже: наш Основний Закон найкращий у Європі, залишається найголовніше – не зачіпати його, а неухильно виконувати.
Покладаємо великі надії на нову владу, сподіваємось, підприємцям стане легше дихати, усунуть штучні перепони. Але наразі йде якась розкачка. Щодня маю перевірки на своєму підприємстві. Що це? Як виживати? Взимку район замело, днів три-чотири ми працювали цілодобово, розчищали дороги, усім допомогли. То шануйте нас, а не перешкоджайте. При владі мають бути фахівці, не лише політики. Люди мають знати, кого вони обирають, повинні мати механізм – щоб відкликати нерадивого обранця».
Депутат райради Олександр Бобрик не погодився з попередніми учасниками круглого столу. «Останні події в Україні засвідчили: політика таки важливіша за економіку. Пригадую, як ми прагнули у перші роки незалежності прийняти нову Конституцію, як збирали підписи у районі, як кричали «ура», коли ВРУ за неї проголосувала. На жаль, комуністи і сьогодні керують, то як у таких умовах утвердити демократію? У таких людей низький рівень свідомості, навіть гідності. Напевно, це прямий вплив московського гноблення. У нашому районі та області теж була вибудувана сильна бюрократична система. Кожному треба вміти домагатись своїх громадянських прав. Якщо ми зможемо себе перевиховати, то саме це стане запорукою успіху, а не каральні функції держави. Люди на майдані хотіли зміни системи, а не облич».
Георгій Лебедюк, депутат облради, на те зауважив: «Вже прийшла нова влада, але ще нічого не встигла показати, сподіваємось – покаже. Нашу громадськість і пресу мало цікавлять суспільні проблеми. Щодо децентралізації, то треба формувати громадську думку через ЗМІ. Велика надія на підприємців, бо вони вже однією ногою стоять в капіталізмі. Як саме децентралізація у нас пройде – ще не відомо, якщо підійти до цього безвідповідально, може так шандарахнути!».
Депутат райради Анатолій Бова переконаний: «Головне – забезпечити проведення чесних виборів, тоді й децентралізація буде ефективною. І не треба ніяких представників президента на місцях, є ж прокуратура, яка здійснює нагляд за додержанням законодавства».
Депутат райради Ярослав Березюк багато у чому погодився з попередніми промовцями. Однак зауважив: «Кожного разу перед виборами ми чули про децентралізацію, проте після виборів усе мінялось у бік ще більшої централізації. Мені особисто імпонує, що президент одразу після інавгурації підняв питання про зміну системи влади. Це правильно, чесно і сміливо, це може зняти напругу. Хоч усе нове завжди породжує ряд нових проблем, бо взаємовідповідальність влади і громади ще на низькому рівні, конфлікти тут неминучі, адже вимоги громади до влади часто перевершують можливості останньої».
Заступник голови селищної ради Василь Лосінець акцентував на тому, що з кожним днем втрачається час для проведення ефективних реформ, які не повинні спускатись директивами зверху.
Далі модератор зустрічі, заступник директора ЦРБ Людмила Босик передала слово Олегу Босику, головному спеціалісту відділу культури та туризму РДА, для розгляду другого питання – «Володимиреччина майбутнього. Вузькоколійна залізниця Антонівка-Зарічне – рекреаційний об’єкт».
Як промисловий об’єкт вузькоколійки не існує з початку 90-х років минулого століття, коли зупинились місцеві підприємства. «Укрзалізниця» хоче закрити народну улюбленицю, «Кукушку», через збитковість у розмірі 5 мільйонів гривень щороку. Але ж це соціальна залізниця, вона важлива для поліщуків, насамперед для школярів і студентів, бо автоперевізники не хочуть пускати маршрутки у віддалені села Володимирецького і Зарічненського районів через погані дороги.
На переконання Олега Босика, фестиваль «Бурштиновий шлях» покликаний сприяти збереженню вузькоколійки.
«Листи від Львівської залізниці надходять постійно, просять забрати вузькоколійку у комунальну власність району чи області. Район цього точно зробити не може, через брак коштів, та й спеціалістів та спецзасобів для ремонту колії у нас немає. Сподіваємось, залізничники залишать «Кукушку» для свого іміджу, бо якщо зупинити її хоч на тиждень, усе розкрадуть на метал, втратимо її назавжди. Питання надзвичайно болюче, інвесторам не цікаве, бо не прибуткове», – повідомив Василь Ковенько.
На що Олександр Бобрик слушно дорікнув: «Треба було б хоч один з вагонів та платформу для фотографування обладнати з комерційною метою. Можливо, зробити гнучкішим графік руху». А Петро Вакуліч кинув репліку: «Треба готуватись до того, що «Укразалізниця» таки скаже «Кукушці» до побачення. Варто було й фестиваль «Бурштиновий шлях» провести, а не шукати причин для його призупинення».
Анатолій Бова резюмував: «Треба створити елементарні умови для туристів. Поки цього не буде – нічого не вдасться зробити».
Насамкінець Володимир Хоружий критикував «Володимирецький вісник» за оприлюднення інформації щодо підвищеного рівня радіаційних речовин у виловленій в озері Білому щуці. Мовляв, хто з туристів після цього поїде сюди відпочивати, і чи не краще було б акцентувати на цілющих властивостях місцевої природи?
Хочу запитати цього промовця як журналіст і як громадянка, яка має право, закріплене законом, на правдиву інформацію про стан довкілля: а як же тоді гласність, демократія, свобода слова, такі важливі у омріяній вами Європі? Як можна третю і четверту чорнобильську зону, офіційно визначену державою, видавати туристам за екологічно чистий курорт? А дійсно грубу технічну помилку на сайті, допущену не з вини модератора, було відразу виправлено.
А от з думкою пана Хоружого, що місцеві громади повинні й самі більше думати де заробити гроші, у тому числі розвиваючи «зелений» туризм, не чекати дотацій і субвенцій з області та Києва я абсолютно згідна. Думаю, як і більшість наших читачів. Зберегти ж «Кукушку» можна лише за умови рівноправного партнерства небайдужої громади та дієвої влади. І… наявності резервних 5 мільйонів гривень у казні району та області. Древні євреї казали: якщо не розумієш про що мова, то мова завжди про гроші.
Світлана ФЕДОНЮК.
< Попередня | Наступна > |
---|